Справа № 724/3564/25
Провадження № 2/724/1025/25
11 грудня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Гураль Л.Л.
за участі секретаря судового засідання: Мазної О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.09.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачем було укладено кредитний договір № 18928, відповідно до якого, відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн., строком на 730 днів (до 12.09.2026) шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ «КБ ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365 % річних). Даний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 755161 направлявся відповідачу 12.09.2024 року о 10:12:45 год., шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений в кредитному договорі та ІТС.
Вказує, що кредитний договір був підписаний 12.09.2024 року о 10:12:45 год., шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 755161 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, після чого кредитні кошти були відправлені відповідачу 12.09.2024 року на платіжну картку, емітовану АТ «КБ ПриватБанк», що підтверджується чеком.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365% річних).
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 730 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 15 днів, що відображено в Додатку № 1 до Кредитного договору.
Таким чином, у межах строку кредитування відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу проценти періодичним платежами кожні 15 днів.
Відповідач своєчасно не сплатив суму кредиту та нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, у зв'язку із чим виникла заборгованість починаючи з 12.09.2024 року. Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 12.09.2024 року по 07.09.2025 року.
Вказує на те, що у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором по нарахованим та несплаченим процентам станом на 07.09.2025 становить 25200,00 грн., за період з 12.09.2024 року по 07.09.2025 року що нараховані відповідно до п. 1.2 Договору за ставкою 1% за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 18928 від 12.09.2024 року по нарахованих та несплачених процентах у розмірі 25200,00 грн. за період з 12.09.2024 року по 07.09.2025 року, та понесені судові витрати по справі.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 08.10.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз'яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов. Вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками було направлено відповідачу на адресу місця реєстрації, яку він тримав 13.10.2025року, про що свідчить трекінг із за стосунку поштового відділення, який знаходиться в матеріалах справи. Станом на 11 грудня 2025р. відзив на позов не подав.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 12.09.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18928, шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений в кредитному договорі та використанням останнім одноразового ідентифікатора 755161, відповідно до якого, відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. строком на 730 днів (до 12.09.2026) шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ «КБ ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с.17-21).
Згідно п. 1.1 кредитного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов'язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом строки, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365% річних).
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. кредитного договору становить 730 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 15 днів, що відображено в Додатку № 1 до кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, штрафні санкції та повернути кредит.
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у Додатку 1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Товариство переказує суму кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_3 , що належить Позичальнику (п.1.6. Договору).
Згідно квитанції про виплату від 12.09.2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «Процент» було перераховано 12.09.2024 року о 07:13:09 год. кредитні кошти в сумі 7000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_4 (а.с.29).
Згідно інформації, наданої АТ «КБ ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_5 ) було емітовано картку № НОМЕР_6 та було зараховано на дану картку кошти у сумі 7000,00 грн. 12.09.2024 року.
В матеріалах справи наявний детальний розрахунок заборгованості (щоденні нарахування та погашення) за договором №18928 від 12.09.2024 року, з якого вбачається, що нарахування процентів здійснювалося позивачем за період з 12.09.2024р. по 07.09.2025р. із застосуванням процентної ставки 1 % (а.с.30-34).
Додатком №1 до кредитного договору наведено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної ставки за кредитним договором, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 755161 (а.с.22-23).
Додатком №2 до кредитного договору надано інформаційне повідомлення ОСОБА_1 як споживачу фінансових послуг щодо умов кредитного договору який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 755161 (а.с.24).
Судом досліджено паспорт споживчого кредиту до договору №18928 від 12.09.2024 року, де вказано, що сума кредиту становить 7000,00 грн., строк кредитування - 730днів, мета - власні потреби, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка -2899,05%, загальні витрати за кредитом - 51100,00 грн. (а.с.25-28).
ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Щодо укладення договору в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Судом не встановлено порушень щодо укладання та підписання сторонами електронного договору про надання кредиту, паспорту споживчого кредиту.
Відтак, ТОВ «ФК «Процент» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору №18928від 12.09.2024 року.
Разом з тим, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість по нарахованих та несплачених процентах.
Суду не надано доказів своєчасного виконання відповідачем взятих на себе згідно кредитного договору зобов'язань.
Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення нарахованих та несплачених процентів за період з 12.09.2024 року по 07.09.2025 рік у сумі 25200,00 грн. підтверджені належними доказами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено судом у повному обсязі з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.
В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано:
- Договір про надання правової (правничої) допомоги №03/06/2024 від 03.06.2024 р. укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та адвокатом Руденком Костянтином Васильовичем (а.с.51-52);
- Акт №55 прийому-передачі виконаних робіт згідно Договору №03/06/2024 від 03.06.2025 який містить в собі перелік виконаних робіт та кількість витрачено часу (а.с.58);
- Витяг з Реєстру №1 до акту приймання-передачі надання послуг №55 до договору №03/06/2024 від 03.06.2025 року (а.с. 59);
За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому в суду відсутні підстави для вирішення питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені судом повністю, то з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 273, 354 ЦПК України суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (зареєстроване місце знаходження:03124, бульвар Вацлава Гавела, 4, м.Київ, код ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором №18928 від 12.09.2024 по нарахованим та несплаченим процентам в розмірі 25200,00 грн., (двадцять п'ять тисяч двісті) гривень за період з 12.09.2024р. по 07.09.2025р.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (зареєстроване місце знаходження: 03124, бульвар Вацлава Гавела, 4, м.Київ, код ЄДРПОУ 41466388) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», зареєстроване місце знаходження:03124, бульвар Вацлава Гавела, 4, м.Київ, код ЄДРПОУ 41466388.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне рішення складено 11.12.2025 року.
Суддя: Л. Л. ГУРАЛЬ