11 грудня 2025 рокуСправа № 380/2685/25 пров. № А/857/20413/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (суддя Костецький Н.В., м.Львів, повний текст складено 28 квітня 2025 року) -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (далі - ТУ, ДСА відповідно) в якому просив:
визнати протиправними дії ТУ щодо не видачі судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон №3460-IX), із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн;
зобов'язати ТУ видати позивачу установлену законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржило ТУ, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX), встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 грн. Також, слід зазначити, що кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася в 2024 році.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач під час виготовлення довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснив розрахунок посадового окладу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн відповідно до абзацу 5 статті 7 Закону №3460-IX діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII.
Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції. встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 № 2973/о/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Сихівського районного суду міста Львова у відставку» позивача було звільнено у відставку з посади судді Сихівського районного суду м. Львова.
Відповідно до наказу Сихівського районного суду м. Львова від 08.10.2018 №151/К «Про виключення судді ОСОБА_1 із штату Сихівського районного суду м. Львова» позивача з 08.10.2018 виключено зі штату суду, як такого, що звільнений у відставку.
24.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №3460-IX, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.
Листом від 30.01.2025 №02-237/25 відповідач повідомив позивача, що Законом №3460-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2025 року складає 2102 грн.
Також відповідачем видано позивачу довідку від 30.01.2025 №58 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025.
Листом від 09.04.2025 №02-723/25, наданим у відповідь на заяву позивача від 04.04.2025, відповідач повідомив позивача, що Законом №3460-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2024 року складає 2102 грн. Відповідач також вказав, що територіальним управлінням у період з 01.01.2024, як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, здійснювалось нарахування та виплата суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Також відповідачем видано позивачу довідку від 09.04.2025 №167 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024.
Частиною другої статті 19 Конституції України визначено органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону №1402-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Як вбачається з положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, який є базовою складовою суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене обумовлює необхідність визначення, який саме прожитковий мінімум підлягає застосуванню - загальний чи спеціальний, передбачений для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону № 3460-ІХ встановлено, що з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень. При цьому, для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні.
Отже, відповідно до Закону № 3460-ІХ з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд першої інстанції помилково не врахували, що з 01.01.2024 положення статті 7 Закону №3460-ІХ встановили окрім прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, спеціальний прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Відповідно, зміни розміру складових суддівської винагороди діючих суддів з 01.01.2024 не відбулося, оскільки величина, що використовується для обчислення посадового окладу суддів, залишилась незмінною.
Таким чином, підстави для підвищення суддівської винагороди працюючого судді, а отже, і для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.
Слід зазначити, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
«Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на зазначені положення КАС, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, у 2024 році для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону №3460-IX, а саме: 2102 грн.
Звідси, апеляційний суд додатково зауважує, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не є безумовною підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначений у ній розмір суддівської винагороди може бути врахований лише за умови, що він визначений відповідно до вимог чинного на момент здійснення перерахунку законодавства, у тому числі з урахуванням установленого Законом №3460-IX на відповідний рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Вказане узгоджується з положеннями частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що виключає можливість проведення перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки, у якій зазначено розмір суддівської винагороди, визначений із порушенням вимог законодавства.
Зазначене повністю узгоджується з підходом Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 12 червня 2024 року у справах №380/9798/23 та №380/9974/23, від 20 червня 2024 року у справі №520/9891/23, а також від 26 травня 2025 року у справі №420/32864/24, згідно з яким сама по собі видана довідка про розмір грошового забезпечення не гарантує врахування зазначеного в ній розміру під час подальшого перерахунку в повному обсязі.
Вказане також підтримане і у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24.
Такий підхід підкреслює необхідність дотримання збалансованого та обґрунтованого підходу до процесу перерахунку довічного грошового утримання, який передбачає не лише захист прав осіб, що отримують відповідні виплати, але й дотримання принципів законності, правової визначеності, пропорційності та фінансової стабільності держави в умовах воєнного стану. Зазначений баланс є необхідною умовою функціонування системи соціального забезпечення, що має ґрунтуватися на єдності правових підстав для перерахунку та можливостях бюджетного фінансування, аби гарантувати справедливість, передбачуваність і сталість правовідносин у цій сфері.
Таким чином, відповідачем при підготовці та видачі довідки від 09.04.2025 з дотриманням вище вказаних законодавчих положень застосовано розрахункову величину 2102 грн прожиткого мінімуму для перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання станом на 2024 рік.
Враховуючи зазначене, судом першої інстанції неправильно застосовано положення статей 135, 142 Закону №1402-VIII, статті 7 Закону №3460-IX, про що обґрунтовано зазначило ТУ в поданій апеляційній скарзі. Тому, остання підлягає задоволенню.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич