11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 380/5525/25
адміністративне провадження № К/990/34112/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 380/5525/25
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Шала Ростислав Михайлович,
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року (у складі: головуючого судді - Сподарик Н.І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року (у складі колегії: головуючого судді - Шавеля Р.М., суддів: Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні з військової служби у запас 23.12.2024;
1.2. стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування у сумі 93657,74 грн (дев'яносто три тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень 74 коп.) за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби у розмірі середнього заробітку за період з 23.12.2024 до 16.01.2025.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки протягом десяти днів з дня її вручення шляхом надання до Львівського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку та доказів сплати судового збору.
3. Суд першої інстанції виходив з того, що предметом цього адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати, а тому звернення звільненого працівника до суду обмежено строками позовної давності. Суд першої інстанції зазначав, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), як норми спеціального процесуального закону.
4. Суд першої інстанції вказував, що остаточний розрахунок (зараховано на картковий рахунок) з позивачем проведено 16.01.2025, проте до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 19.03.2025 тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
5. На усунення недоліків ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву у якій вказав, що спір у справі пов'язаний із недотриманням законодавства про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України.
6. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Питання щодо строку звернення до суду постановлено вирішити під час розгляду справи по суті.
7. До суду першої інстанції 23.04.2025 від В/ч НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
8. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та у задоволенні клопотання про поновлення такого строку відмовлено. Позовну заяву залишено без розгляду з підстав, визначених частиною третьою статті 123 КАС України.
9. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини пов'язані зі звільненням позивача з публічної служби і до них підлягають застосуванню саме положення частини п'ятої статті 122 КАС України, оскільки такі положення є спеціальними по відношенню до статті 233 КЗпП України.
10. Суди попередніх інстанцій зазначали, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем відбувся 16.01.2025 то звернувшись до суду з позовом про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 19.03.2025 позивач пропустив місячний строк, передбачений чинною п'ятою статті 122 КАС України. На переконання судів попередніх інстанцій, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шала Р.М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12. Позивач наводить доводи про те, що до позовних вимог підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду відповідно до статті 233 КЗпП України, позаяк його позовні вимоги пов'язані із недотриманням відповідачем законодавства про оплату праці. На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 та Верховного Суду у рішенні від 06.04.2023 № 260/3564/22.
13. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 380/5525/25.
14. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
15. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому наполягає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
16. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
18. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
19. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
20. Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: (4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
21. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
22. Частиною третьою статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
23. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
24. Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
25. Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
26. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
27. Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
28. Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
29. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
30. Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
31. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
34. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятої статті 122 КАС України.
35. За змістом положень статті 122 КАС України цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду колишніх публічних службовців з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні було викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.
37. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 240/532/20, установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
38. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
39. Отже, виходячи із викладених правових позицій, з цим позовом до суду позивач мав звернутися в місячний строк з моменту, коли дізнався (мав дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
40. Така правова позиція була підтримана Верховним Судом у постановах від 21.11.2024 у справі № 620/9315/23, від 28.03.2025 у справі № 360/572/21.
41. Щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав у подібних правовідносинах, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 сформувала висновки, що застосовні до цієї справи. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
42. Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов'язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
43. З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа - колишній публічний службовець може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.
44. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом цієї позовної заяви є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2024 по 16.01.2025. Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 відповідачем було здійснено 16.01.2025. При цьому, з позовом до суду позивач звернувся 19.03.2025.
45. Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
46. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
47. За цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав чи інтересів з моменту остаточного розрахунку 16.01.2025, що скаржником не заперечується, однак з цим позовом звернувся до суду у березні 2025, тобто з пропуском місячного строку.
48. Зрештою місцевий суд не знайшов поважних причин для пропущення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.
49. Ці висновки суду першої інстанції, які підтримав апеляційний суд, Верховний Суд вважає правильними.
50. Посилаючись на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 990/156/23, позивач помилково ототожнює правову природу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із середнім заробітком за час вимушеного прогулу та недопуску до продовження виконання повноважень як члена Вищої ради правосуддя.
51. У справі № 260/3564/22, на яку скаржник також посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд вирішував спір щодо не нарахування і невиплати позивачу, як співробітнику Служби судової охорони, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
52. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконних рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
53. Доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
54. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
55. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень процесуального закону при ухваленні судових рішень, тому відсутні підстави для їхнього скасування чи зміни.
56. За таких обставин і міркувань у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шала Ростислав Михайлович, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 380/5525/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов