11 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/3678/25 пров. № А/857/38706/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року, головуючий суддя - Чепенюк О.В., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), одноразової грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити (доплатити) ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 роки, із врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020 року, 2021 року, 2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивачу в період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року під час проходження ним військової служби грошове забезпечення виплачувалось, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704. Зі збільшеного посадового окладу має нараховуватися та виплачуватися усі інші види грошового забезпечення та виплати, у тому числі грошова допомога для оздоровлення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), одноразової грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 роки, визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що скасування судом пункту 6 Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) не відновлює раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків порядку відновлення правових норм, які в установленому порядку втратили чинність, тому відповідач вважає, що діяв правомірно.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , у тому числі у спірний період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року, такі обставини визнаються відповідачем.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 09.04.2025 року, у якій, серед іншого, просив перерахувати та виплатити позивачу з 29.01.2020 року по липень 2022 року грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на відповідний рік згідно з додатками до Постанови №704.
Військовою частиною НОМЕР_1 не надано жодної відповіді на дане звернення позивача.
Відповідачем на виконання вимог ухвали надано довідку про розмір нарахованого грошового забезпечення зі змісту якої вбачається, що розмір грошового забезпечення позивачу розрахований станом на 01.01.2018 року.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при обчисленні та виплаті грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення позивачу (у разі їх виплати у спірний період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2021 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» та станом на 01.01.2022 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» пункт 4 цієї постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 цієї постанови містили примітки, у яких відображено тарифні коефіцієнти та у якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Вказані додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Тобто, вказані додатки до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року дублювали положення п. 4 цієї постанови в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24.02.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї постанови.
Однак, неприведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови № 704 від 30.08.2017 року у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 не змінювався.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.
Відповідно до редакції п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, яка діяла до внесення змін, та вимог п. 1 приміток додатку 1 та пункту примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року щодо обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
При цьому колегія суддів зазначає, що п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 2629-VIII від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України № 294-IX від 14.11.2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України №1082-IX від 15.12.2020 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України №1928-IX від 02.12.2021 року «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року на 2021-2022 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року до 01.01.2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Водночас, з урахуванням положень п. 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року та п. 4 постанови № 704 від 30.08.2017 року, починаючи з 29.01.2020 року, а саме з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі № 826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт (однак без урахування показників мінімальної заробітної плати).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів висновується наступним чином:
з 01.01.2020 року положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Враховуючи зазначені положення законодавства та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача - посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів підкреслює, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Враховуючи те, що з 29.01.2020 року відповідачем, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року як розрахункову величину, то основні та додаткові види грошового забезпечення відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.
Матеріалами справи підтверджено, що впродовж служби, у зв'язку з її проходженням позивачу здійснювалося нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такі виплати здійснювалися без урахування положення Постанови № 704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про державний бюджет України на 2020-2022 роки на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слід зобов'язати відповідача здійснити за період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року перерахунок грошового забезпечення позивача, грошової допомоги для оздоровлення позивачу (у разі їх виплати у цей період), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі №500/3678/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич