ЄУ № 712/14800/25
Провадження № 1-кп/712/1108/25
05 грудня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025000000000915 від 05.09.2025, відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371; ч. 2 ст. 28, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 171 КК України,
27.11.2025 до суду надійшло клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, яке прокурор обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також тим, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2025, якою до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід та покладено обов'язки до 15.11.2025 включно, станом на 26.11.2025 втратила чинність. У клопотанні прокурор вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено 10.09.2024, а обвинувальний акт скеровано до суду 24.10.2025. Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_8 застосовувався запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строк дії якого сплив 15.11.2025. Подане 06.11.2025 клопотання про продовження строку покладених обов'язків Соснівським районним судом м. Черкаси було повернуте прокурору у зв'язку з тим, що до нього була долучена лише вступна та резолютивна частини ухвали слідчого судді, що не дозволяло перевірити мотивувальну частину щодо наявності ризиків. Прокурор зазначає, що повний текст ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/50755/25-к своєчасно не видавався, що підтверджується зверненням від 10.11.2025, на яке відповідь отримана лише 24.11.2025. У зв'язку з відсутністю повного тексту ухвали та необхідністю забезпечення безперервності дії запобіжних заходів прокурор повторно звернувся із клопотанням у порядку ч. 4 ст. 176 КПК України. При цьому 14.11.2025 розгляд клопотання було відкладено через неявку сторони захисту, а 17.11.2025 клопотання залишено без задоволення. На думку прокурора, ризики, визначені ст. 177 КПК України, не лише не зменшилися, а навпаки - збільшилися. Зокрема, прокурор вказує на ризик переховування, посилаючись на неприбуття обвинуваченого на виклик слідчого 19.08.2025 та на судове засідання 14.11.2025 без поважних причин. Окрім того, прокурор стверджує про наявність ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних, зважаючи на авторитет ОСОБА_8 серед колишніх колег, його багаторічну службу в БМОП «Беркут» та стійкі соціальні зв'язки, які, на думку обвинувачення, можуть бути використані для впливу на перебіг кримінального провадження.
Прокурор також посилається на наявні докази у провадженні, зокрема відеозаписи подій ночі з 26 на 27 січня 2014 року біля Черкаської ОДА, показання значної кількості потерпілих, відомості про дислокацію підрозділу БМОП «Беркут» у січні 2014 року, а також вирок від 23.06.2021 щодо командира підрозділу, якого засуджено за злочини проти протестувальників. На переконання прокурора, ці матеріали свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 171 КК України. З урахуванням наведених обставин прокурор вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, зазначив, що наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підтверджується наданими доказами та обставинами справи, і просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що покладається на розсуд суду щодо вирішення клопотання прокурора.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо застосування до нього запобіжного заходу. Він зазначив, що не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування або суду, а також не збирається чинити будь-який тиск на свідків чи потерпілих. Неприбуття на попередні судові засідання відбулося з об'єктивних причин і не свідчить про ухилення від правосуддя.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу щодо його підзахисного ОСОБА_8 . Він зазначив, що на даний час сплили строки притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та підкреслив, що обвинувачений не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування або суду, а також не збирається чинити будь-який тиск на свідків чи потерпілих. Захисник наголосив, що твердження прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є лише гіпотетичними припущеннями, які не підтверджуються фактичними обставинами кримінального провадження, і що обвинувачений завжди мав постійне місце проживання, а його соціальні та сімейні зв'язки свідчать про відсутність ризику переховування або незаконного впливу на учасників провадження. Таким чином, захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання прокурора, матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є не покарання особи, а забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим законом. У підготовчому судовому засіданні прокурор, обґрунтовуючи необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, посилався виключно на ризики, передбачені п.1, п.3 та п.4 ч.1 ст. 177 КПК України - а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілих, обвинуваченого чи інших учасників кримінального провадження та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Однак такі посилання прокурора мають загальний характер та не підкріплені конкретними фактичними обставинами, які б свідчили про реальне існування вказаних ризиків. Зокрема, твердження про можливість переховування від суду обґрунтовується виключно тяжкістю передбаченого кримінальним законом покарання. Водночас, як неодноразово зазначалося у практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Панченко проти Росії», §106; «Летельє проти Франції», п. 43), сама лише тяжкість можливого вироку не може бути достатньою підставою для висновку про існування ризику втечі. Такий ризик повинен оцінюватися з урахуванням додаткових факторів, зокрема, поведінки обвинуваченого, наявності постійного місця проживання, соціальних зв'язків, стану здоров'я тощо.
Щодо ризику впливу на свідків, потерпілих, іншого обвинуваченого або інших учасників кримінального провадження, суд зазначає, що прокурором також не наведено конкретних фактів, які б підтверджували ймовірність чи наміри обвинуваченого чинити такий вплив. Наведення загальних міркувань про колишнє службове становище обвинуваченого, його досвід роботи в правоохоронних органах чи наявність знайомств серед інших фігурантів провадження не може саме по собі свідчити про наявність реального ризику впливу на хід судового розгляду чи процесуальних учасників. Більше того, орган досудового розслідування чи прокурор не надали жодного підтвердження того, що обвинувачений вчиняв будь-які дії, спрямовані на спроби тиску або впливу.
Таким чином, аналізуючи доводи прокурора, суд доходить висновку, що ризики, на які покликається сторона обвинувачення, а саме передбачені п. п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не обґрунтовані належним чином і не підтверджені сукупністю достатніх доказів. Жоден з наданих аргументів прокурора не свідчить про наявність реальної загрози належному здійсненню кримінального провадження у разі незастосування запобіжного заходу. Відтак, обставини, які прокурор поклав в основу клопотання, не дають суду підстав для задоволення клопотання про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Суд, реалізуючи засади змагальності та забезпечуючи рівність процесуальних прав сторін, керується виключно об'єктивними критеріями, визначеними законом, та приймає рішення на підставі належно оцінених матеріалів провадження, а не припущень сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Оцінивши матеріали клопотання та докази, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, а саме - наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень. Водночас прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 2 та 3 частини першої статті 194 КПК України, що унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. У зв'язку з цим, керуючись частиною третьою статті 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язок прибувати до Соснівського районного суду м. Черкаси за кожною вимогою суду.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 372 КПК України, суд
В задоволенні клопотанняпрокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчиненні у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК зобов'язати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати за кожною вимогою до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1