Провадження № 22-ц/803/8613/25 Справа № 199/8170/24 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №199/8170/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» - адвоката Молдавської Ольги Володимирівни на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Подорець О.Б., -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з позовною заявою до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 07 березня 2024 року о 22 год. 02 хв. в місті Дніпро відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем NISSAN ROGUE, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись у напрямку «Кайдацького мосту», допустила зіткнення з автомобілем Tesla Model 3, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався у попутному напрямку.
Вказує, що в результаті зіткнення було пошкоджено автомобіль Tesla Model 3, д.н.з. НОМЕР_2 , який на момент ДТП належав позивачу.
Зауважує, що між ОСОБА_2 та АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на момент ДТП діяв поліс № ЕР-217140862 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого страхова сума за шкоду заподіяну майну здійснюється у межах 160 000,00 грн.
08 березня 2024 року позивач звернулась до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а також надала копії всіх документів, якими володіла на той час (схему ДТП, копії паспорту та посвідчення водія Tesla Model 3, копію свідоцтва про реєстрацію автомобіля Tesla Model 3, а також копії паспорту та ІПН позивача). Трек номером поштового відправлення 4904412991339.
Також вказує, що 14 березня 2024 року для визначення вартості матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля Tesla Model 3, д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті ДТП, за заявою позивача проведено транспортно-товарознавчу експертизу, на проведення якої через Дніпропетровську регіональну філію запрошувався представник страхової компанії.
Зазначає, що згідно висновку судового експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №9773 від 26 березня 2024 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 173 292,47 грн.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2024 року по справі №199/2214/24 ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
09 вересня 2024 року позивач отримала від АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» страхове відшкодування у розмірі 54 760,79 грн.
У зв'язку з вищевикладеним просила суд стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування в розмірі 105 239,21 грн., а також судові витрати по справі.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 в рахунок страхового відшкодування 105 239 (сто п'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 21 коп. Вирішено питання судового збору.
Не погодившись із судовим рішенням представник АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» - адвокат Молдавська О.В. подала апеляційну скаргу в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи та зроблені без повного і всебічного з'ясування обставин справи, які мають значення для справи та без належної оцінки доказів у справі, а тому воно підлягає скасуванню.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом при винесені рішення не було взято до уваги та не надано правової оцінки доводам представника відповідача, які були надані у відзиві на позовну заяву про наявну в даній справі обопільну вину водіїв - учасників ДТП.
Вказує, що на обґрунтування своєї правової позиції нею було надано висновок судового експерта № КСЕ-19/104-24/17385 від 20 червня 2024 року за фактом проведення судової авто-технічної експертизи, яка була призначена при розгляді адміністративної справи за фактом ДТП 07 березня 2024 року.
Зауважує, що відповідно до висновку винними в ДТП є обоє учасники, а тому в даній справі суду необхідно було встановити ступінь вини кожного з них та в подальшому розраховувати суму матеріального збитку пропорційно до вини кожного з учасників.
Суд першої інстанції, не маючи спеціальних знань, надав звіту №159034 про оцінку колісного транспортного засобу від 18 березня 2024 року, наданому відповідачем, правову оцінку, в той же час правову оцінку висновку експерта, №9773 від 26 березня 2024 року, що долучено позивачем, не надає, а просто приймає його до уваги.
При дослідженні наданого представником позивача висновку №9773 від 26 березня 2024 року було встановлено ряд обставин та невідповідностей, які викликають обґрунтовані сумніви у правильності висновку експерта ОСОБА_4 , зокрема не вірно розрахована ринкова вартість ТЗ, ціни вказані не на момент ДТП, а на іншу дату, що є грубим порушенням та суперечить судовій практиці у подібних правовідносинах. А отже даний висновок експерта не є належним та допустимим доказом.
У зв'язку з чим просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати за подання апеляції покласти на позивача.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зубрев В.О. скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року у справі №199/8170/24 законним та ухваленим з повним додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим, існують підстави для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення «не було встановлено ступеня вини кожного з водіїв». Проте, зазначені посилання не засновані на релевантному правовідносинам законодавстві.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №336/7752/16-ц; провадження №61-43011св18 вказує, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначає, що діючий на час спірних правовідносин Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, який є спеціальним Законом, що підлягає застосуванню у даній справі, не передбачав встановлення ступеня вини учасників ДТП для здійснення страхового відшкодування. Крім того, вказаним Законом в контексті страхового відшкодування не визначено механізмів, які враховували б ступінь вини учасників ДТП, що впливало б на розмір даного страхового відшкодування.
Зауважує, що інший учасник ДТП водій автомобіля NISSAN ROGUE ОСОБА_2 не є учасником справи, клопотання про його залучення відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції заявлено не було, а отже і питання ступеня вини зазначеної особи перебуває поза межами спору в даній справі.
Також вказує, що посилання апеляційної скарги на постанови Верховного Суду є нерелевантними, оскільки в даних постановах не формулювались висновки щодо застосування норм права, із яких би вбачались особливості виплати страхового відшкодування із врахуванням ступеня вини учасників ДТП. До того ж відповідач на підтвердження наведеного не посилається і на конкретні положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, посилання відповідача на потребу встановлення ступеня вини учасників ДТП є помилковими та не засновані на спеціальному законодавстві, яке регулює спірні правовідносини.
Зазначає, що при складенні висновку №9773 від 26 березня 2024 року судовим експертом було застосовано та враховано належний коефіцієнт фізичного зносу досліджуваного транспортного засобу, а тому жодних порушень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) допущено не було.
Також зазначає, що при здійсненні дослідження судовим експертом було у повній мірі додержано вимоги Методики, використано достовірну інформацію, застосовано відповідні формули, а отже аргументи відповідача що «для визначення ринкової вартості транспортного засобу експерт брав аналоги» є безпідставними.
Зауважує, що судовим експертом було використані актуальні дані про ціни запасних частин на дату проведення дослідження.
Також жодні приписи нормативно-правових актів, що регламентують питання проведення експертом досліджень не зобов'язує останнього в своїй діяльності керуватися висновками Київського апеляційного суду, на які посилається відповідач, які до того ж не є релевантними спірним відносинам.
Позивач зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано було відхилено наданий відповідачем звіт про оцінку колісного транспортного засобу №159034, оскільки останній має суттєві недоліки та складений із порушенням встановленої процедури (оскільки останній був складений за відсутності обов'язкового особистого огляду КТЗ особою, що складала звіт).
Вказує, що наданий позивачем висновок судового експерта №9773 від 26 березня 2024 року, який складений уповноваженим судовим експертом, містить застереження про обізнаність про кримінальну відповідальність та підготовлений для подання до суду, у повній мірі відповідає, встановленим для таких документів вимогам, а тому є належним та достатнім доказом у справі. Таким чином, наведені аргументи відповідача є безпідставними та голослівними.
Звертає увагу, що позивачем долучено до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження позовних вимог та відсутність можливості проведення додаткової експертизи не вплинуло на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Зазначає, що позивачем у повній мірі було виконано обов'язок по забезпеченню доведення підстав позовних вимог. Натомість відповідач лише обмежився необґрунтованими припущеннями стосовно наявності певних недоліків висновку експерта №9773 і не надав жодних документів, які б свідчили про неналежність доказів сторони позивача чи спростовували б їх.
Таким чином, позивач вважає аргументи та доводи апеляційної скарги неспроможними та безпідставними, а рішення суду першої інстанції є законним та ухваленим із безумовним додержанням норм права, висновки суду повністю відповідають обставинам справи та зроблені за повного і всебічного з'ясування обставин, які мають значення для справи та з належною оцінкою доказів, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року у справі № 199/8170/24 - відсутні.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити у задоволені позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в овній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Так судом встановлено, що 07 березня 2024 року о 22 год. 02 хв. у місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «NISSAN ROGUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3
08 березня 2024 року позивач звернулась до ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2024 року по справі №199/2214/24 ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент виникнення ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» (нова назва АТ «СК «ББС ІНШУРАНС»), згідно поліса серії ЕР № 217140862.
Згідно висновку судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_4 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №9773 від 26 березня 2024 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 173 292,47 грн.
02 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» із заявою щодо виплати страхового відшкодування по договору № ЕР - 217140862.
09 вересня 2024 року АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» виплатила на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 54 760,79 грн.
09 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» із заявою щодо виплати страхового відшкодування по договору № ЕР - 217140862, в якій просив виплатити страхове відшкодування в повному обсязі в межах страхової суми за договором № ЕР - 217140862.
Відповідно до звіту №159034 від 18 березня 2024 року про оцінку колісного транспортного засобу, складеному ФОП ОСОБА_5 , визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Tesla Model 3», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 123 140,01 грн.
Згідно повідомлення про неможоливість проведення судової експертизи №СЕ-19/111-25/12520-АВ від 28 квітня 2025 року, у зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів, а саме якісних, цифрових, кольорових фотографій (в електронному форматі на Флеш-носії або DVD-диску) пошкодженого транспортного засобу «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконаних при проведенні технічних оглядів, у судового експерта не достатньо вихідних даних для проведення дорученого дослідження.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, судом прийнято до уваги, як доказ на підтвердження розміру завданих збитків, висновок судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_4 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №9773 від 26 березня 2024 року, який на переконання суду першої інстанції, є належним доказом на підтвердження реального розміру матеріального збитку.
З огляду на те, що відповідачем виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 54 760,04 грн., суд вважав за необхідне стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, у розмірі різниці між лімітом відповідальності страховика за договором страхування та виплаченої ним суми.
Колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції, але щодо розміру стягнутої суми зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).
Подібний висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №1909-IX).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон №1961-IV.
Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).
Відповідно до статті 33 Закону №1961-IV у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Тобто водій транспортного засобу, причетний до ДТП має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.
У свою чергу, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. (стаття 34 Закону №1961-IV).
Тобто страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування.
У страховика (МТСБУ) обов'язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV).
Крім того, у страховика (МТСБУ) обов'язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов'язків, визначених Законом №1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV).
Отже, закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Як зазачено вище і вбачається з матеріалів справи, що ДТП мало місце 07 березня 2024 року о 22 год. 02 хв. в місті Дніпро сталася за участю транспортного засобу «NISSAN ROGUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент виникнення ДТП була застрахована в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», згідно поліса серії ЕР №217140862.
02 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» із заявою щодо виплати страхового відшкодування по договору № ЕР - 217140862.
Згідно висновку судового експерта - автотоварознавця ОСОБА_4 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №9773 від 26 березня 2024 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 173 292,47 грн.
09 вересня 2024 року АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» виплатила на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 54 760,79 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять копію постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська, в якій судом першої інстанції, з посиланням на висновок судової авто-технічної експертизи №КСЕ -19/104-24/17385 від 20 червня 2024 року, достеменно встановлена обопільна вина водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у ДТП.
При цьому звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к).
Враховуючи, що позивач звернувся до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування, колегія суддів вважає, що поведінка позивача є послідовною та добросовісною, а тому позивач має право на судовий захист шляхом стягнення страхового відшкодування із страховика винної особи.
Щодо розміру відшкодування колегія суддів виходить із висновку судового експерта - автотоварознавця ОСОБА_4 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 9773 від 26 березня 2024 року, виконаного на замовлення позивача ОСОБА_1 , відповідно до якого:
- ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить 801 469 грн;
- вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 282 125,60 грн;
- вартість матеріального збитку становить 173 292,47 грн.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15-ц зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
За приписами п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, розмір завданого збитку для позивача становить 173 292,47 грн., однак ліміт відповідальності страховика АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», відповідно до страхового полісу № ЕР-217140862 встановлено у розмірі 160 000 грн.
Оскільки сторонами не ставилось перед судом питання про призначення судової автотехнічної експертизи з метою встановлення ступеню вини у ДТП її учасників, то колегія, враховуючи встановлені обставини події, докази наявності обопільної вини (висновок експерта з зазначенням порушених водіями пунктів ПДР) і сталу судову практику, визначає ступінь вини водіїв-учасників в рівних частинах - по 50%.
Таким чином, враховуючи обопільну виду водіїв у виникненні ДТП, позивач має право на відшкодування половини від розміру ліміту відповідальності страховика, а саме 80 000,00 грн. Окрім цього, як було встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивач отримала від відповідача страхове відшкодування в розмірі 54 760,79 грн., тому на її користь з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 25 239,21 грн. (80000 - 57760,04).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги щодо посилання скаржника на те, що при дослідженні наданого представником позивача висновку №9773 від 26 березня 2024 року було встановлено ряд обставин та невідповідностей, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не спростовано вказаного звіту чи визначеного розміру заподіяних збитків, посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем стандарту при проведенні оцінки суд відхиляє, оскільки вони не вказують (з посиланням на належні та допустимі докази) на конкретні відмінності, які б могли мати місце при проведенні оцінки вартості запчастин КТЗ станом на дату ДТП.
Наданий відповідачем звіт №159034 від 18 березня 2024 року про оцінку КТЗ не спростовує наведених в рішенні висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, не маючи спеціальних знань, надав звіту №159034 від 18 березня 2024 року правову оцінку і відхилив його, колегія суддів також не приймає, оскільки суд діяв в межах передбачених процесуальним законом вимог щодо оцінки судом доказів. З наданою судом в оскаржуваному рішенні оцінкою звіту відповідача №159034, суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки з останнього вбачається, що він був складений за відсутності обов'язкового особистого огляду пошкодженого КТЗ експертом, що виконував дослідження.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, незгоди відповідача з судовим рішенням і на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.
Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції у цілому правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами, однак дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі (в частині основної суми) не врахувавши обопільну вину учасників ДТП.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні певним обставинам справи, які безпосередньо впливають на вирішення питання щодо розміру відшкодування, яке підлягає стягненню, то рішення суду першої інстанції підлягає зміні в даній частині і, як слід в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 290,64 грн.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, на користь відповідача підлягає стягненню з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 380,77 грн.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З метою уникнення обов'язку сторін сплачувати одна одній відповідні частини понесених судових витрат, слід провести залік наведених сум і остаточно з позивача на користь відповідача стягнути різницю судових витрати у розмірі 1 090,13 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» - адвоката Молдавської Ольги Володимирівни - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року - змінити.
Абзаци другий і третій резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:
«Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» (ЄДРПОУ 20344871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в рахунок страхового відшкодування 25 239 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 21 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» (ЄДРПОУ 20344871) судові витрати у сумі 1090 (одна тисяча дев'яносто) грн. 13 коп.».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.12.2025р.
Судді: