Справа № 128/4923/25
Іменем України
10 грудня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів,
До Вінницького районного суду Вінницької області в порядку наказного провадження надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів.
Так, ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення аліментів на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Вивчивши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд вважає необхідним у видачі судового наказу відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Та в заяві про видачу судового наказу заявниця вказує, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16.10.2025 по справі № 128/40/25, суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання, шляхом перерахування на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Тобто заявниця просить видати судовий наказ про стягнення з боржника аліментів, з якого вже стягнуті аліменти на утримання цієї ж дитини, і дана вимога фактично стосується зміни вже застосованого способу стягнення аліментів, які до того ж вона просить стягнути не з дати подання даної заяви, а з 06.01.2025, що не передбачено ні СК України, ні ЦПК України.
В зв'язку з чим, дана вимога заявниці не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, оскільки заявлені вимоги мають вирішуватись в судовому порядку в позовному провадженні в порядку зміни способу стягнення аліментів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Таким чином, оскільки враховуючи обставини, якими заявниця обгрунтовує підстави для винесення судового наказу, заявницею заявлено вимогу, яка не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд дійшов до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
При цьому суд роз'яснює, що стягувач не позбавлена можливості звернутися до боржниказ вказаними вимогами в порядку позовного провадження.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 161, 165, 260, 263, ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів.
Роз'яснити заявнику право звернення до суду із заявленими вимогами в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: