10 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/18474/25 пров. № А/857/43986/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2025 року (головуючий суддя Ломакін В.Є., м. Тернопіль) у справі № 607/18474/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5588958 від 28.08.2025, -
17.06.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, в якому просив оскаржувану постанову серії ЕНА №5588958 від 28.08.2025 скасувати та закрити провадження у справі.
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до вказаної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 20.08.2005 він керував транспортним засобом із перевищенням максимальної швидкості руху, чим порушив п. 12.9 б ПДР. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на відеозаписі, наданому працівниками поліції, неможливо встановити, що його автомобіль, здійснював рух дорогою на якій діє дорожній знак 3.29, яким встановлено обмеження швидкості руху 50 км/год. Також, не містять матеріали справи й підтвердження того, що останній керував з перевищеною швидкістю у населеному пункту Деренівка. Крім цього, працівниками поліції не надано доказів на місці вчинення правопорушення, з яких би вбачалося, що правопорушення вчинене в межах населеного пункту. Разом з тим, позивач зазначає, що на ділянці дороги, вказаній у постанові, дорожній знак 5.76, який попереджає водіїв про відеофіксацію порушень ПДР України був розвернутий в іншу сторону і його неможливо розглянути по напрямку руху транспортного засобу. Також, позивач звертає увагу, що перед початком розгляду справи працівник поліції не ознайомив його з правами, які передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, зазначив, що відео та фотознімок із приладу TruCam, на який відповідач покликається в оскаржуваній постанові, є неналежними доказами, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування, та всупереч вимогам ч.3 ст.283 КУпАП він не був зазначений в п.7 до постанови, а відтак не був покладений в основу прийнятої постанови.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2025 адміністративний позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5588958 від 28.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн скасовано, а провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Вказує, що під час несення служби в с. Деренівка 20.08.2025 працівниками управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТC001012) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу марки BMW 530D з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 81 км/год, при дозволеній 50 км/год, чим порушив п.12.9.б ПДР. Після чого, на підставі ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейським було подано сигнал про зупинку транспортного засобу. Поліцейський підійшов до водія, яким виявився позивач, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12 9.б, було прийнято рішення про розгляд справи та складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Також, апелянт зазначив, що загальні обмеження швидкості в населеному пункті не перериваються після перехресть і діють на всіх вулицях населеного пункту. До матеріалів справи в якості доказу долучено фотознімок, на якому чітко зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, водій якого перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. Апелянт вказує, що в матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam TC001012, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 81 км/год. Вказані фотознімок та відеозапис дають можливість достовірно встановити місце фіксації швидкості транспортного засобу позивача, адже на них відображена фіксація швидкості руху автомобіля в населеному пункті, іншими об'єктами, які вказують на те, що транспортний засіб позивача на момент фіксації рухався з перевищенням швидкості. Відтак, позивачем не надано достатніх доказів які спростовують порушення вимог п. 12.9.б ПДР. Наголошує, що позивач перевищив допустиму швидкість в межах населеного пункту, який починається після дорожнього знаку 5.49, відтак ключовим для встановлення місця вчинення правопорушення є відповідні географічні координати. Саме на фотознімку з приладу TruCam відображені такі географічні координати, які при переведенні на карту місцевості показують точку, що знаходиться саме в населеному пункті Деренівка. З тієї ж карти місцевості вбачається, що подія мала місце саме в населеному пункті - забудованій території, на якій проживають або працюють люди. Звертає увагу що в матеріалах справи наявний фотознімок з онлайн сервісу Google Maps із зазначенням географічних координат, які автоматично були вказані у фотознімку приладу TruCam, з яких вбачається, що фіксування швидкісного режиму позивача відбувалось саме в населеному пункті Деренівка. При перенесенні вказаних координат за допомогою загальнодоступних карт Google Maps цілком можна встановити, що прилад знаходився в межах населеного пункту Тернопіль. При цьому, як вбачається із фотознімку з приладу TruCam, відстань від приладу до автомобіля, яким керував позивач становила 420,4 м, а відтак і сам автомобіль позивача знаходився в межах населеного пункту.
08 грудня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу. З мотивів, наведених у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
28.08.2025 інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Пянтковським Р.О. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5588958, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 20.08.2025 о 12 год 12 хв водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті с. Деренівка, автодорога М-19364 км, рухався зі швидкістю 81 км/год, де дозволено рухатись зі швидкістю 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCam LTI 20/20 TС001012. Додається фото порушення, відео з н.к. 477658, чим порушив п. 12.9.б Правил дорожнього руху, а саме перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача та підтвердження вчинення ним вказаного в оскаржуваній постанові правопорушення.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів ч. 5 ст. 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апелянт як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).
Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначені у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі. Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Так, відповідач в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення покликається на відеозаписи з нагрудних камер та фотознімок з приладу «TruCam» LTI20/20 TC 001012.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи фотознімку, отриманого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС001012 (файл:1755691970_qF000_0820_121250.jmf), працівниками поліції зафіксовано транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 , який рухався а/д М-19364 км, широта 49°14'17.1"N, довгота: 25°46'17.6"E, зі швидкістю 81 км/год, при максимально дозволеній 50 км/год.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.
За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Таким чином, апеляційний суд зауважує, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено. Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.
Колегія суддів вказує, що доказів закріплення (розміщення) в порядку, передбаченому ст.40 Закону патрульним поліцейським лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС001012, на який покликається відповідач як на такий, що був застосований патрульним поліцейським у спірному випадку, та який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, відповідачем не надано, а відтак такий не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі.
Таким чином, оскільки апелянтом не надано суду належних доказів вчинення позивачем вказаного в оскаржуваній постанові правопорушення, а будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, тому, з огляду на вищевказане, з врахуванням з'ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись 241, 243, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2025 року у справі №607/18474/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар