Справа №592/17890/25 Головуючий у суді у 1 інстанції -
Номер провадження 11-п/816/231/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом
Іменем України
10 грудня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми подання в. о. голови Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_5 щодо направлення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 409 КК України на розгляд іншого суду за територіальною підсудністю,
установила:
27.11.2025 до Сумського апеляційного суду надійшло подання в. о. голови Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 про направлення кримінального провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 409 КК на розгляд іншого суду за територіальною підсудністю. Подання обґрунтовано тим, що місце вчинення кримінального правопорушення з обвинувального акту встановити неможливо, досудове розслідування проводилось слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) ТУ ДБР в м. Миколаєві, а обвинувальний акт затверджений прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, тому досудове розслідування даного кримінального провадження закінчено поза межами територіальної юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, сторони кримінального провадження в судове засідання не з'явились, клопотань про відкладення розгляду подання до суду апеляційної інстанції не подавали, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд подання в. о. голови суду у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст подання в. о. голови суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання в. о. голови суду задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складвих елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК), під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).
У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими КПК (ч. 1 ст. 30 КПК), а згідно ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. При цьому під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством (ч. 9 ст. 615 КПК).
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК (ч. 1 ст. 2 КК). При цьому кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України (ч. 2 ст. 6 КК).
Відповідно ст. 34 КПК, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження. До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях). Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання. Спори про підсудність між судами не допускаються. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені ч. 1 цієї статті.
Як неодноразово вказував Верховний Суд, положення норм КПК, якими врегульовано правила визначення територіальної підсудності кримінального провадження, застосовуються у взаємозв'язку з приписами ст. 6 КК, за якими кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України, тому з огляду на викладене місцем вчинення кримінального правопорушення є місце, де воно було почато, продовжено, закінчено або припинено.
Необхідно враховувати, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов'язаний протягом п'яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення підслідності (ч. 1 ст. 218 КПК).
Як убачається з обвинувального акту, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_8 , в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби 28.08.2024, знаходячись у розташуванні пункту постійної дислокації в/ч в АДРЕСА_1 підготував та склав рапорт на ім'я командира в/ч про клопотання щодо звільнення його з військової служби на підставі та в порядку п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», до якого долучив завідомо підроблені документи довідку до акту огляду МСЕК, видану кардіохірургічною МСЕК м. Полтави на його дружину ОСОБА_9 , згідно якої остання має II групу інвалідності по загальному захворюванню, а також інші документи передбачені нормами ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», на підставі яких 10.09.2024 його було незаконно звільнено з військової служби.
Крім того, місце видання та вручення наказу про звільнення ОСОБА_8 в запас в обвинувальному акті не зазначене, а досудове розслідування здійснювалось слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) ТУ ДБР в м. Миколаєві.
Обвинувальний акт затверджений прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону і в матеріалах справи відсутні відомості про зміну прокурором підслідності з моменту внесення відомостей про злочин до ЄРДР до складання обвинувального акта. При цьому обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором, і має містити, крім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Беручи до уваги важливий процесуальний зв'язок між місцем вчинення злочину та органом досудового розслідування, можна дійти висновку, що, в даному випадку, обвинувальний акт має розглядатися тим судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться як місце вчинення злочину, так і орган досудового розслідування/прокуратури.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місце вчинення кримінального правопорушення не було установлено а ні органом досудового розслідування і державним обвинуваченням в обвинувальному акті, а ні судом першої інстанції в ухвалі і в. о. голови суду в поданні, внаслідок чого не був визначений суд першої інстанції, який повинен здійснити розгляд обвинувального акта.
Оскільки суд апеляційної інстанції не вправі з власної ініціативи визначати місце вчинення інкримінованого ОСОБА_8 правопорушення та суд першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції апеляційного суду, тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити в. о. голови суду в задоволенні його подання.
Керуючись ст. 34 КПК України,
постановила:
Відмовити в. о. голови Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_10 в задоволенні його подання щодо направлення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 409 КК України на розгляд іншого суду за територіальною підсудністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3