Провадження № 22-ц/803/8598/25 Справа № 233/7616/23 Провадження №22-ц/803/8122/25 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та повернення об'єкту оренди,
8 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та повернення об'єкту оренди, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі в розмірі 147 700,00 грн., пеню - 36079,27 грн., штраф - 12807,41 грн., неустойку - 295400,00 грн. та зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 взятий в оренду за договором оренди обладнання №90523 від 09.05.2023 генератор EUROPOWER EP10000 GCAC - 1024740 у кількості 1 шт.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором оренди обладнання №90523 від 09.05.2023 заборгованість з орендної плати 147700,00 грн, пеню 36079,27 грн, штраф 12807,41 грн та неустойку 295400,00 грн, а всього 491986 грн 68 коп.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 взятий в оренду за договором оренди обладнання №90523 від 09.05.2023 генератор EUROPOWER EP10000 GCAC - 1024740 у кількості 1 шт.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на сплату судового збору в сумі 4794,78 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 22000,00 грн, а всього - 26794 (двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн 78 коп.
27 квітня 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 17 березня 2025 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 28 травня 2025 року відмовлено відповідачу у перегляді заочного рішення.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Дніпра із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та повернення об'єкту оренди, в якій просив визнати виконавчий лист у справі №233/7616/23 таким, що не підлягає виконанню та виданим помилково.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 червня 2025 року у задоволенні заяву відмовлено.
На вказані судові рішення, ОСОБА_1 були подані апеляційні скарги, в якій він зазначив, що вони були ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 10 грудня 2025 року на 10 годину10 хвилин.
8 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 , надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із його перебуванням у Збройних Силах України.
09 травня 2023 року від представника АТ «Українська залізниця» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що позивач 14.04.2022 року був призваний на військову службу по загальній мобілізації.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 участі не прийняла, оскільки не забезпечила належний відеозв'язок.
ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явився, просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а провадження у справі зупиненню, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Тобто, це є обов'язок суду, а не право зупинити провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 12.11.2025 у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25) зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія з 16.10.2025 року, що підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_2 .
З урахуванням наведеного та редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункти 73, 96, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25).
Указана норма є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Верховний Суд ураховує, що обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Тобто, ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.
Таким чином, якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.
На вказаному наголошено, зокрема, у пунктах 102-105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25).
При цьому, у пунктах 107, 108 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду. Проте, в будь-якому разі така його воля до продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду певної судової інстанції, в якій було здійснене це волевиявлення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зупинення апеляційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Колегія суддів наголошує, що у разі припинення існування обставин, які викликали необхідність зупинення апеляційного провадження у справі (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України), чи у разі вираження ОСОБА_1 свого волевиявлення на продовження розгляду справи, апеляційне провадження у справі буде поновлено.
Керуючись п. 2 ч.1 ст. 251, п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження - задовольнити.
Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та повернення об'єкту оренди зупинити до припинення перебування ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведенні на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська