11 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6908/25 пров. № А/857/27355/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року (головуюча суддя: Карп'як О.О., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферментаційний завод «Тобако» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферментаційний завод «Тобако», 08.04.2025, звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 07.02.2025 № 26-р/лєр «Про відмову у наданні ліцензії»;
- зобов'язати Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферментаційний завод «Тобако» ліцензію на ферментацію тютюнової сировини на підставі заяви про видачу ліцензії на ферментацію тютюнової сировини вих. № 08/01/25 від 08.01.2025.
Обґрунтовує позов тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідач вказав п. 4 ч. 3 ст. 43 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі - Закон № 3817), відповідно до якого у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не зазначені визначені цим законом відомості, тобто заява подана з порушенням порядку її подання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте за неповного з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що в заяві про отримання відповідної ліцензії зазначив адресу місця провадження діяльності, яка відрізняється від адрес, зазначених у поданих разом із такою заявою документах, що на думку відповідача є порушення пункту 4 частини 3 статті 43 Закону № 3817, відповідно до якого у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не зазначені визначені цим законом відомості, тобто заява подана з порушенням порядку її подання. Вважає, що виходячи із змісту п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону № 3817 посадові особи ДПС України, приймаючи оскаржуване рішення діяли у спосіб та згідно із чинним законодавством, а позовні вимоги у цій справі є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Ферментаційний завод «Тобако» звернувся до ДПС України із заявою вих. № 08/01/25 від 08.01.2025 щодо ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з метою одержання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини.
Позивач, у відповідній заяві вказав адресу та ідентифікатор об'єкта оподаткування місця виробництва (ферментації тютюнової сировини) - 79495 Львівська обл., м. Львів- Винники, вул. Шевченка, 1Д (ід. об'єктів оподаткування 14800001) з врахуванням того, що ця адреса знаходиться в складі цілісного майнового комплексу куди входять й інші поштові адреси, а також адреси місць зберігання тютюнової сировини та ідентифікатори об'єктів оподаткування для місця зберігання тютюнової сировини, а саме місця зберігання, що входять до складу цілісного майнового комплексу, куди також входить і адреса виробництва позивача - 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2А (ід. об'єктів оподаткування 46800002), 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2Б (ід. об'єктів оподаткування 46800003), 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2В (ід. об'єктів оподаткування 46800004), а також адреса місця зберігання тютюнової сировини та ідентифікатори об'єкту оподаткування для місця зберігання тютюнової сировини, що розташоване поза межами вищеописаного цілісного майнового комплексу - Львівська область Львівський район с. Підберізці вул. Мостюківська, 1, ідентифікатор об'єктів оподаткування 46800006, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим №4623685300:05:000:0003, КАТОТТГ UA46060350010070856).
Рішенням ДПС України від 07.02.2025 року № 26-р/лєр позивачу відмовлено у наданні ліцензії.
При цьому відповідач зазначає, що в заяві про отримання відповідної ліцензії вказано адресу місця провадження діяльності, яка відрізняється від адрес, зазначених у поданих разом із такою заявою документах, що на думку відповідача є порушення пункту 4 частини 3 статті 43 Закону № 3817, відповідно до якого у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не зазначені визначені цим законом відомості, тобто заява подана з порушенням порядку її подання.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до відповідача із заявою про видачу ліцензії на право ферментації тютюнової сировини позивачем дотримано усіх норм законодавства, що регулюють вказану сферу суспільних публічно-правових відносин, тому суд виснував про наявність у нього права на отримання ліцензії.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Розділ VII «Ліцензування» Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» набув чинності 01 січня 2025 року (далі - Закон № 3817).
Закон № 3817 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.
Положеннями статті 1 цього закону визначено, що ліцензія - це право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.
Частиною 1 статті 20 Закону № 3817 визначено, що вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини, виробництво тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право виробництва тютюнових виробів, на право виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 3817 (в редакції чинній на момент подання заяви про одержання ліцензії) органами ліцензування є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; 2) територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до пп. 7 ч. 2 ст. 41 Закону № 3817 визначено вид ліцензії: на право ферментації тютюнової сировини.
У частині 4 статті 41 Закону № 3817 встановлено, що ліцензії на право ферментації тютюнової сировини надаються та їхня дія припиняється органом ліцензування - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Частиною 7 статті 42 Закону № 3817 визначено, що ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб'єкту господарювання, що здійснює ферментацію власно вирощеної або придбаної тютюнової сировини, за умови наявності у нього на праві власності або іншому праві користування об'єкта нерухомого майна/приміщення та обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл ферментації тютюнової сировини.
Частиною 8 статті 42 Закону № 38177 визначено, що ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб'єкту господарювання, що здійснює ферментацію тютюнової сировини, незалежно від наявності у нього ліцензії на право вирощування тютюну або на право виробництва тютюнових виробів.
Суб'єкт господарювання, подаючи заяву про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини, підтверджує наявність у нього на дату подання такої заяви відповідної матеріально-технічної бази, що забезпечує повний цикл виробництва зазначених у заяві товарів (продукції) (ч. 11 ст. 42 Закону № 3817).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 3817 ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України (ч. 2 ст. 43 Закону № 3817).
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону № 3817 до заяви про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини додаються:
1) копія документа, що засвідчує право власності або право користування об'єктами/об'єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщеннями/приміщенням (його частиною), що використовуються для виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для ферментації тютюнової сировини;
2) перелік технологічного обладнання, що перебуває у власності суб'єкта господарювання, або копії документів, що підтверджують право користування суб'єкта господарювання технологічним обладнанням, що забезпечує повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини;
3) копія договору з лабораторією (у разі відсутності власної лабораторії) - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
4) копія документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, на якій вирощується тютюн/здійснюється ферментація тютюнової сировини, із зазначенням кадастрового номера такої земельної ділянки - для ліцензій на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини;
5) атестат виробництва - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 3817 підставами для прийняття органом ліцензування рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є, зокрема
1) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про заявника (крім іноземних суб'єктів господарської діяльності, які діють через свої зареєстровані постійні представництва, та осіб, які ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
2) відсутність обов'язкової реєстрації або взяття на облік суб'єкта господарювання у податкових органах, або відсутність повідомлення суб'єкта господарювання про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України;
3) відсутність відомостей про державну реєстрацію (легалізацію, акредитацію чи засвідчення факту створення в інший спосіб) постійного представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності та/або про взяття його на облік у контролюючому органі;
4) подання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання;
5) неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом;
6) підписання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності особою, яка не має на це повноважень;
7) виявлення розбіжностей у відомостях, наведених у заяві про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією), та відомостях інформаційних баз даних органу ліцензування щодо фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі;
8) наявність інформації про здійснення контролю над заявником у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України»;
9) наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду, що набрало законної сили, яким заявнику встановлена заборона на провадження окремого виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб'єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції»;
10) подання заяви про отримання ліцензії з порушенням строків, визначених частиною дев'ятою статті 46 цього Закону;
11) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, щодо коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію, фактичним даним органу ліцензування;
12) невстановлення цілодобової системи відеоспостереження у випадках, передбачених цим Законом;
13) наявність інформації, що заявник на дату подання заяви на отримання ліцензії не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» або не здійснює листування з контролюючим органом через електронний кабінет або контролюючим органом прийнято заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 08.01.2025 звернувся до відповідача із заявою про видачу ліцензії на ферментацію тютюнової сировини № 08/01/25. Із вказаної заяви вбачається, що позивач (код ЄДРПОУ 43866504; місцезнаходження: 79495 Львівська обл., м. Львів-Винники, вул. Шевченка 1Д, тел. (032)2989080, адреса виробництва знаходиться у цілісному майновому комплексі (КАТОТТГ UA46060250020038547), що знаходиться на земельній ділянці кадастровий № 4610160300:02:002:0017 з наступними поштовими адресам:
- 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1Д (ід. об'єктів оподаткування 14800001);
- 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2А (ід. об'єктів оподаткування 46800002);
- 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2Б (ід. об'єктів оподаткування 46800003);
- 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2В (ід. об'єктів оподаткування 46800004);
- позивач має місце зберігання тютюнової сировини за іншою адресою ніж адреса місцезнаходження виробництва, а саме: (КАТОТТГ UA46060350010070856) Львівська область, Львівський район, с. Підберізці, вул. Мостюківська, 1, ідентифікатор об'єктів оподаткування 46800006, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим № 4623685300:05:000:0003);
- код товарів (продукції), що виробляється, згідно із УКТЕЗД: тютюнова сировина (ферментована) - УКТЗЕД 2401209500; жилки тютюнові (оброблені), SCRAPS (дрібна фракція тютюну оброблена) - УКТЗЕД 2401300000; тютюнова сировина подрібнена - УКТЗЕД 2401300000; тютюн відновлений (РЕКОН) УКТЗЕД - 2403910000;
- позивач має у наявності атестат виробництва виданий ДП «Львівстандартметрологія» № UA.А.1О210.129-24 з 30.09.2024 з терміном дії на термін дії ліцензії;
- позивач має договір № 30/08 від 30.08.2023 року на виконання фізико-хімічних випробувань продукції у відповідності до заявок (листів-звернень) із ДП «Харківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» ДП «Харківстандартметрологія» (атестат про акредитацію № 20545 чинний до 02.02.2027 з необхідною сферою можливостей виданий Національним агентством з акредитації України.
Як видно з матеріалів справи, позивач цією заявою повідомив відповідача про те, що його місцезнаходження та адреса виробництва є тотожною: 79495 Львівська обл., м. Львів- Винники, вул. Шевченка, 1Д (ід. об'єктів оподаткування 14800001), проте місцезнаходження позивача та його адреса виробництва знаходяться в складі цілісного майнового комплексу, що розташований на одній земельній ділянці і до складу цього цілісного майнового комплексу входять інші поштові адреси.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 43 Закону № 3817, в заяві про видачу ліцензії на право ферментації тютюнової сировини заявник зобов'язаний вказати: адреса та ідентифікатор об'єкта оподаткування місця ферментації тютюнової сировини та адреса/адреси місць зберігання тютюнової сировини та ідентифікатор/ідентифікатори об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо місця зберігання тютюнової сировини розташовані за іншою адресою, ніж місцезнаходження виробництва.
З наведеного видно, що позивач, виконуючи вимоги цієї імперативної норми Закону № 3817, вказав адресу та ідентифікатор об'єкта оподаткування місця виробництва (ферментації тютюнової сировини): 79495 Львівська обл., м. Львів-Винники, вул. Шевченка, 1Д (ід. об'єктів оподаткування 14800001) з врахуванням того, що ця адреса знаходиться в складі цілісного майнового комплексу куди входять й інші поштові адреси, а також адреси місць зберігання тютюнової сировини та ідентифікатори об'єктів оподаткування для місця зберігання тютюнової сировини, а саме місця зберігання, що входять до складу цілісного майнового комплексу, куди також входить і адреса виробництва позивача: 79495 Львівська обл., м. Львів-Винники, вул. Замкова, 2А (ід. об'єктів оподаткування 46800002), 79495 Львівська обл., м. Львів-Винники, вул. Замкова, 2Б (ід. об'єктів оподаткування 46800003), 79495 Львівська обл., м. Львів-Винники, вул. Замкова, 2В (ід. об'єктів оподаткування 46800004), а також адреса місця зберігання тютюнової сировини та ідентифікатори об'єкту оподаткування для місця зберігання тютюнової сировини, що розташоване поза межами вищеописаного цілісного майнового комплексу: Львівська область, Львівський район, с. Підберізці, вул. Мостюківська, 1, ідентифікатор об'єктів оподаткування 46800006, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим № 4623685300:05:000:0003, КАТОТТГ UA46060350010070856).
До цієї заяви позивачем також додано належним чином засвідчені копії вищеперелічених документів та оригінал платіжної інструкції № 3 від 08.01.2025 про здійснення плати за ліцензію на право ферментації тютюнової сировини та надіслано позивачем на адресу відповідача засобами Укрпошти цінним листом.
За результатами розгляду заяви позивача про видачу йому ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, в. о. першого заступника Голови Державної податкової служби України 07.02.2025 виніс рішення № 26-р/лєр «Про відмову у наданні ліцензії», керуючись п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону № 3817, через порушення позивачем п. 4 ч. 3 ст. 43 цього ж Закону, відповідно до якого у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не зазначені визначені цим законом відомості, тобто заява подана з порушенням порядку її подання.
На думку відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, у наданні ліцензії на право ферментації тютюнової сировини позивачу правомірно відмовлено, в силу положень пункту 4 частини 1 статті 45 Закону № 3817, оскільки позивачем до відповідної заяви про видачу ліцензії хоча і додано копії документів, на підтвердження права власності та права користування на окремі нежитлові приміщення та не надано документи, що підтверджують приналежність саме цих приміщень до єдиного (цілісного) майнового комплексу.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює такі доводи відповідача з огляду на наявні матеріали справи виходячи із наступного.
Частиною 3 статті 43 Закону № 3817 визначено обов'язок заявника зазначити у заяві про отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини такі відомості:
- реквізити заявника юридичної особи, а саме: найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ;
- вид ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для отримання якої подається заява;
- найменування та код органу ліцензування, до якого подається заява;
- адреса та ідентифікатор об'єкта оподаткування місця ферментації тютюнової сировини - для ліцензії на право ферментації тютюнової сировини;
-адреса/адреси місць зберігання тютюнової сировини та ідентифікатор/ідентифікатори об'єкта/об'єктів оподаткування - для ліцензій на право ферментації тютюнової сировини, якщо місця зберігання тютюнової сировини розташовані за іншою адресою, ніж місцезнаходження виробництва тютюнових виробів.
У разі якщо зберігання тютюнової сировини здійснюється на території єдиного (цілісного) майнового комплексу, розташованого більше ніж за однією адресою, у заяві про отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини зазначаються всі адреси, за якими розташований такий єдиний (цілісний) майновий комплекс. Адреса зазначається у форматі - область (крім Автономної Республіки Крим, м. Києва та м. Севастополя), район (крім м. Києва та м. Севастополя), населений пункт, вулиця, номер будинку/офісу; кадастровий номер земельної ділянки на якій зберігається тютюнова сировина для ліцензій на право ферментації тютюнової сировини;
- код/коди адміністративно-територіальної одиниці та території територіальної громади зазначаються згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, у/на якій розміщені:
- місце/місця зберігання тютюнової сировини - для ліцензій на право ферментації тютюнової сировини, якщо місця зберігання тютюнової сировини розташовані за іншою адресою, ніж місцезнаходження виробництва тютюнових виробів.
- перелік кодів товарів (продукції), що вироблятимуться, згідно з УКТЗЕД - для ліцензій на право ферментації тютюнової сировини;
- код класифікації доходів бюджету, сума внесеного платежу, номер і дата платіжної інструкції, що підтверджує внесення чергового (щорічного/щоквартального) платежу за надану ліцензію на право ферментації тютюнової сировини;
До заяви про отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини додаються:
- копія документа, що засвідчує право власності або право користування об'єктами/об'єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщеннями/приміщенням (його частиною), що використовуються для ферментації тютюнової сировини;
- перелік технологічного обладнання, що перебуває у власності суб'єкта господарювання, або копії документів, що підтверджують право користування суб'єкта господарювання технологічним обладнанням, що забезпечує повний технологічний цикл ферментації тютюнової сировини;
- копія документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, на якій здійснюється ферментація тютюнової сировини, із зазначенням кадастрового номера такої земельної ділянки - для ліцензій на право на право ферментації тютюнової сировини;
- атестат виробництва - для ліцензій на право ферментації тютюнової сировини.
Аналіз положень частини 3 статті 43 Закону № 3817 свідчить, що законодавець установив розширений та деталізований перелік відомостей і документів, які є обов'язковими для отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем відповідною заявою про видачу ліцензії повідомлено відповідача про:
- місцезнаходження позивача за адресою: 79495 Львівська обл., м. Львів м. Винники, вул. Шевченка, 1Д (ід. об'єктів оподаткування 14800001);
- адреса виробництва (ферментації тютюнової сировини): 79495 Львівська обл., м. Львів м.Винники. вул. Шевченка, 1Д (ід. об'єктів оподаткування 14800001), що розташовані в складі цілісного майнового комплексу, до складу якого входять такі поштові адреси:
- 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1Д (ід. об'єктів оподаткування 14800001);
- 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2А (ід. об'єктів оподаткування 46800002);
- 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2Б (ід. об'єктів оподаткування 46800003);
- 79495 Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Замкова, 2В (ід. об'єктів оподаткування 46800004).
Адреса виробництва (ферментації тютюнової сировини) знаходиться в складі цілісного майнового комплексу (КАТОТТГ UA46060250020038547), який розташований на земельній ділянці з кадастровим № 4610160300:02:002:0017.
Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги інформацію згідно Єдиного державного реєстру місць зберігання, Єдиного державного реєстру обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів та враховує адресу виробництва (ферментації тютюнової сировини) позивача підтверджену копією атестату виробництва №UA.А.1О210.129-24 32 та копією акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигарил і сигар та тютюнової сировини ферментованої) на ТзОВ «Ферментаційний завод «Тобако» від 30.09.2024 № 03/39/210/53-24.
При цьому, підставою винесення оскаржуваного рішення від 07.02.2025 № 26-р/лєр «Про відмову у наданні ліцензії» відповідач вказує пункт 4 частини 1 статті 45 Закону № 3817 - подання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 7 статті 34 Закону № 3817 передбачено, що форми заяв про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності та порядок їх заповнення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Таким чином законодавець закріпив виключне право Кабінету Міністрів України на встановлення форм заяв про видачу ліцензії на право ферментації тютюнової сировини та обов'язок заявників їх дотримуватися. Проте, станом на дату звернення позивача до відповідача зі відповідною заявою її форма не була затверджена Кабінетом Міністрів України, а в силу вимог розділу ХІІІ Закону № 3817 при зверненні із заявою про видачу ліцензії на право ферментації тютюнової сировини заявник має право на подання такої заяви в довільній формі із зазначенням всіх відомостей, передбачених цим Законом до моменту затвердження їхніх форм Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 до затвердження форм заяв, визначених Законом № 3817, такі заяви подаються в довільній формі із зазначенням всіх відомостей, передбачених Законом № 3817.
У спірних правовідносинах відсутні обставини визначені пунктом 4 частини 1 статті 45 Закону № 3817, які полягали б у поданні позивачем заяви про отримання ліцензії на ферментацію тютюнової сировини не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання.
Крім того, документи, що долучені позивачем до заяви від 08.01.2025 відповідають переліку документів, які додаються до заяви про надання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, наведеному у ч. 3 статті 43 Закону № 3817.
Судом правомірно взято до уваги те, що в акті перевірки виробництва тютюнових виробів та тютюнової сировини ферментованої позивача від 30.09.2024, проведеною державним підприємством «Львівський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» вказано, що позивач має достатньо можливостей для забезпечення виробництва тютюнових виробів та тютюнової сировини ферментованої відповідно до обов'язкових вимог, що встановлені в ДСТУ ГОСТ 3935:2004, ДСТУ 9066:2021, ТУ у 12.0-36929539-003:2014, ТУ У 12.0-37741731-002:2016, атестовано виробництво тютюнових виробів та тютюнової сировини ферментованої та видано атестат на виробництво.
Таким чином, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявність передбачених законом правових підстав для відмови у наданні ліцензії, а також з огляду на необґрунтованість оскарженого рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 07 лютого 2025 року № 26-р/лєр. При зверненні до відповідача із заявою про видачу ліцензії на право ферментації тютюнової сировини позивачем дотримано усіх норм законодавства, що регулюють вказану сферу суспільних публічно-правових відносин, тому суд першої інстанції правомірно виснував, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, про наявність у товариства права на отримання ліцензії.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 вказала, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Як наслідок, одне право має захищатися одним позовом. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задоволення адміністративного позову не містить ознак втручанням у дискреційні повноваження відповідача, позаяк належним способом захисту порушеного права у цій справі має бути зобов'язання Державної податкової служби України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферментаційний завод «Тобако» ліцензію на право ферментації тютюнової сировини на підставі заяви № 08/01/25 від 08.01.2025.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.04.2025 у справі № 380/16902/24.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 380/6908/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська