11 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 562/1559/25 пров. № А/857/43865/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2025 року (головуючий суддя Саган Л.В., м. Здолбунів) у справі № 562/1559/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, поліцейського Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого сержанта поліції Фещука Володимира Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
16.05.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, поліцейського Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого сержанта поліції Фещука Володимира Васильовича, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4619959, винесену 30 квітня 2025 року.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, поліцейського Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого сержанта поліції Фещука Володимира Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення повернути позивачеві.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення він отримав у день її винесення 30 квітня 2025 року. Після цього, 01 травня 2025 року він надіслав до Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області електронного листа з метою отримання відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано вчинення ним адміністративного правопорушення та розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідь з відеозаписами, що мають значення для об'єктивного розгляду справи, у доступному для перегляду режимі він отримав 14 травня 2025 року об 11 год. 23 хв. Крім того, він є студентом Національного університету водного господарства та природокористування і в травні 2025 року перебував на заняттях згідно з затвердженим розкладом. Також, апелянт зазначає, що його батько проходить військову службу, а тому він змушений виконувати крім повсякденних справ домашнього вжитку, ще й польові та сезонні роботи, необхідні для забезпечення життєдіяльності сім'ї. Вважає що суд першої інстанції не в повній мірі оцінив доводи про поважність пропуску строку звернення до суду, а тому дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду в суд першої інстанції.
10.12.2025 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. З підстав, наведених у відзиві відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі №562/1559/25 від 15.08.2025 залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ст.312 КАС України в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки(відеозапису),протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом(посадовою особою),правомочним розглядати скаргу (стаття 289 КУпАП).
Таким чином, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Необхідно підкреслити, що відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4619959, винесену 30 квітня 2025 року поліцейським Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшим сержантом поліції Фещуком Володимиром Васильовичем, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Копію оскаржуваної постанови позивач отримав у день її винесення 30 квітня 2025 року на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення про що зазначено позивачем у позовній заяві.
Разом з тим, позов про скасування вищевказаної постанови позивач направив до суду засобами поштового зв'язку 14 травня 2025 року, тобто з порушенням строків на звернення з позовом до адміністративного суду, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, всупереч вказаних вимог Закону, позивачем не додано до заяви відеозаписів, на які він посилається як на причину пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом у встановлений законом строк. Також, позивачем не надано доказів його перебування на навчанні у навчальному закладі в період з 01 до 14 травня 2025 року. Крім того, позивачем не зазначено та не додано доказів проходження його батьком військової служби, відсутні відомості про склад сім'ї позивача.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 у справі №463/1221/17 зазначив, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовані (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.
Колегія суддів, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вказує, що наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2025 року у справі № 562/1559/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар