Номер провадження 1-кс/754/3961/25
Справа № 754/20528/25
Іменем України
11 грудня 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 про зобов'язання заступника керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва вчинити певні дії в кримінальному провадженні №12025100030000139 від 17.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, -
09 грудня 2025 року до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_2 , у якій він просить: зобов'язати заступника керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 забезпечити ефективну роботу процесуальних прокурорів у кримінальному провадженні №12025100030000139 від 17.01.2025 в частині контролю за строками досудового розслідування, надання вказівок про відсторонення посадових осіб юридичної особи, відновлення порушених прав потерпілої та реалізації прав її представником.
Обґрунтовуючи скаргу, скаржник зазначає, що у провадженні СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № №12025100030000139 від 17.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, фігурантом у якому є посадова особа ГО ТІЗ «Десенка» - ОСОБА_4 .
З моменту внесення відомостей до ЄРДР про зазначене правопорушення ефективне розслідування не здійснюється, не визнано потерпілою ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_2 у зв'язку із тривалою хворобою та звільненням старшого слідчого ОСОБА_6 . Натомість, численні скарги ОСОБА_2 до офісу Генерального прокурора України, Київської міської прокуратури не відновили порушені права осіб, оскільки ОЗУ на чолі із ОСОБА_4 здійснили чергове переобрання керівних органів та відчуження частки корпоративного активу на користь олігарха ОСОБА_7 .
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до п.18 ч.1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. Так, главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Об'єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України можуть бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Але, на відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Так, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Згідно з ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, щона досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.
З наведеного слідує, що ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Разом з тим, скарга не містить вказівки на те, яке саме рішення, дія чи бездіяльність прокурора оскаржується ОСОБА_8 .
Натомість, міститься прохання до слідчого судді зобов'язати заступника керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 забезпечити ефективну роботу процесуальних прокурорів у кримінальному провадженні №12025100030000139 від 17.01.2025 в частині контролю за строками досудового розслідування, надання вказівок про відсторонення посадових осіб юридичної особи, відновлення порушених прав потерпілої та реалізації прав її представником.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що з огляду на вищенаведені приписи кримінального процесуального законодавства, не є компетенцією слідчого судді вирішувати питання, які порушуються у скарзі заявника.
Слідчий суддя також звертає увагу, що передбачені ч. 2 ст. 36 КПК України повноваження прокурора із здійснення нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування поширюються саме на прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в конкретному кримінальному провадженні.
Також, пунктом 1 статті 303 КПК України визначено, що під час досудового розслідування може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого/прокурора у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
При цьому, як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 09 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 "Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування" у статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати, зокрема у бездіяльності слідчого, прокурора, проявом якої є нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк. У такому разі слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
Також в узагальненні "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування", лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17, у розділі 1.3, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчиняти певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством. Наведена ознака відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК України.
Таким чином, в порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України може бути оскаржена бездіяльність слідчого чи прокурора щодо нездійснення певної процесуальної дії, яку вони зобов'язані вчинити у відповідності до КПК України, і ця процесуальна дія має бути вчинена у строки, визначені КПК України.
Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_2 , в ній не визначено, яку бездіяльність, рішення чи дію заступника прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва оскаржує заявник.
За правилом ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, що не підлягає оскарженню.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання заступника керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва забезпечити ефективну роботу процесуальних прокурорів в кримінальному провадженні №12025100030000139 від 17.01.2025, виходять за межі повноважень слідчого судді, визначених ст. 303 КПК України та переслідують мету втручання у дискреційні повноваження слідчого та прокурора з організації і проведення досудового розслідування, тому у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 9, 26, 303, 304, ст. 370-372 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 про зобов'язання заступника керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва вчинити певні дії в кримінальному провадженні №12025100030000139 від 17.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1