11 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9805/25 пров. № А/857/30151/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року (головуючий суддя Кедик М.В., м.Львів) у справі №380/9805/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
16.05.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2025 № 134550022163 про відмову в переведенні на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до заяви від 24.04.2025; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.04.2025 № 83/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 82/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 84/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 13-70-05/38- 14, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 13-70-05/38-13 з моменту подання заяви до відповідача ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, а саме з 24.04.2025.
Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 24.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Головне управління Пенсійного фонду у Полтавській області рішенням від 01.05.2025 № 9134550022163 відмовило позивачу у переведені на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю підстав та умов для призначення такого виду пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2025 № 134550022163 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.04.2025 № 83/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 82/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 84/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 13-70-05/38- 14, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 13-70-05/38-13 з моменту подання заяви до відповідача ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, а саме з 24.04.2025. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що робота на посадах в органах державної митної служби України, зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалися спеціальні звання. Відтак, періоди роботи посадових осіб митних органів на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно п. 17 ст. 3 Закону № 899, дія цього закону не поширюється на осіб, яким присвоєно спеціальне звання. Аналіз наданої ОСОБА_1 заяви від 24.04.2025 щодо переведення з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 - IV (Закон №1058) на пенсію за віком згідно Закону № 889, свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців становить 5 років 2 місяці 23 дні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
ОСОБА_1 24.04.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою щодо переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2025 № 134550022163 відмовлено у переведенні з пенсії за віком.
У рішенні вказано, що аналіз наданої ОСОБА_1 заяви від 24.04.2025, щодо переведення з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 - IV на пенсію за віком згідно із Законом № 889, свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців становить 5 років 2 місяці 23 дні.
Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 83/7.4-22/51 (додаток 4), № 84/7.4-22/51 (додаток 5), № 82/7.4-22/51 (додаток 6) від 22.04.2025, видані Львівською митницею Державної митної служби, № 13-7005/38-13, № 13-7005/38-14 (додатки 5) від 22.04.2025, видані Львівською митницею ДФС не відповідають Порядку № 622, оскільки заявник не перебував на посадах віднесених до категорій посад державних службовців. Враховуючи зазначене, прийнято рішення: відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом 1058 на пенсію за віком згідно із Законом № 889, згідно із заявою від 24.04.2025, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (Закон №3723-XII) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Згідно зі статтею 37 Закону України №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII (Закон № 889-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно пункту 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (Порядок № 622, дата набрання чинності 23.09.2016, застосовується з 01.05.2016).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема: чоловіки, які досягли віку 62 роки.
Абзацом 1 частини третьої Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Проаналізувавши зміст вищезазначених правових норм, колегія судді наголошує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень України Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Відтак, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи: які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Так, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач у період з 05.08.1980 по 07.09.1983 проходив службу на різних посадах в митних органах Державного митного комітету України та у період з 12.02.1992 по 01.03.2024 в митних органах Державної митної служби України: 12.02.1992 призначений на посаду інспектора Львівської регіональної митниці ДМКУ; 26.03.1993 призначений на посаду старшого інспектора Львівської митниці; 16.12.1993 призначений на посаду головного інспектора Львівської митниці; 28.10.1996 переведений на посаду старшого інспектора митниці; 01.04.1997 призначений на посаду інспектора Західної регіональної митниці; 03.11.1997 переведений на посаду старшого інспектора митниці; 19.10.2004 призначений на посаду головного інспектора вантажо-пасажирського сектору Ягодинської митниці; 01.05.2005 переведений на посаду головного інспектора відділу організаційно контрольної роботи; 06.10.2005 переведений на посаду головного інспектора відділу організаційної роботи; 15.11.2005 переведений на посаду старшого інспектора вантажо-пасажирського відділу «Пулемець»; 17.02.2006 призначений на посаду старшого інспектора Львівської митниці; 01.01.2007 призначений на посаду провідного інспектора Західної регіональної митниці; 01.05.2008 призначений на посаду головного інспектора Львівської митниці; 27.10.2008 переведений на посаду інспектора, старшого інспектора, головного інспектора Львівської митниці; 16.04.2013 переведений на посаду заступника начальника відділу Львівської митниці; 01.06.2013 переведений на посаду заступника начальника відділу Львівської митниці Міндоходів; 02.08.2013 переведений на посаду начальника відділу Львівської митниці митного поста «Мостиська» Львівської митниці; 02.08.2013 переведений на посаду начальника відділу Львівської митниці митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці; 18.02.2014 переведений на посаду начальника відділу Львівської митниці митного поста «Смільниця» Львівської митниці; 18.02.2014 переведений на посаду головного державного інспектора митного поста «Грушів» Львівської митниці; 24.12.2014 переведений на посаду начальника відділу Львівської митниці ДФС; 27.11.2017 переведений на посаду начальника відділу митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці; 23.01.2018 переведений на посаду начальника митного поста - начальника відділу митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці; 24.02.2019 переведений на посаду начальника відділу митного поста «Грушів» Львівської митниці; 15.04.2020 звільнений з митних органів відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», п.1 ч.1 ст.40 КЗпУ України (у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС); 25.02.2021 поновлений на посаді начальника відділу митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС; 31.12.2021 призначений на посаду головного державного інспектора митного поста «Яворів» Львівської митниці; 03.03.2023 переведений на посаду головного державного інспектора митного поста «Мостиська» Львівської митниці шляхом укладення контракту про проходження державної служби; 01.03.2024 припинено державну службу у зв'язку з завершенням строку контракту про проходження державної служби.
За час проходження публічної служби ОСОБА_1 присвоєно персональні та спеціальні звання: 09.10.1996 персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; 08.06.1995 прийняв присягу державного службовця; 29.10.1998 персональне звання «Радник митної служби 3 рангу»; 01.04.2004 спеціальне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»; 29.12.2004 спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; 29.06.2005 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»; 05.06.2013 присвоєний 12 ранг державного службовця; 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 3 рангу»; 18.09.2015 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 2 рангу»; 17.02.2022 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу».
Щодо доводів апелянта про те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну служб»" № 3723-XII, апеляційний суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, був Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI ( МК України).
Частиною першою статті 569 МК України передбачено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Відповідно до частини першої статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», передбачені і Митними кодексами України від 12.12.1991 та від 11.07.2002.
Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа № 591/6970/16-а.
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що позивач займав посади в митних органах, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби.
Колегія суддів наголошує, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача наявний необхідний вік, стаж державної служби та страховий стаж (підтверджується записами трудової книжки позивача).
Досягнення позивачем пенсійного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу апелянт не заперечує.
Таким чином, проаналізувавши вищезгадані нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 24.04.2025 переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та здійснити нарахування пенсії з врахуванням довідки від 22.04.2025 № 83/7.4-22/51 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки від 22.04.2025 № 82/7.4-22/51 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, довідки від 22.04.2025 № 84/7.4-22/51 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), довідки від 22.04.2025 № 13-70-05/38-14 та від 22.04.2025 № 13-70-05/38-13 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 380/9805/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар