Провадження № 22-ц/803/8538/25 Справа № 428/7964/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калинич Оксана Іллівна, на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2025 року у цивільній справі номер 428/7964/15-ц за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про арешт коштів боржника від 02 квітня 2025 року, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
У червні 2025 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про арешт коштів боржника від 02 квітня 2025 року, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», обґрунтовуючи її тим, що на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження у 2024 році державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №74821834 накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику, а також накладено арешт на грошові кошти, в тому числі кошти соціальних виплат, пенсійного рахунку.
На підставі заяви скаржника від 03.07.2024 року про зняття арешту з пенсійного рахунку, 05.07.2024 року приватним виконавцем винесено постанову ВП №74821834 про зняття арешту коштів.
З постанови про зняття арешту коштів вбачається, що 05.07.2024 року на адресу приватного виконавця надійшла заява боржника ОСОБА_1 , в якій він просить зняти арешт з коштів, що містяться на рахунку НОМЕР_1 . Свої вимоги мотивує тим, що на даному рахунку знаходяться кошти, отримані як пенсійні виплати, на підтвердження чого надав виписку з банку по рахунку, якою встановлено, що на рахунку НОМЕР_2 знаходяться кошти, отримані як пенсійні виплати. Керуючись статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем знято арешт НОМЕР_1 , відкритий в філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк», що належить боржнику ОСОБА_1 .
Однак, не зважаючи на зняття арешту коштів скаржника, 02.04.2025 року приватним виконавцем винесено повторно постанову про арешт коштів боржника, ВП 74821834. Вказаних ідентичних постанов з номером та датою дві.
Постановою від 02.04.2025 року ВП 74821834 приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 838578,13 грн.
Іншою постановою від 02.04.2025 року ВП 74821834 приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях): НОМЕР_1 відкритий в oschadbank, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях), що має(ють) спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Тобто, приватним виконавцем накладено арешт на пенсійний рахунок НОМЕР_1 , який відкритий в Філія Закарпатське обласне управління АТ «Ощадбанк», скаржника.
03.04.2025 року скаржник дізнався про повторне блокування приватним виконавцем його пенсійного рахунку НОМЕР_1 .
Тієї ж дати, 03.04.2025 року скаржник звернувся із заявою до приватного виконавця щодо зняття арешту з його пенсійного рахунку, оскільки такий має спеціальний режим, та на такий виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, ст. 18, 52 Закону 1404 VІІІ.
Станом на день подання позовної заяви, приватним виконавцем арешт з рахунку не знятий, відповідь не отримано, однак в усній формі повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту.
Скаржник вважає, що приватний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти, що надходять на рахунок, передбачений для пенсійних виплат, не дотримався обов'язку щодо здійснення перевірки відсутності факту спеціального режиму його використання чи відсутності заборон щодо арешту коштів, які знаходяться на цьому рахунку, тобто діяв не на підставі, не в межах своїх повноважень.
Скаржник просив суд:
- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 02.04.2025 року ВП 74821834 про накладення арешту на грошові кошти, що надходять на пенсійний рахунок на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , IBAN рахунку НОМЕР_1 , який відкритий в філії Закарпатського управління АТ «Ощадбанк»;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. зняти арешт з пенсійного IBAN рахунку НОМЕР_1 , який відкритий в філії Закарпатського управління АТ «Ощадбанк», що належить ОСОБА_1 ;
- стягнути моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Одночасно зі скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку для подання скарги, яке мотивоване тим, що дізнавшись про накладення арешту, 03.04.2025 року він звернувся із заявою до приватного виконавця щодо зняття арешту з його пенсійного рахунку, оскільки такий має спеціальний режим.
Приватним виконавцем відмовлено у знятті арешту, тому 10.04.2025 року скаржник звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
15.04.2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрите провадження у справі №260/2586/25, а 27.06.2025 року провадження у справі закрите, в зв'язку неналежністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Зазначені обставини скаржник вважає поважними для оскарження постанови про арешт коштів боржника, тому просить його поновити.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу скарги. Скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про арешт коштів боржника та стягнення моральної шкоди - залишено без розгляду.
Із зазначеним судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калинич О.І., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2025 року у справі №428/7964/15 та направити справу до суду першої інстанції для розгляду скарги по суті.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнято з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції не враховано об'єктивні обставини, які обґрунтовують поважність причин пропуску строку. Скаржник звернувся в межах строку до адміністративного суду, вважаючи це належною юрисдикцією (ухвала від 15.04.2025 року у справі №260/2586/25). Лише 27.06.2025 року адміністративне провадження було закрите. Скарга подана 30.06.2025 року, тобто фактично відразу після отримання ухвали про закриття провадження, що свідчить про достатню правову активність заявника.
Залишення скарги без розгляду позбавляє заявника можливості оскаржити незаконні дії приватного виконавця, які прямо суперечать ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»; Закону №2129-IX щодо заборони стягнення на пенсійні кошти під час дії воєнного стану; Рішенню Конституційного Суду №3-р(II)/2023 від 22.03.2023 року.
Судом не враховано, що моментом початку перебігу строку є саме момент отримання остаточної ухвали щодо юрисдикції, тобто 27.06.2025 року.
Від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Порядок розгляду скарг на дії (бездіяльність) органу примусового виконання рішень був скаржнику достеменно відомий, а тому аргументи скаржника про необізнаність з порядком оскарження дій органу примусового виконання рішень є такими, що мають ознаки умисного вводу суду в оману з метою штучного поновлення строку на подання скарги.
Сам скаржник повідомив суд, що про наявність оскаржуваної постанови приватного виконавця дізнався 03.04.2025 року. Скаржником вже оскаржувалися дії органу примусового виконання рішень у 2023-2024 роках, крім того 28.04.2025 року у адміністративній справі №260/2586/25 заявлено клопотання про закриття провадження з підстав непідсудності, натомість до суду скаржник звернувся 30.06.2025 року, тобто через 57 днів після того як дізнався про своє порушене право.
Відмова суду першої інстанції у поновленні пропущеного строку та залишення скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про арешт коштів боржника від 02 квітня 2025 року, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», без розгляду є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 135, 135зв, 143, 145-146, 147, 149, 150).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 02.04.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, ВП 74821834, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях): НОМЕР_1 відкритий в oschadbank, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях), що має(ють) спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с. 19).
03.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» (30-30зв).
У поданій скарзі, в обґрунтування поважності пропуску строку на звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, ОСОБА_1 зазначав, що 10.04.2025 року він звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, предметом розгляду справи була постанова про арешт коштів боржника від 02.04.2025 року.
15.04.2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №260/2586/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 21).
27.06.2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - у зв'язку не належністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с. 22).
30.06.2025 року ОСОБА_1 направив належно оформлену скаргу до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, про що свідчить відтиск печатки на поштовому відправленні (а.с. 1-7).
Залишаючи скаргу на дії приватного виконавця без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що на день звернення заявника до суду із вказаною скаргою, а саме 30.06.2025 року, сплинув десятиденний строк, встановлений ст. 449 ЦПК України.
Проте з вказаними висновками суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного.
Згідно статті 447? ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений із поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №2-1441/10 та від 15 вересня 2021 року у справі №760/13967/20.
За загальним правилом строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, або відсутні докази поважності причин пропуску такого строку, скарга залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має важливе значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку на оскарження дій державного виконавця, необхідно виходити з фактичних обставин справи, поведінки заявника та особливостей правозастосовчої практики з питань розгляду такої категорій справ. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок, що при вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 02.04.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, ВП 74821834, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях): НОМЕР_1 , відкритий в oschadbank, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях), що має(ють) спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
03.04.2025 року ОСОБА_1 дізнався про арешт коштів та звернувся з заявою до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк».
Відтак, встановлений законом десятиденний строк сплив 13.04.2025 року.
У поданій скарзі в обґрунтування поважності пропуску строку на звернення зі скаргою на дії приватного виконавця Желнерович В.І. зазначав, що 10.04.2025 року він звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, предметом розгляду справи була постанова про арешт коштів боржника від 02.04.2025 року.
Тобто, звернення з адміністративним позовом відбулось в межах визначеного 10 денного строку на подання скарги.
15.04.2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №260/2586/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії. З цього часу у нього були правомірні очікування розгляду його позову належним судом.
Проте, 27.06.2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - у зв'язку не належністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства.
30.06.2025 року ОСОБА_1 направив належно оформлену скаргу до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, про що свідчить відтиск печатки на поштовому відправленні.
Таким чином, належним чином оформлена скарга подана до суду першої інстанції в порядку встановленому розділом VII ЦПК України протягом 3 днів з винесення ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність наведених скаржником причин пропуску строку на звернення зі скаргою на дії приватного виконавця та наявність підстав для залишення скарги без розгляду, оскільки наведені скаржником причини пропуску строку на подання скарги на дії приватного виконавця об'єктивно свідчать про їх поважність. Крім того, предметом оскарження є постанова приватного виконавця, яка стосується соціальних виплат заявника.
Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Створення міжнародних механізмів гарантій основних прав і свобод людини є одним із найбільших досягнень світового співтовариства у ХХ столітті. Ці гарантії знайшли своє вираження та закріплення через загальносвітове визнання міжнародних договорів з прав людини, а також спеціальних органів, уповноважених здійснювати контроль за дотриманням основних прав і свобод людини. Одним із найбільш ефективних серед таких органів є Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ).
Правовою основою функціонування та діяльності ЄСПЛ є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального
законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
За таких обставин, приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калинич Оксана Іллівна, задовольнити.
Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: