Номер провадження 3/754/4647/25
Справа №754/19747/25
Іменем України
10 грудня 2025 року
суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Деснянського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
26.11.2025 року до Деснянського районного суду м. Києва відДеснянського УП ГУНП в м. Києві надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 листопада 2025 року, серії ВАД №631896, 19 листопада 2025 року о 21 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини, а саме: вчинив сварку, ображав, виражався брутальною лайкою, чим завдав психологічної шкоди та порушивп. 14 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі, оскільки конфлікт стався на побутовому рівні і був фактично спровокований колишньою дружиною.
В судовому засіданні ОСОБА_2 наполягала на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вважаючи що стосовно неї вчинено домашнє насильство психологічного характеру, оскільки чоловік кричав на неї, розбив посуд.
Вислухавши учасників провадження та дослідивши адміністративний матеріал, суддя прийшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч.3 п.4).
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
П. 14 ст. 1 Закону визначено психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024) передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання реальної, а не уявної шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст. 251 КУпАП, умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру стосовно колишньої дружини ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої 19 листопада 2025 року о 21 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутні також і докази настання наслідків домашнього насильства у вигляді шкоди психічному здоров'ю потерпілої (висновки експертиз, медичні довідки, заключення спеціалістів тощо).
Сам лише факт наявності між учасниками справи сварки, конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення домашнього насильства психологічного характеру, в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
При цьому суд звертає увагу, що поняття «конфлікт», «сварка» не є тотожними поняттю «насильство».
Конфлікт (від лат. сonflictus - зіткнення) - зіткнення протилежних інтересів, поглядів, оцінок, цінностей. Це протиріччя, що виникає між людьми чи колективами у процесі спілкування, їхньої спільної діяльності через непорозуміння або протилежність інтересів, відсутність згоди між двома та більше сторонами, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжується складними колізіями.
Відповідно, конфлікт - ситуація, в якій кожна сторона намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Так, окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки - це не психологічне насильство.
Насильство - свідома поведінка, використання власної переваги й контроль над іншою людиною.
Використання переваги є однією з ознак домашнього насильства. Домашнє насильство включає в себе дії, спрямовані на контроль, приниження та позбавлення прав і свобод іншого члена сім'ї, використовуючи існуючу чи штучно створену перевагу в силі або владі. Також до ознак насильства можна віднести умисний характер діяльності (діяння, вчинене з необережності, не можна вважати насильницьким); вчиняється з використанням силової фізичної чи психічної переваги (застосовується до осіб, які мають меншу здатність до захисту, наприклад, через вікові, фізичні, психічні або психологічні особливості чи фактори зовнішньої ситуації); здійснюється шляхом нав'язування своєї волі/позиції всупереч або поза волею/позиції постраждалої особи.
Як свідчать матеріали, долучені до протоколів, а також пояснення учасників - між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною склалися напружені стосунки, пов'язані із неможливістю дійти згоди у вирішенні окремих питань, пов'язаних із процесом розлучення та долею спільного майна, які періодично переростають у сварки та конфлікти. Водночас, зазначені конфлікти не містять вищеперелічених у постанові ознак домашнього насильства.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.
Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також заслухавши потерпілу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до норм ст. 250 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Оглянутий в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення, не доводить поза розумним сумнівом вину ОСОБА_3 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
За викладених обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя О.Л. Банах