ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19385/25
провадження № 2-а/753/357/25
11 грудня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Депатраменту патрульної поліції про скасування постанови
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 до Депатраменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5632074 від 02 вересня 2025 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 вересня 2025 року о 17.49 год. на Столичному шосе у м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DACIA LODGY», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по крайній лівій смузі не маючи наміру здійснити поворот ліворуч (розворот, стоянку на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населеному пункті) в той час коли права смуга не була зайнята, порушивши п. 11.5 ПДР - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. По даному факту було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5632074 від 02 вересня 2025 року.
Позивач з даною постановою не згодний, вважає, що дії відповідача є неправомірними, а саме постанова незаконна та така, що підлягає скасуванню, оскільки в постанові не наведені ніякі докази, якими б підтверджувався факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, при цьому позивач заперечує факт руху його автомобіля лівою смугою.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляду якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
При цьому, відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав його обґрунтованості, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог законодавства, позивач порушив вимоги п. 11.5 Правил дорожнього руху, оскільки рухався по крайній лівій смузі не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, в той час коли права смуга не була зайнята.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, постановою ЕНА № 5632074 від 02 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за таких обставин: 02 вересня 2025 року о 17.49 год. на Столичному шосе у м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DACIA LODGY», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по крайній лівій смузі не маючи наміру здійснити поворот ліворуч (розворот, стоянку на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населеному пункті) в той час коли права смуга не була зайнята, порушивши п. 11.5 ПДР - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 2.3 (б) ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Підпунктом 11.5 ПДР визначено, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
За порушення вищевказаних вимог ПДР наступає адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст.122 КУпАП, відповідальність за цією частиною передбачена, зокрема за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди і тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають істотне значення для справи, чи є обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, які наслідки настали внаслідок правопорушення, з'ясувати дані про особу правопорушника. (ст. 280 КУпАП).
Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Відтак, оскаржувана постанова серії ЕНА № 5632074 від 02 вересня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушення технічними засобами, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відзиву.
Відтак, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог ПДР України, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 5632074 від 02 вересня 2025 року є неправомірною та підлягає скасуванню.
Суд також вважає, що твердження відповідача, що поліцейські на власні очі бачили порушення, не є належними доказами на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 квітня 2020 року по справі № 489/4827/16-а в адміністративному провадженні № К/9901/33507/18 висловив свою правову позицію, що свідчення інспектора патрульної поліції як особи, яка під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення діяла як службова особа, не може вважатися об'єктивним доказом у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожного руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даного позову шляхом скасування постанови серії Е ЕНА № 5632074 від 02 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає можливим стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись стст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суддя
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серія ЕНА № 5632074 від 02 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст.122 КУпАП в розмірі 510 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Депатраменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.