11 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3863/24 пров. № А/857/36382/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, головуючий суддя - Микуляк П.П., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 94 ПЗ ДПС України, в якому просив визнати рішення від 04.06.2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) капітаном ОСОБА_2 протиправним та скасувати його.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що прийняте рішення начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) про відмову в перетинанні державного кордону України є протиправним, таким що порушує права позивача, а отже підлягає скасуванню.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) капітаном ОСОБА_2 від 04 червня 2024 року, про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України ОСОБА_1 (через пункт пропуску «Ужгород»).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, 94 ПЗ ДПС України оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення про відмову у перетині державного кордону України ОСОБА_1 є законним та прийнятим у межах повноважень, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України.
Відповідно до довідки на військовозобов'язаного виїжджаючого за кордон, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.01.2021 року №70 ОСОБА_1 знятий з військового обліку 15.01.2021 року у зв'язку з постійним місцем проживання в Чеській Республіці.
Згідно з довідкою, виданою Головним управління Держаної міграційної служби України в Закарпатській області від 18.06.2024 року громадянину ОСОБА_1 15.02.2021 року оформлено виїзд на постійне місце проживання у Чеську Республіку і повернення на постійне місце проживання в Україну із Чеської Республіки позивач не оформляв.
Разом з тим, у позивача на утриманні є четверо дітей, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_3 від 26.01.2009 року серії НОМЕР_2 ; свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_4 від 07.08.2012 року серії НОМЕР_3 ; свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_5 від 20.11.2014 року серії НОМЕР_4 ; свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_6 від 26.11.2019 року номер бланка РА61760 та посвідченням Управління справах культури, спорту, сім'ї та молоді Ужгородської міської ради від 12.09.2018 року серії НОМЕР_5 .
Позивач має постійне місце проживання в Чеській Республіці та взятий на постійний консульський облік в Посольстві України в Чеській Республіці з 22.02.2021 року, що підтверджується відомостями з паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_6 , виданого органом 2101 13.07.2023 року на сторінці «Особливі відмітки».
04.06.2024 року ОСОБА_1 прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород» з метою здійснення перетину державного кордону України.
Під час здійснення прикордонного контролю позивач надав такі документи: паспорт громадянина України для виїзду закордон номер НОМЕР_6 , виданого органом 2101 13.07.2023 року з відміткою (штампом) «оформлено виїзд на постійне проживання Чеська Республіка 15.07.2021 року», та «взятий на постійний консульський облік в Посольстві України в Чеській Республіці 22.02.2021 року» на сторінці «Особливі відмітки».
Рішенням начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) від 04.06.2024 року позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України. В причинах винесення такого рішення зазначено: «громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правила перетинання державного кордону громадянами України» затвердженими постановою КМУ №57 від 27.01.1995 року, так як вищезазначений громадянин не надав на паспортний контроль документи, які підтверджують підстави для виїзду за кордон в умовах правого режиму воєнного стану».
Вважаючи прийняте відповідачем рішення від 04.06.2024 року протиправним, та таким, що порушує його право на вільне пересування, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час проходження прикордонного контролю 04.06.2024 року позивач надав документ (довідку), який підтверджує факт зняття його з військового обліку у зв'язку із вибуттям за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців та вилучення його військово-облікового документу в передбаченому законом порядку, тому у відповідача були відсутні законні підстави для відмови позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Статтею 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-XII (Закон - № 3857-XII), яка передбачає, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Згідно з статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 року №389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 2 Закону № 389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.
Пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частина 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
У подальшому, воєнний стан був продовжений Указами Президента України та триває на час розгляду даної справи.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила № 57).
Відповідно до пункту 2 Правил № 57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до п.п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.
Відповідно до пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок №1455) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №921 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Порядок № 921).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Згідно з пункту 16 Порядку № 921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Пунктом 56 Порядку №921 передбачено, що про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Із аналізу наведених вище законодавчих норм, що регламентують порядок здійснення військового обліку, вбачається, що єдиними документами, що посвідчує факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Частинами 1, 3 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон № 1710-VI) встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Згідно редакції частини п'ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка діяла до 18.05.2024 року, зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягали громадяни України, які вибували на строк більше трьох місяців за межі України, тому така категорія була виключена з переліку осіб, яких було обмежено у праві виїзду з України. Враховуючи вказане, зазначеній категорії осіб надавалось право виїзду з України на загальних підставах до 18.05.2024 року.
18.05.2024 року набрав чинності Закон України № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» яким внесено зміни до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно з якими громадяни України, які вибули за межі України на строк більше трьох місяців, та які підлягали зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зобов'язані протягом 30 днів з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, що визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, стати на військовий облік громадян України.
Зі змісту оспорюваного рішення встановлено, що позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону України на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» у зв'язку з тим, що громадянин України не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або підтвердити мету поїздки.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що факт зняття з військового обліку на підставі п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а.
Судом встановлено, що під час здійснення прикордонного контролю позивач лише паспорт громадянина України для виїзду закордон номер НОМЕР_6 , виданого органом 2101 13.07.2023 року з відміткою (штампом) «оформлено виїзд на постійне проживання Чеська Республіка 15.07.2021 р.», та «взятий на постійний консульський облік в Посольстві України в Чеській Республіці 22.02.2021 р.» на сторінці «Особливі відмітки».
Станом на момент прийняття оспорюваного рішення про відмову в перетині державного кордону України позивачем не надано відповідачу як компетентному органу належних та достатніх документів, які б беззаперечно давали йому право на виїзд за кордон, а саме військово-облікового документу.
Колегія суддів зазначає, право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах воєнного стану. Станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежене законодавством.
Крім цього, наявність свідоцтв про народження дітей та посвідчення особи, яка має на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, без надання військово-облікового документу з відміткою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, є недостатнім для можливості перетинати державний кордон під час воєнного стану.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач при перетині кордону не надав документів, які б підтверджували його право на перетин кордону, тому рішення про відмову в перетинанні державного кордону України є правомірним, підстави для його скасування відсутні, через що позовні вимоги є безпідставними та обґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України задовольнити, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №260/3863/24 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич