Справа №766/17696/25
н/п 1-кс/766/8313/25
11.12.2025 Слідча суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Білозерського відділу Олешківської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 317 та ч.1 ст. 307 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приозерне Херсонської області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
в с т а н о в и ла :
11.12.2025 року слідчий СВ ВП №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області капітан поліції ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025231080001452 від 03.11.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 317 та ч.1 ст. 307 КК України строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Обґрунтування клопотання
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 317 та ч.1 ст.307 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який передбачено основне покарання виключно у вигляді позбавлення строком від 4 до 8 років із конфіскацією майна.
Вищезазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування чи суду та є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначене узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, необхідно звернути увагу на те, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Окрім цього, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 . Надаючи оцінку цьому ризику слід врахувати, що самі обставини вчинення злочину свідчать про його підвищену суспільну небезпечність, так як поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей.
Підозрюваний здійснював свою злочинну діяльність зі збуту наркотичних засобів систематично та протягом тривалого часу, вживав заходи щодо конспірації своєї злочинної діяльності. Характер вчинення злочину підозрюваним свідчить про систематичну злочинну діяльність направлену на збут наркотичних засобів, його підвищену суспільну небезпечність, наявність злочинних зв'язків.
Підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його заміни на більш м'який дотримання належної процесуальної поведінки та виконання обов'язків підозрюваним є сумнівним.
Враховуючи викладене, застосування більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 не здатне забезпечити ненастання вищевказаних ризиків.
Доводи учасників провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, врахувавши, що підозрюваний вчинив злочини за місцем свого проживання.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання з підстав недоведеності стороною обвинувачення зазначених ризиків та недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Враховуючи стан здоров'я підозрюваного, його майновий стан, вилучення всіх знарядь злочину, те, що її підзахисний раніше не притягався до кримінальної відповідальності , має постійне місце проживання за яким проживає з матір'ю похилого віку, просила застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Мотивація суду
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення ВП №1 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження за № 12025231080001452 від 03.11.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 317 та ч.1 ст.307 КК України.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення встановленого правового режиму обігу наркотичних засобів, встановленого ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 зі змінами, згідно з яким обіг наркотичних засобів та психотропних речовин включених до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 на території України заборонено, діючи з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та часі, але до 14.11.2025, незаконно придбав з метою подальшого збуту наркотичний засіб «канабіс».
У подальшому вищезазначений наркотичний засіб ОСОБА_4 переніс до місця свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
14.11.2025 приблизно о 10:10 год. ОСОБА_4 , переслідуючи прямий умисел, направлений на збут вищезазначеного наркотичного засобу «канабісу», діючи з корисливих мотивів, перебуваючи по АДРЕСА_2 , незаконно збув ОСОБА_8 (відомості про особу змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») шляхом продажу за грошові кошти у розмірі 500 (п'ятсот) гривень вищезазначений наркотичний засіб «канабіс» масою в перерахунку на суху речовину 2,596 г.
Крім цього, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто переслідуючи прямий умисел, направлений на надання приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу, 14.11.2025 приблизно в період часу з 10:52 год. по 12:11 год. надав ОСОБА_8 (відомості про особу змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») приміщення господарської споруди за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , для незаконного вживання наркотичного засобу «канабісу» шляхом паління через саморобний пристрій з полімерної пляшки.
10.12.2025 о 15 год. 06хв. ОСОБА_4 було затримано у порядку п. 2 ч. 1 ст. 208, ч. 1. ст. 615 КПК України.
Протокол затримання особи ( ОСОБА_4 ) було підписано підозрюваним та захисником адвокатом ОСОБА_5 (доручення №002-210000999 від 10.12.2025 року) та понятими без жодних зауважень та застережень щодо його змісту. Підозрюваний копію протоколу отримав та жодних зауважень щодо його змісту також не надав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
10.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 КК України - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів; ч. 1 ст. 317 КК України - надання приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу.
Доказів недотримання строків вручення письмового повідомлення про підозру визначених ст. 278 КПК України - матеріали клопотання не містять та стороною захисту надані не були.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, викладені та підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема:
-допитом свідка ОСОБА_8 від 05.11.2025,
-додатковим допитом свідка ОСОБА_8 від 15.11.2025;
-протоколом огляду грошових коштів та закупника від 14.11.2025 під час якого ОСОБА_8 було вручено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 500 гривень та в подальшому у ОСОБА_8 було вилучено рослину речовину буро зеленого кольору з пряним запахом, яку він придбав у ОСОБА_4 ;
-протоколом огляду грошових коштів та закупника від 10.12.2025 під час якого ОСОБА_8 було вручено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 500 гривень та в подальшому у ОСОБА_8 добровільно видав рослину речовину буро зеленого кольору з пряним запахом, яку він придбав у ОСОБА_4 за надані слідчим кошти;
- протоколом обшуку від 10.12.2025 проведеного за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено наступне: грошові кошти в сумі 700 гривень; мобільний телефон марки «ІTL А27» чорного кольору; 2 частини пластикових пляшок в середині яких малося нашарування речовини коричневого кольору зі специфічним запахом з металевим наперстком; 42 паперових згортка з рослинною речовиною буро-зеленого кольору; 5 зіп-пакетів з рослинною речовиною буро-зеленого кольору; 2 поліетеленові пакети з рослинною речовиною буро-зеленого кольору та іншими речовими доказами вилученими під час проведення огляду та обшуку здобутими у ході досудового розслідування кримінального провадження в їх сукупності.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч.1 ст.307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
Згідно ч.1 ст.317 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 317 та ч.1 ст. 307 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних речовин , що з урахуванням даних про особу підозрюваного, свідчить про можливість, у разі не застосування відповідних обмежень, продовження та повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
Належного обґрунтування та конкретизації ризику, передбаченого п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, подане клопотання не містить та прокурором не обґрунтовано в судовому засіданні, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає їх недоведеними.
Щодо твердження захисника про відсутність доказів наявних ризиків, зазначених прокурором у клопотанні, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування. Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують вищезазначені ризики.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, в разі визнання підозрюваного винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , який народився у 1975 році; на обліку у лікаря нарколога та психолога не перебуває, інвалідність не встановлювалась, перебуає на обліку у невропотолога,. Крім того, слідчим суддею враховується міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_4 має середню спеціальну освіту, одружений, але з дружиною не проживає, має дитину 2008 року народження, яка проживає разом з дружиною, зі слів проживає з матір'ю похилого віку, утриманців не має, не працевлаштований, раніше не судимий.
Таким чином ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, вчинив злочин за місцем проживання..
Жодних належних та допустимих доказів, що свідчили б про неможливість утримання підозрюваного в умовах СІЗО стороною захисту не надано як і доказів проживання з матір'ю похилого віку.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати затримання та дати повідомлення про підозру, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 317 та ч. 1 ст.307 КК України. За вказаних вище обставин запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, на чому наголошувала сторона захисту та сам підозрюваний, на даній стадії кримінального провадження відсутні. В матеріалах клопотання відсутні та не надані в судовому засіданні відомості щодо власника домоволодіння за місцем проживання підозрюваного та його згоди на знаходження підозрюваного у такому житлі при застосуванні домашнього арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається частиною 5 ст. 182 КПК України.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення яке є тяжким, умисним злочином у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_4 даних про його особу та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; продовження здійснення дій, спрямованих на незаконний збут наркотичних засобів за місцем свого проживання, що свідчить про його підвищену соціальну небезпеку.
У разі внесення застави згідно ч.5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання а саме: повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що прокурором не обґрунтовано покладення на підозрюваного , у разі внесення застави, наступних обов'язків зазначених у клопотанні: докласти зусиль щодо пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Прокурором не доведено аргументів, яким чином працевлаштування або навчання підозрюваного здатне запобігти ризикам зазначеним у клопотанні. Крім того даний обов'язок є невизначеним, КПК вимагає, щоб покладені обов'язки були чіткими та конкретними.
Щодо обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну слідчий суддя зазначає, що прокурором не доведено наявність у підозрюваного діючого закордонного паспорту, як і те, що підозрюваний має намір переховуватися за межами України та існує реальна загроза його виїзду.
Носіння електронного засобу контролю у разі внесення застави, на думку слідчого судді також не обґрунтовано прокурором та не доведено неможливість досягнення мети запобіжного заходу менш обтяжливими заходами та покладенням інших обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.02.2026 року включно.
Час тримання під вартою відраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 10.12.2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, в провадженні яких перебуває кримінальне провадження № 12025231080001452 та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05.02.2026 року (включно).
Роз'яснити та попередити ОСОБА_4 що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідча суддя ОСОБА_1