Справа № 755/11269/24
"09" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040001640 від 13 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Полазна Добрянського району Пермської області, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, зі слів працюючого комірником, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2002-ІХ, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 21 19-1Х на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, який станом на теперішній час є діючим.
12 травня 2024 року близько 14 години 26 хвилин ОСОБА_3 перебував в приміщенні магазину «MOYO», яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, буд. 40, а саме біля одного з робочих місць працівників магазину, де побачив мобільний телефон.
У цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах дії воєнного стану, а саме мобільного телефону, який належить ТОВ «НРП».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , усвідомлюючи характер своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих і працівників даного магазину, підійшов за робоче місце працівників магазину, взяв зі столу мобільний телефон, марки «Xiaomi Redmi Note 11S» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з серійним номером НОМЕР_3 , який є власністю ТОВ «НРП», вартістю 6096 гривень 00 копійок, та поклав його до власної кишені, після чого, утримуючи викрадений мобільний телефон при собі, вийшов з приміщення магазину та направився у невідомому напрямку. Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_3 спиринив ТОВ «НР» (код ЄДРПОУ 36469918) матеріальну шкоду на загальну суму 6096 гривень 00 копійок.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, а саме: дату, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та показав, що він 12 травня 2024 року перебував в приміщенні магазину «MOYO», за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, буд. 40. Біля робочого місця працівника магазину він побачив мобільний телефон, залишений без нагляду. У цей час у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна. Переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, він зі столу взяв мобільний телефон, поклав до кишені та, вийшовши з приміщення магазину, пішов додому. Вдома мобільний телефон він подарував дружині. Наступного дня до нього приїхали працівники поліції, він зізнався у вчиненому та повернув мобільний телефон. Він розкаюється у вчиненому, просить його суворо не карати.
Дані обвинуваченим ОСОБА_3 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.
Винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 та тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, висновку експертизи, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.
Крім того, винність ОСОБА_3 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 були кваліфіковані pf x/ 4 cn/ 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, за вчинення кримінальних правопорушень 10 травня 2024 року та 12 травня 2025 року.
Однак, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року кримінальне провадження № 12024100040001640 від 13 травня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, в частині пред'явленого обвинувачення по епізоду від 10 травня 2024 року було закрито на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності законом №3886-ІХ та втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходь до висновку, що при кваліфікації дій ОСОБА_3 підлягає виключенню кваліфікуюча ознака повторність.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_3 , - суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_3 , - органом досудового розслідування не встановлено.
Крім того, при призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання, суд враховує положення ч. 1 ст. 69 КК України, які надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (…) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)
Однак, органом досудового слідства та судом не були встановлені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосування ст. 69 КК України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 75 КК України, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням,(….).
З урахуванням вищенаведеного, підстави для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України - відсутні.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про його обрання від прокурора не надходило.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня початку відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про його обрання від прокурора не надходило.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 11S» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який переданий під зберігальну розписку представнику потерпілого ОСОБА_5 , - залишити власнику;
DVD диски - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1