10.12.2025
Справа № 720/2857/25
Провадження № 2-а/720/52/25
10 грудня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
за участю секретаря Лук'ян Г.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Новоселиця адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення посилаючись на те, що 09 травня 2025 року відповідачем без правових на те підстав відносно нього було незаконно винесена постанова серії № 3652 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказує на те, що він зареєстрований та проживає в с. Топорівці Чернівецького району Чернівецької області. 14 січня 2025 року йому була сформована повістка № 1941885 про його виклик 27 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 та була направлена засобами поштового зв'язку за його адресою проживання. Однак, він про формування даної повістки не знав та її через засоби поштового зв'язку не отримував повістку, тому йому не було відомо про його виклик на 27 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки, умислу не з'явитися на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у не нього не було, то в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Оскільки, відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності без правових на те підстав, просив скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.
Справа підлягає розгляду згідно умов, визначених у ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності, з урахуванням особливостей, зазначених у ст. 268-271, 286 КАС України.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, оскільки позивачу направлявся конверт із повісткою про його виклик, однак конверт повернувся назад із відміткою «відсутній». Вважає, що останній був належним чином повідомленим про виклик 27 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити.
Судом встановлено, що 09 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 була винесена постанова серії № 3652 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 210-1 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позов.
У відповідності до ст. 252 КУпАП та ч. 1 ст. 90 КАС України орган (посадова особа) та суд оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач зареєстрований в с. Топопрівці Чернівецького району Чернівецької області та останньому було направлено електронно сформовану повістку про необхідність його явки.
В матеріалах справи міститься копія квитанції про направлення ІНФОРМАЦІЯ_4 конверту з електронно-сформованою повісткою про виклик позивача та копія самого конверту із прикріпленою довідкою про повернення конверту із причиною «Відсутній».
При цьому, жодних доказів сповіщення позивача належним чином суду не надано.
Таким чином, вказане підтверджує те, що позивач не міг знати про направлення йому повістки з вимогою прибути до відповідача на 27 січня 2025 року.
Зазначена обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Не спростовані відповідачем і доводи позивача, що у нього не було умислу не з'являтись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, оскільки позивач опікуном недієздатною особи, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надає останньому право на відстрочку.
Більше того, відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Враховуючи той факт, що відповідачем не доведено факту ухилення від обліку та умисної неявки позивача на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 27 січня 2025 року, у зв'язку із неотриманням ним повістки, то суд вважає, що в діях останнього відсутня вина у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, зокрема і Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що виключає можливість притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність доказів вини позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю з вищенаведених підстав, що відповідає повноваженням суду передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України та положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
У вказаній справі суду не надано переконливих доказів про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП поза розумним сумнівом, а тому притягнення його до відповідальності за даною статтею є незаконним.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
На підставі ст.ст. 210-1 ч. 3, 247 ч. 1 п. 1, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 5, 19, 7, 241-246, 250, 251, 255, 286, 297 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову № 3652 від 09 травня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ляху Г.О.