10 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 298/2361/23 пров. № А/857/25320/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
за участю представників:
від відповідача Олексій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2025 року (головуючий суддя Зизич В.В., м. Великий Березний) у справі № 298/2361/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Рижака Івана Івановича про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
28.12.2023 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №1159879 від 25.12.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у справі про забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП та вирішити питання розподілу судових витрат.
Позов обґрунтовує тим, що 25 грудня 2023 року поліцейським СРПП ВП №2 Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Рижаком Іваном Івановичем складено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1159879, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, та на нього накладено штраф у розмірі 20400 гривень. Вказує, що з оскаржуваної постанови слідує, що 25.12.2023 о 15 год 16 хв с. Латірка вул. Центральна водій керував автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого пошкодження вітрового скла - тріщина в зоні роботи склоочисника, чим порушив п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та позбавлений права керування на 1 рік Воловецьким районним судом 936/1269/23 від 13.12.2023, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ. Вважає постанову незаконною, оскільки не вчиняв адміністративне правопорушення, за яке на нього накладено адміністративне стягнення. Крім того вказує, що при оформленні постанови порушено ряд вимог чинного законодавства, така підлягає скасуванню. Зазначає, що дійсно постановою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.4 ст.121 КУпАП (справа 936/1269/23) та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. Проте, вказане рішення суду не набрало законної сили, оскільки 22 грудня 2023 року адвокатом Хохрун І.І. подано апеляційну скаргу на постанову суду і вказана скарга 22 грудня 2023 року зареєстрована у канцелярії Воловецького районного суду та відправлена рекомендованим листом Укрпошти накладна №8900002352265 від 22 грудня 2023 року, відповідно наявної роздруківки державного реєстру судових рішень постанови Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.12.2023 у справі №936/1269/23 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відомості про набрання вказаним судовим рішенням законної сили у станом на 26 грудня 2023 року відсутні, відповідно наявної роздруківки державного реєстру судових рішень станом на 18 год. 33 хв. 26 грудня 2023 року Воловецький районний суд Закарпатської області, справу №936/1269/23 (номер провадження 3/936/770/2023), направлено 26 грудня 2023 року до апеляційного суду. Посилаючись на положення ст.294 КУпАП вважає, що постанова Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2023 року, не набрала законної сили станом на 25 грудня 2023 року, а тому ОСОБА_1 не вважався особою позбавленою права керування транспортним засобом, відтак складання на нього постанови за ст.126 ч.4 КУпАП є безпідставним та незаконним.
Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2025 адміністративний позов задоволено частково. Постанову серії ЕНА №1159879 від 25.12.2023 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП, винесену поліцейським відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Рижак Іваном Івановичем скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Вказує, що інспектором ВП №2 Мукачівського РУН ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Рижак І.І. було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА №1159879 від 25.12.2023 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Апелянт вказує, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необгрунтованими. Посилається, що пунктом 6.8.5 Наказу Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 №710 на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Крім цього, позивач керував транспортним засобом після того як постановою суду його було позбавлено права керувати транспортним засобом, тобто не маючи права керування таким, а відтак, порушив приписи ПДР України, за що ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Водночас інспектор ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області Рижак І.І. не міг бути усвідомлений, що адвокатом було подана апеляційна скарга, а згідно інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інспектору було достеменно відомо, що позивач був позбавлений права керувати транспортним засобом. Звідси, дії поліцейського щодо зупинки керованого позивачем транспортного засобу та його вимога пред'явлення водієм відповідних документів, ґрунтуються на вимогах закону.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
25.12.2023 відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕНА №1159879 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25.12.2023 15:16:59 в с.Латірка, вул.Центральна, 29, керував автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого пошкодження вітрового скла-тріщина в зоні роботи склоочисника, чим порушив п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та позбавлений права керування на 1 рік Воловецьким районним судом 936/1269/23 від 13.12.2023, чим порушив п.2.1 а Правил дорожнього руху, адміністративна відповідальність за дане порушення передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Згідно п. 2.1 (а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.4 ст. 126 КУпАП.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов'язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Так, згідно ч.1, 2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Колегія суддів звертає увагу, що спірною постановою від 25.12.2023 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування в цей день транспортним засобом автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , в с.Латірка, вул.Центральна, 29, будучи позбавленим права керування Воловецьким районним судом Закарпатської області від 13.12.2023 строком на 1 рік. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що постановою Воловецького районного суду від 13.12.2023 у справі №936/1269/23 позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушеннях передбачених ч.1 ст.130 та ч.4 ст.121 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Ця постанова Воловецького районного суду від 13.12.2023 у справі №936/1269/23 була оскаржена Докієнко А.Г. 22.12.2023 в апеляційному порядку та за наслідками розгляду апеляційної скарги вказана постанова залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 8 лютого 2024 року.
Відповідно до ст. 317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Відповідно до ст.291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Колегія суддів зауважує, що датою набрання законної сили постанови Закарпатського апеляційного суду в справі 936/1269/23 є 08.02.2024. Тобто, постанова Воловецького районного суду від 13.12.2023 у справі №936/1269/23 про позбавлення позивача права керування транспортними засобами на строк 1 рік набрала законної сили лише 8 лютого 2024 року, і відповідно, не підлягала до виконання станом на 25 грудня 2023 року. Отже, саме з 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортним засобом на строк 1 рік.
Таким чином, на момент складання оскаржуваної постанови позивач не був позбавлений права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку, а тому відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого саме за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, оскаржувана постанова відповідача, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, являється необґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Разом з цим, судом зауважується, що в оскаржуваній постанові поліцейського міститься посилання про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого пошкодження вітрового скла-тріщина в зоні роботи склоочисника, чим порушив п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, при цьому такі дії ОСОБА_1 поліцейським не кваліфіковано як порушення Правил дорожнього руху та останнього за вказане порушення до відповідальності не притягнуто.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Сама собою наявність технічних несправностей не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності. Такі технічні несправності обов'язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (Правила дорожнього руху).
Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п. 31.4 Правил дорожнього руху.
Посилання на технічні несправності в оскаржуваній постанові поліцейського, визначені у п. 31.4 Правил дорожнього руху, відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на відміну від тролейбусів і трамваїв, експлуатація яких згідно з п. 31.2 Правил дорожнього руху, забороняється за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах технічної експлуатації цих транспортних засобів, експлуатація інших транспортних засобів забороняється за наявності технічних несправностей і невідповідностей, що перелічені у п. 31.4 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Відтак, факт наявності тріщин на вітровому склі в забороненій зоні міг бути встановлений інспектором саме шляхом приведення у дію склоочисників та візуального спостереження, як це передбачено п. 7.8.1 ДСТУ 3649:2010.
Разом з тим, оскаржена постанова не містить даних щодо наявності будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст.251 КУпАП, на підставі яких інспектор прийшов висновку про наявність порушення п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, і таких доказів до матеріалів справи не не надано.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись 241, 243, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2025 року у справі № 298/2361/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар