11 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1695/25 пров. № А/857/29632/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м.Тернопіль) у справі №500/1695/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
26.03.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2025 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (Закон №796-XII), постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Постанова № 1210) з урахуванням довідки про заробітну плату із зони відчуження №143 від 03.01.2023, виданої Філією «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на суму 819,62 крб, та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 відповідно до Закону №796-XII, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови № 1210 з урахуванням довідки про заробітну плату із зони відчуження №143 від 03.01.2023, виданої Філією «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на суму 819,62 крб, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовує тим, що позивачу призначена пенсія відповідно до статті 54 Закону №796-XII. Надалі позивачу здійснений перерахунок пенсії із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках з урахуванням відомостей та сум зазначених у довідці від 03.01.2023 №143, виданій Філією «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Однак в ході повторного розгляду пенсійної справи відповідачем виявлено, що вказана довідка не підтверджена первинними документами, а тому немає підстав для її врахування при обчислені пенсії. Позивач зазначає, що документи, які були враховані при видачі довідки №143 від 03.01.2023, були надані відповідачу разом з цією довідкою (відомість про нарахування заробітної плати, довідка військової частини, військовий квиток про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-ти кілометровій зоні відселення). Крім того, вказує, що детальний розрахунок, з врахуванням вихідних даних розписаний на зворотній стороні довідки. Заробітна плата позивача була розрахована на підставі нормативно-правових актів, які регулювали оплату праці у зоні відчуження. Позивач вважає дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо неврахування довідки від №143 від 03.01.2023 протиправними.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення листа Держкомпраці УРСР від 23.09.1986р. №136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних», відповідно до якого для працівників, заробіток яких змінювався по днях і місяцях (відрядна, акордна, почасово-преміальна оплата), середньоденний заробіток обчислювався з розрахунку фактичного заробітку за два останні календарні місяці роботи з 1-го по 1-ше число. Якщо працівник відбув у службове відрядження навіть в останній день місяця, цей місяць, відповідно до чинного законодавства не береться до розрахунку середньомісячного заробітку. (Даний лист застосовується при визначенні оплати праці військовозобов'язаних з жовтня 1986 року). Також наголошує, що Тернопільський окружний адміністративний суд не врахував положення підпункту 4 пункту 3 Постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу). Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІI групи відповідно до статті 54 Закону №796-XII (у розмірі відшкодування фактичних збитків).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №500/2482/24 зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 21.03.2024 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду листом від 14.03.2025 відповідач повідомив позивача, що в ході повторного розгляду пенсійної справи виявлено, що з 09.01.2023 проведено перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату у зоні відчуження №143 від 03.01.2023, виданої ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» філія «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця», яка не підтверджена первинними документами, а тому немає підстав для її врахування при обчисленні пенсії. А тому пенсійну справу було приведено у відповідність без врахування довідки №143 від 03.01.2023 з 01.01.2023.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мають право обчислювати пенсію із заробітної плати, визначеної з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Таким чином, заявнику проведено перерахунок пенсії із врахуванням коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії 2,90126, визначеної відповідно до пункту 9 вище зазначеної Постанови. Внаслідок чого, виникла переплата пенсії з 09.01.2023 по 28.02.2025 в розмірі 83754,85 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача у нарахуванні та виплаті пенсії без врахування довідки від 03.01.2023 №143, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт в зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 15 Закону №796-ХІІ видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частиною четвертою статті 54 Закону №796-ХІІ визначено, що порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження.
Згідно з пунктом 1 Порядку №1210, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1210, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: 1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні; 2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС; 3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження; 4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Пункт 9 вищевказаного Порядку містить формулу, за якою визначаються пенсії по інвалідності, і ця формула враховує й заробітну плату за роботу в зоні відчуження у 1986 -1990 роках.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (Порядок №22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Відтак, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 №560/3499/18.
Таким чином, підставою для здійснення перерахунку позивачу пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є довідка про заробітну плату, відомості у якій підтверджуються первинними документами.
З матеріалів справи вбачається, що Філією «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було видано ОСОБА_1 довідку від 03.01.2023 №143, якою була визначена заробітна плата за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, а саме за період з 01.11.1987 по 10.11.1987 в сумі 819,62 грн, яку позивач подав відповідачу для перерахунку пенсії. Таку було враховано і пенсію позивача перераховано, проте у подальшому відповідач виключив відомості цієї довідки з перерахунку пенсії, вважаючи, що відсутні підстави для її врахування через непідтверджена її даних первинними документами.
У поясненні-розрахунку головного бухгалтера Філії «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до довідки від 03.01.2023 №143 вказано, що для розрахунку довідки про заробітну плату у зоні відчуження взяті первинні документи, які зберігаються в архіві Тернопільського облавтодору та Великоберезовицької дорожньоексплуатаційної дільниці, книга по заробітній платі, особовий рахунок, довідка про роботу в зоні відчуження, військовий квиток, довідка Центрального архіву МО, м.Подольськ Московської області та зазначено, що завірені копії та оригінали цих документів додаються. Окрім того, у цьому поясненні-розрахунку вказано, що раніше видану довідку за №175 від 19.12.2011 та довідку №7 від 24.02.2012 вважати недійсними.
Розрахунок вказаних у довідці сум заробітної плати складається з: визначення годинної тарифної ставки за роботу у зоні відчуження, виходячи з нарахованої позивачу заробітної плати в серпні-вересні 1997 року, яка застосована для обчислення заробітної плати в зоні з урахуванням кратності 4 (сума 496,80 крб); оплати вихідних днів (три дні) у зоні відчуження з урахуванням кратності 4 (сума 149,04 крб); визначення збереженого заробітку за основним місцем роботи (105,14 крб); збереження заробітку за вихідні і святкові дні за основним місцем роботи (68,64 крб), а всього 819,62 крб.
Мотивація відповідача щодо відмови врахувати довідку 03.01.2023 №143 при перерахунку пенсії позивачу зводиться до того, що довідка не підтверджена первинними документами.
Аналізуючи такі мотиви відмови відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
З долучених до матеріалів справи документів, а саме копій повідомлення Зборівського РВК керівнику підприємства про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 15.10.1987 призивається на учбові збори терміном 180 днів, довідки військової частини НОМЕР_1 від 28.12.1987, довідки Центрального архіву МО м.Подольськ Московської області від 04.05.2012, вбачається, що позивач у період з 17.10.1987 по 03.01.1988 виконував обов'язки по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС в складі військової частини НОМЕР_1 .
У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» систематизовано законодавство та порядок його застосування щодо оплати праці у зоні відчуження у 1986-1990 роках, у тому числі оплати праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які у 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища (розділ 5) (саме до цієї категорії осіб відноситься позивач), який зводиться до наступного.
Згідно з Законом України «Про загальний військовий обов'язок» ( 2232-12 ) (ст. 66) на час виконання обов'язків, пов'язаних з проходженням військових зборів, громадяни звільняються від роботи в установленому порядку. Чинність Кодексу законів про працю Української РСР ( 322-08 ) на громадян, які проходять збори, не поширюється, в тому числі і щодо додаткової оплати за роботу у вихідні і святкові дні, нічні години (статті 72, 106, 07, 108), режиму робочого часу (статті 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57), початок і закінчення роботи (стаття 58), робота змінами (статті 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65).
Особи, які проходять збори, дні відпочинку і святкові дні використовують за розпорядком, встановленим командуванням, яке проводить збори (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 квітня 1968 р. N 108/12, пункт 7).
Відповідно до чинного законодавства військовозобов'язаним запасу в період призову на військові збори оклади грошового утримання на посадах, які вони виконують в період зборів та по присвоєних військових званнях, не виплачуються.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. N 1031 ( v1031400-86) було поширено у військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зонах відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, порядок оплати праці передбачений для робітників і службовців.
Оплата праці робітників і службовців, працівників підприємств, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах у порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Про зазначений порядок оплати праці роз'яснено листом Держкомпраці УРСР та Укрпрофради від 08.01.87 р. N 05/2-25-2; 03-51-8.
У зоні особливого контролю оплата праці зазначених осіб провадилась у однократному розмірі тарифної ставки (постанова ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 та абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7.
Віднесення населених пунктів і виробничих об'єктів до зон небезпеки та зони особливого контролю провадилось на підставі рішень Урядової комісії від 7 серпня 1986 р. N 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.96 р. 115), від 19 серпня 1986 р. N 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. 124), від 18 вересня 1986 р. 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р. N 140), від 5 січня 1987 р. 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 р. N 1).
Денна розрахункова тарифна ставка військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна визначатись діленням місячної тарифної ставки за даний місяць (посадового окладу) на календарну кількість днів відповідного місяця (роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15.09.86 р. N 0595 (лист Держкомпраці УРСР від 23.09.86 р. N 136).
Приклад. Призваному на військові збори за основним місцем роботи встановлено посадовий оклад в розмірі 150 крб. Денна тарифна ставка в зоні ЧАЕС становитиме у червні 1987 року 5 крб. (150 : 30), а у липні 1987 року - 4,839 крб. (150 : 31).
Місячна тарифна ставка за даний місяць робітникам, яким годинні тарифні ставки за основним місцем роботи були встановлені при 7(8)-годинному робочому дні, визначалась множенням відповідної годинної тарифної ставки при 7(8)-годинному робочому дні на норму тривалості робочого часу в годинах у даному місяці.
Встановлені працівнику за основним місцем роботи надбавки за високу професійну майстерність, класність, високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання та доплати за суміщення професій, сумісництво, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, за роботу в нічний час, які не утворюють новий посадовий оклад, не повинні враховуватись при визначенні годинної чи денної тарифної ставки у зоні ЧАЕС.
У зв'язку з тим, що до роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15 вересня 1986 р. 0595 про порядок матеріального забезпечення призваних на військові збори військовозобов'язаних запасу, оплата праці зазначених осіб на деяких підприємствах провадилась виходячи з денних тарифних ставок, визначених як для відряджених працівників, в деяких випадках було нараховано доплату за роботу у вихідні і святкові дні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. N 523 дозволено пенсію військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС до вересня 1986 р., обчислювати виходячи із фактично нарахованого заробітку.
Отже, якщо за даними особистого рахунку у 1986 році розрахунок заробітної плати зазначеній категорії працівників відповідає вимогам нормативних документів з питань оплати праці працівників, відряджених у зону ЧАЕС (щодо порядку визначення денної тарифної ставки та додаткової оплати праці за роботу у вихідні і святкові дні), пенсія військовозобов'язаному запасу може обчислюватись виходячи із фактично нарахованого заробітку.
Денна тарифна ставка робітників, визначена для режиму 7-годинного робочого дня, при режимі 6-годинного робочого дня у зоні відчуження, встановленого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. 153/10-43, не змінюється.
Відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року 13/30, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 266/30, робітникам, яким годинні тарифні ставки за основним місцем роботи були встановлені при 7(8)-годинному робочому дні, перерахунок тарифних ставок на 6-годинний робочий день провадився таким чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8)-годинному робочому дні множилася на середню тривалість робочого часу в годинах за місяць (173,1 год.), а одержаний результат ділився на середню тривалість робочого часу за місяць при 6-годинному робочому дні (152,5 год.).
Погодинний облік робочого часу призваних на військові збори не провадиться, тому і заробітна плата зазначених осіб за виконані роботи в зоні ЧАЕС виходячи із годинної тарифної ставки не нараховувалась.
Вимоги осіб, які в період призову на військові збори виконували роботи, пов'язані з аварією на ЧАЕС у зоні відчуження до вересня 1986 року, але за даними особистого рахунку доплата за роботу у вихідні чи святкові дні у 1986 році їм не нарахована, не мають права на такі донарахування ні в теперішній час, ні в будь-який інший час після вересня 1986 року.
В разі, коли особа не відпрацювала в зоні ЧАЕС жодного повного місяця, середній заробіток для призначення пенсії визначається із фактичного середнього одноденного заробітку в одному із неповних місяців приведенням його до повного місяця, при цьому місяць, із заробітку в якому призначається пенсія, визначається працівником.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 премія за роботу працівника в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання.
Отже, якщо до призову на військові збори премія працівнику нараховувалась систематично, за період виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, премія також повинна була бути нарахована в тих же розмірах, як і працівникам підприємства, які не приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, тобто у відповідності з діючим положенням про преміювання. Якщо в зазначене положення своєчасно внесені зміни у відповідності з підпунктом 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. 207-7 щодо підвищення граничного розміру премій до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць, премія призваному на військові збори за період виконання робіт у зоні ЧАЕС повинна була бути нарахована в зазначених розмірах. Для нарахування премії в розмірі 60% тарифної ставки всім учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підстав нема.
Окрім цього, запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР в розпорядження Міненерго СРСР, для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб. (підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. 207-7 ( 207с-86-п ). Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. 523 дозволено виплачену на таких умовах одноразову премію (до 400 крб.) враховувати при призначенні пенсії.
Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 після 01.03.87 р термін «зона небезпеки» не застосовувався, оплата праці призваних на військові збори військовозобов'язаних запасу провадилась понад збережений середній заробіток: на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 1 до 4; в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 2-кратному розмірі; на станції Янів - у 3-кратному розмірі; в решті населених пунктів, в тому числі і в м. Чорнобиль, - в 1-кратному розмірі; в інших випадках в межах 30-кілометрової зони оплата праці провадилась в одинарному розмірі при рівні випромінювання до 5-ти мр/год., у подвійному розмірі - при рівні випромінювання понад 5 мр/годину.
Премія за основні результати господарської діяльності нараховувалась на одинарну тарифну ставку. Про це повідомлялось листом Держкомпраці УРСР і Укрпрофради від 28.06.88 р. 05/1-19; N 03-49-129.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 ( v1497400-87 ) (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. 12-р) оплата праці військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась у одинарному розмірі тарифної ставки (посадового окладу). І лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, за рішенням начальника оперативної групи Цивільної оборони СРСР та за погодженням із Міністерством атомної енергетики СРСР, - у двократному розмірі понад збережений середній заробіток.
За повідомленням Міноборони України наказом Міноборони СРСР від 08.01.88 р. 020 (п. 4) начальнику оперативної групи Цивільної оборони СРСР було дозволено у виняткових випадках і на нетривалий термін за погодженням з Мінатоменерго СРСР провадити оплату праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які направлялися для роботи на об'єкт «Укриття», відповідно до абзацу другого підпункту «в» пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378. Такі рішення приймалися з виданням наказів по кожній із військових частин, особовий склад яких направлявся для роботи на об'єкт «Укриття». Виписки з цих наказів були доведені до відповідних військових частин.
За інформацією Міноборони України, документи оперативної групи Цивільної оборони СРСР (в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) зберігаються у Центральному архіві Міноборони Російської Федерації (142110, м. Подольськ-10 Московської обл.).
Відповідно до ст. 47 Основ законодавства СРСР на час виконання державних обов'язків, якщо по діючому законодавству СРСР ці обов'язки можуть здійснюватися в робочий час, робітникам і службовцям гарантується збереження середнього заробітку.
За час виконання державних обов'язків у додатковий день відпочинку, встановлений у зв'язку з переведенням на п'ятиденний робочий тиждень, середня заробітна плата за місцем роботи за працівником не зберігається, тому що за відпрацьовані п'ять днів йому повністю виплачується тижневий заробіток (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 8 квітня 1967 р. N 152 "Про деякі питання, пов'язані з переводом робітників і службовців підприємств, організацій і установ на п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями").
Згідно з Інструкцією про порядок матеріального забезпечення громадян СРСР при призові на дійсну військову службу і проходження служби в запасі (п. 4), затвердженої постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 22 квітня 1982 р. N 95/4-132 ( v-132400-82 ), за робітниками, службовцями і колгоспниками, призваними на збори, зберігався середній заробіток як по основній, так і по суміщуваній роботі за весь час зборів, включаючи час в дорозі до військової частини і назад та посада (робота).
Середній заробіток, із розрахунку якого провадилися виплати, передбачені Інструкцією ( v-132400-82 ), обчислювався із розрахунку останніх двох календарних місяців роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві, організації, установі менше двох місяців, обчислення провадилося із розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час.
При обчисленні середнього заробітку враховувалися: основна заробітна плата, надбавки, доплати, річна винагорода із фонду матеріального заохочення, оплата і доплата за надурочні роботи, якщо вони мали систематичний характер. Виробничі премії враховувалися при підрахунку середнього заробітку в тому разі, якщо вони входили в систему оплати праці на даному підприємстві, тобто не мали разового характеру і якщо вони виплачені за період, що не перевищує трьох місяців (за винятком виплат із фонду матеріального заохочення). Квартальна премія враховувалася у складі заробітку за кожний місяць у розмірі 1/3, а винагорода за загальні підсумки роботи підприємства - у розмірі 1/12 частини цієї винагороди, виплаченої за попередній рік. Премії та інші виплати, не нараховані працівнику своєчасно і виплачені у результаті трудового спору, враховувались у складі заробітку тих місяців, за які вони повинні були бути виплачені.
Колегія суддів вкотре наголошує, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Форму довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджено наказом Міністерства соціальної політки України від 03.09.2012 №536.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що надана позивачем довідка про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, №143 від 03.01.2023, видана Філією «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за передбаченою формою та містить відомості про заробітну плату позивача за десять днів листопада 1987 року (період з 01.11 по 10.11).
Нова довідка видавалася (як зазначив у додаткових поясненнях представник позивача) через неправильні розрахунки у попередніх довідках №175 від 19.12.2011 та №7 від 24.02.2012 (а.с.35-36).
На переконання апеляційного суду, роботодавець в разі якщо заробітна плата працівнику була зазначена та виплачена невірно, може видати довідку не про фактично отриману заробітну плату, а має провести перерахунок заробітної плати та видати довідку про фактично зароблену заробітну плату.
Так, відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 № 09-3751, якщо підприємством було невірно нарахована заробітна плата за роботу в зоні відчуження, то підприємство на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством, розраховану таким чином заробітну плату не індексують і не виплачують, а лише враховують при обчисленні пенсії. На це звернута увагу вже в згаданому листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».
У даному випадку розрахунок заробітної плати проводився на підставі відомостей особового рахунку про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 та інформації з довідки Центрального архіву МО м.Подольськ Московської області від 04.05.2012 про виконання завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини.
За змістом цієї довідки у списках військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які виконували особливо важливе урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС в зоні небезпеки №3 з 01.11 по 10.11.1987 і з 01.12. по 10.12.1987 відповідно, значиться: « 159. Ст. л-т ОСОБА_1 3 10/1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 листопад/»; « 165. Ст. л-т ОСОБА_1 3 10/1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 грудень/».
3-тя зона небезпеки є внутрішнім діленням 30-ти кілометрової зони відчуження.
Отже, відомості архівної довідки підтверджують участь позивача в зоні небезпеки №3 з 01.11 по 10.11.1987 і з 01.12. по 10.12.1987.
Одночасно розрахунки, які вказані у довідці про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, №143 від 03.01.2023, виданій Філією «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», не відповідають тим нормативно-правовим актам, які передбачали оплату праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які у 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та наведені у розділі 5 листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».
Апеляційний суд наголошує, що в даному випадку, враховуючи, участь позивача з 01.11.1987 по 10.11.1987 у роботах у ІІІ зоні небезпеки оплата має проводитися у 4-кратному, але із врахуванням 100% тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Натомість, виходячи з пояснень до спірної довідки оплата праці ОСОБА_1 розрахована з погодинної тарифної ставки, яка, у свою чергу обчислена, з середнього розміру заробітної плати за два останні місяці перед відрядженням.
Денна розрахункова тарифна ставка військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна визначатись діленням місячної тарифної ставки за даний місяць (посадового окладу) на календарну кількість днів відповідного місяця.
Погодинний облік робочого часу призваних на військові збори не провадиться, тому і заробітна плата зазначених осіб за виконані роботи в зоні ЧАЕС виходячи із годинної тарифної ставки не нараховувалась.
Обчислення середнього заробітку застосовується лише для визначення розміру заробітної плати, яка зберігалася за основним місцем роботи.
При цьому позивач помилково посилається на те, що «для тих працівників, заробіток яких змінювався помісячно (відрядна, акордна, почасово-преміальна оплата), середньоденний заробіток обчислювався з розрахунку фактичного заробітку за два останні календарні місяці роботи з 1-го по 1-ше число. Якщо працівник відбув у службове відрядження навіть в останній день місяця, цей місяць відповідно до чинного законодавства не береться до розрахунку середньомісячного заробітку. Якщо протягом останніх двох місяців працівник певний час хворів, перебував у відпустці, мав вимушений простій, то дні (години), коли він фактично не працював, і суми, виплачені йому за ці дні (години), повинні виключатися при розрахунку середньомісячного заробітку», бо в даному випадку позивач працював головним інженером і йому було встановлено тарифну ставку 190,00 крб, про що зазначено у розрахунковій відомості за 1987 рік, і не застосовувалася відрядна, акордна, почасово-преміальна оплата праці.
Також колегія суддів зазначає, що так як позивач виконував обов'язки, пов'язані з проходженням військових зборів, то додаткова оплата за роботу у вихідні і святкові дні йому не нараховувалася та не виплачувалася, а тим паче не зберігався середній заробіток за вихідні і святкові дні за основним місцем роботи. А тому включення таких виплат у спірну довідку №143 від 03.01.2023 апеляційний суд не вважає правомірним.
Фактично у довідку №143 від 03.01.2023 включені суми заробітної плати за період з 01.11.1987 по 10.11.1987, які позивачу як не виплачувалися, так і на даний час розраховані неправильно.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач надав суду з матеріалів пенсійної справи позивача одну з попередніх довідок, а саме від 24.02.2012, яка містила відомості про роботу ОСОБА_1 в населених пунктах зони відчуження м.Чорнобиль з 10.10.1987 по 31.12.1987 по місцю роботи на ЧАЕС на посаді замісника командира батальйону по політичній частині, посадовий оклад (тарифна ставка 190 крб) по відомості №1 від 02.01.1987 виплачена заробітна плата в сумі 3102,93 крб з урахуванням коефіцієнта 5 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7.
Також в матеріалах справи наявна копія акта від 01.03.2012 зустрічної перевірки філії «Зборівський райавтодор» нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи в населених пунктах зони відчуження з жовтня по грудень 1987 року.
У акті зазначено, що згідно з наказом №49 від 05.10.1987 по Зборівському районному шляховому ремонтно-будівельному управлінню ОСОБА_1 за період навчальних військових зборів збережено 100% розміру середньомісячної заробітної плати. Посадовий оклад становив на час призову на військові збори 190,00 крб. Згідно з наказом № 69 від 14.12.1987 по Зборівському районному шляховому ремонтно-будівельному управлінню та книги по зарплаті за 1987 рік в грудні 1987 року нарахована премія за жовтень-грудень 1987 року в сумі 800,00 крб. Згідно з книгою по заробітній платі за 1987 рік в жовтні ОСОБА_1 нараховано за 9 відпрацьованих днів на роботі 81,43 крб та 108,57 крб збереженого заробітку за період військових зборів, в листопаді 1987 року нараховано 190,00 крб збереженого розміру заробітної плати за період військових зборів, в грудні 1987 року нараховано 190,00 крб збереженого розміру заробітної плати за період військових зборів та 800,00 крб премії за жовтень-грудень 1987 року. Згідно з книгою по заробітній платі за 1988 рік в січні була нарахована доплата за період роботи на ЧАЕС за жовтень 1987 року - 147,12 крб, листопад 1987 року - 760,00 крб, грудень 1987 року - 711,08 крб. В лютому 1988 року нараховано доплату за жовтень в сумі 196,16 коп.
Далі в цьому ж акті зазначено, що документів, які б підтверджували населений пункт перебування в зоні відчуження, кількість днів виїзду, кратність нарахування заробітної плати для перевірки не надано. Акт складений на підставі відрядного припису Зборівського РВК, довідки з військової частини, повідомлення на військові збори, наказів за 1987 рік, книг по заробітній платі за 1987-1988 роки.
Окрім цього, відповідач надав лист філії «Зборівський райавтодор» від 10.03.2012 про те, що довідку №7 від 24.02.2012, видану ОСОБА_1 вважати недійсною. Одночасно надсилалася довідка про зарплату на одному аркуші. Відповідач надав суду лише описану вище довідку від 24.02.2012 (через неякісну копію номер довідки не читабельний).
З письмових пояснень відповідача вбачається, що жодну з згаданих вище довідок про роботу позивача за період військових зборів у жовтні-грудні 1987 року пенсійний орган не врахував. Проте на даний час позивач надав копію довідки Центрального архіву МО м.Подольськ Московської області від 04.05.2012 (тобто після проведеної перевірки від 24.02.2012), зміст якої конкретизує зону відчуження та конкретні дати перебування у ній.
Отже, апеляційний суд вважає, що на даний час є достатні відомості (з урахуванням висновків акта контролюючого органу філії «Зборівський райавтодор» щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи в населених пунктах зони відчуження з жовтня по грудень 1987 року від 01.03.2012) для оформлення належної довідки позивачу про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, при видачі якої необхідно врахувати положення розділу 5 листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища», які не взяті до уваги при видачі спірної довідки №143 від 03.01.2023.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на даний час у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, №143 від 03.01.2023, виданої Філією «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», бо така не підтверджена первинними документами про нарахування позивачу заробітку у такому розмірі, а нарахування оплати праці в іншому розмірі не відповідає нормативно-правовим актам, які регулюють оплату праці в зоні відчуження.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 500/1695/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар