ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 522/22811/24
провадження № 2/753/8826/25
28 листопада 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Відповідач, ПАТ «НАСК «Оранта») про стягнення страхового відшкодування.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15.06.2024 на перехресті вул. Миколаївська дорога та пр. Добровольського в м. Одеса сталася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортних засобів Nissan Maxima д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та Mersedes-Benz Sprint д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Суворовського районного суду м. Одеса від 25.07.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», згідно із полісом № 219774611 від 10.03.2024 позивачка звернулася до «НАСК «Оранта» із письмовим повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування. В подальшому, 25.09.2024 страховик виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 55 980,33 грн. Проте, згідно Висновку експерта № 7829 транспортно-товарознавчого дослідження від 25.10.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля Mersedes-Benz Sprint д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 305 857,54 грн. Позивачка вважає, що відповідач зобов'язаний був здійснити додаткову виплату страхового відшкодування в розмірі 101 569,67 грн. (160 000грн. - 2 500 грн. - 55 980,33 грн.), однак НАСК «Оранта» не вбачає підстав для доплати страхового відшкодування в заявленому розмірі. Керуючись викладеним, посилаючись на ліміт відповідальності позивачка просить суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» суму страхового відшкодування в розмірі 101 569,67 грн., 100 000 грн. моральної шкоди, 10 000 грн. витрат на правову допомогу, 5 000 грн. витрат за експертне дослідження та судовий збір.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18 липня 2025 року від представника відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, з огляду на те, що відповідно до розширеної довідки відповіді від Національної поліції України до відповідальності також притягнений водій автомобіля Mersedes-Benz Sprint д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 . Страховик зробив запит до Суворівського районного суду м. Одеси щодо отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , проте відповіді не отримано. Звертає увагу на те, що страховиком було розділено відповідальність між позивачем та страхувальником, виходячи з цього позивачці було виплачено 150 428,77 грн. страхового відшкодування (55 980,33 грн. (раніше виплачена сума страхового відшкодування) + 94 448,44 грн. (доплачено страховиком). Крім того, звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів.
Ухвалою суду від 04.09.2025 клопотання представника відповідача задоволено. Зобов'язано Суворівський районний суд м. Одеси надати інформацію, належним чином завірену копію Постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дорожньо-транспортна пригода сталася 15.06.2024 в м. Одеса, вул. Дунаєвського,1.
Листом Пересипського районного суду м. Одеси від 15.09.2025 повідомлено про те, що справ про притягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП в Пересипському районному суді м.Одеси не зареєстровано.
Позивач та її представник в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених у позові та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши вступне слово позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Право особи на захист свого права в судовому порядку передбачено ст.4 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 8 ч. 2 вказаної статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Судом встановлено, що 15.06.2024 на перехресті вул. Миколаївська дорога та пр. Добровольського в м. Одеса сталася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортних засобів Nissan Maxima д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та Mersedes-Benz Sprint д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеса від 25.07.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Суворівського районного суду м. Одеси від 25.07.2024, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді.
Отже, з огляду на викладене вина відповідача ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.
Встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду заподіяну здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Nissan Maxima д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», згідно Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219774611 від 10.03.2024. Ліміт відповідальності становить 160 000 грн., франшиза - 2 500 грн.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» із письмовим повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що страховою компанією прийнято рішення про виплату страхування у розмірі 55 980,33 грн. Розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи 2 500 грн.
25.09.2024 страховиком було виплачено ОСОБА_1 частину страхового відшкодування в розмірі 55 980,33 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 52168.
25.10.2024 на замовлення ОСОБА_1 судовий експертом ОСОБА_5 проведено експертне дослідження № 7829, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Mersedes-Benz Sprint д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням фізичного зносу складових, пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталася 15.06.2024 становить 305 857,54 грн.
Під час розгляду справи ПАТ «НАСК «Оранта» додатково виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 94 448,44 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 44837 від 28.07.2025.
З цих підстав, уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що ліміт відповідальності за договором становить 160 000 грн. позивачка просила стягнути з відповідача на її користь різницю між розміром шкоди та розміром страхового відшкодування, що складає 7 121,33 грн.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно пункту 4 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Відповідно пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, страхове відшкодування в розмірі 7 121,33 грн. не було виплачено позивачці ОСОБА_1 , а тому приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати страхового відшкодування, суд зазначає наступне.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 7 червня 2017 року №6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 11.12.2019 у справі №761/6406/16-цзазначив, що у пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
З матеріалів справи вбачається, що заяву на виплату страхового відшкодування ПАТ «НАСК «Оранта» отримало від ОСОБА_1 18.06.2024, а виплату страхового відшкодування у розмірі 55 980,33 грн. відповідач здійснив 25.09.2024; 16.07.2025 було виплачено 94 448,44 грн. за період з 19.09.2024 по 16.07.2025.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв'язку з частковою виплатою відповідачем страхового відшкодування 25.09.2024 та 16.07.2025 відповідно, то розрахунок 3% річних та інфляційних втрат необхідно обраховувати таким чином: 25.09.2024 виплачено 55 980,33 грн. за період з 19.09.2024 по 24.09.2024; 16.07.2025 виплачено 94 448,44 грн. за період з 19.09.2024 по 15.07.2025.
Таким чином, інфляційні втрати становлять суму 12 026,89 грн, 3% річних - 2 714,12 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст.26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Враховуючи, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_1 суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому суд приходить до висновку, що часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги та інші докази, що дозволяють визначити обсяг та вартість виконаних адвокатом робіт суд приходить до висновку про відмову позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 216,50 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. 4-5, 12-13, 133, 137, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 7 121,23 грн. страхового відшкодування, 2 714,12 грн. - 3 % річних, 12 026,89 грн. - інфляційних втрат, 216,50 грн. - витрат по сплаті судового збору, а всього 22 077 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 11.12.2025
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА