Справа № 643/17671/25
Провадження № 2/643/7126/25
11.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк» в особі представника - адвоката Попова Є.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Кредитним договором №2634677053 від 29.04.2020 в сумі 86 491,91 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилався, що 29 квітня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2634677053, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно з п. 1.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту №4677053, який є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов Кредитного договору №2634677053 від 29 квітня 2020 року та Паспорту кредиту №4677053 позичальнику надано грошові кошти на таких умовах: сума кредиту - 50 635,65 гривень; строк користування - 36 місяців; річні проценти - 11,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,99 % від суми кредиту. Посилався, що кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі та паспорті кредиту, отже кредитодавець свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі. Посилався, що 20 вересня 2020 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі Договору про відступлення прав вимог №200921 від 20.09.2021. Відповідно до умов цього договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору №200921 від 20.09.2021, АТ «Таскомбанк» є новим кредитором ОСОБА_1 за Кредитним договором №2634677053 від 29 квітня 2020 року. Зазначив, що станом на 01.05.2025 заборгованість позичальника за Кредитним договором №2634677053 від 29 квітня 2020 року становить 86 491,91 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 37 845,45 грн; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 9 282,20 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 39 364,26 грн.
Аргументи учасників справи
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Рух справи
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 13 жовтня 2025 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за відсутності представника АТ «Таскомбанк».
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзиву, відповідно до правил статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечував позивач.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
29.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ФК «ЦФР» із Заявою-анкетою на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» (а.с. 47-50).
29 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2634677053, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредит надається на таких умовах: тип кредиту - кредит, сума кредиту - 50 635,65 грн, строк, на який надається кредит - 36 (а.с. 51).
У п. 1.3 Договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту №4677053, який є невід'ємною частиною цього Договору.
У паспорті кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №4677053, який підписаний ОСОБА_1 , визначено, що тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 50 635,65 грн, строк, на який надається кредит - 36, щомісячні проценти: - 2,99 % від суми кредиту; річні проценти: загальні - 11,99 % від суми боргу за договором, на пільговий період - 0,01 % від суми боргу за договором (а.с. 51 зворот - 52).
Крім того у Паспорті кредиту №4677053 викладено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (Графік платежів).
20 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено Договір факторингу №200921, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимог, який формується згідно з Додатком №1 та є невід'ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним (а.с. 39-46).
Відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно з Додатку №2 до цього договору, але не раніше оплати фактором суми зазначеної в п. 3.1 договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені цим договором та всі права вимоги за договором поруки. Сторони підписують Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог в день здійснення оплати Суми фінансування згідно з п. 3.1 цього договору (п. 2.3. Договору).
У п. 3.1 Договору факторингу сторони погодили, що фактор зобов'язаний в день укладення сторонами цього договору сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 214 388 525,17 гривень.
Позивачем надано Реєстр прав вимоги до Договору факторингу №200921 від 20 вересня 2021 року, підписаний ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», згідно з яким до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги, в тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №2634677053 від 29.04.2020 у сумі 42 193,80 (а.с. 38).
Відповідно до копії меморіального ордеру №768960451 від 20 вересня 2021 року АТ «Таскомбанк» перерахував на користь ТОВ «ФК «ЦФР» 214 388 525,17 грн, призначення платежу: «перерахування коштів зг. договору про відступлення права вимоги №200921 від 20.09.2021, без ПДВ» (а.с. 53).
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №2634677053 від 29.04.2020, укладеному з позичальником ОСОБА_1 , станом на 01.05.2025 заборгованість відповідача складає 86 491,91 гривень, з яких: 37 845,45 гривень - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 9 282,20 грн - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена); 39 364,26 грн - заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) (а.с. 63-65).
Крім того, позивачем додано виписку АТ «Таскомбанк» по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 20.09.2021. Відомостей за період з 29.04.2020 по 19.09.2021 надана виписка не містить (а.с. 11-37).
Представником АТ «Таскомбанк» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу від 09.06.2025, в якій АТ «Таскомбанк» вимагало достроково повернути кредит, зазначивши, що станом на 23.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить: 37 845,45 гривень - основного боргу (в т.ч. простроченого), 9 282,20 грн - заборгованості за річними процентами (в т.ч. простроченими); 39 364,26 грн - заборгованості за щомісячними процентам (в т.ч. простроченими) (а.с. 54).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено вимогами ст. 1055 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За змістом ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), як це унормовано положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом установлено, що 29 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2634677053, згідно з яким кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредит надається на таких умовах: тип кредиту - кредит, сума кредиту - 50 635,65 грн, строк, на який надається кредит - 36.
Доказів того, що ТОВ «ФК «ЦФР» свої зобов'язання за договором виконав, перерахувавши на платіжну картку відповідача грошову суму у розмірі 50 635,65 грн матеріали позовної заяви не містять.
Так, позивачем додано до позовної заяви виписку АТ «Таскомбанк» по особовим рахункам ОСОБА_1 , яка містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, однак надана суду виписка містить відомості за період, починаючи з 20 вересня 2021 року.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 57, 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З наведеного вбачається, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, саме виписка по рахунку є належним доказом підтвердження видачі кредиту.
З огляду на відсутність при матеріалах справи виписки про рух коштів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» по рахунку відповідача за період з 29.04.2020 по 19.09.2021, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження зарахування відповідачеві обумовлених умовами кредитного договору грошових коштів, суд позбавлений можливості перевірити, чи надходили на рахунок відповідача обумовлені умовами кредитного договору кошти, як і неможливо установити, чи вносилися відповідачем в рахунок погашення суми заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитними коштами.
Водночас, суд зважає на вимоги ч. 6 ст. 81 ЦПК України, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд зважає на те, що позивачем суду надано розрахунок заборгованості, здійснений АТ «Таскомбанк», а не первісним кредитором, при чому розрахунок заборгованості здійснений за період з 20.09.2021, коли кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладався 29.04.2020. Розрахунку заборгованості первісного кредитору матеріали справи не містять.
Що стосується переходу від ТОВ «ФК «ЦФР» до позивача АТ «Таскомбанк» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі договору факторингу №200921 від 20 вересня 2021 року, суд зважає на таке.
Як було установлено судом, 20 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено Договір факторингу №200921, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимог, який формується згідно з Додатком №1 та є невід'ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним.
Відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно з Додатку №2 до цього договору, але не раніше оплати фактором суми зазначеної в п. 3.1 договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені цим договором та всі права вимоги за договором поруки. Сторони підписують Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог в день здійснення оплати Суми фінансування згідно з п. 3.1 цього договору (п. 2.3. Договору).
Водночас матеріали позовної заяви не містять підписаного сторонами Акту прийому-передачі реєстру прав вимог, містять лише погоджену сторонам форму Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги.
Крім того, суд звертає увагу на те, що АТ «Таскомбанк», звертаючись до суду з даним позовом, просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та за відсутності представника позивача.
За правилами ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом)сторін.
Представник позивача, заявивши у пред'явленому позові клопотання про розгляд справи без виклику представника позивача тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою. Клопотань про витребування доказів від представника позивача до суду не надходило.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На позивача покладений обов'язок з урахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положень ЦПК України зазначені ним обставини. Однак, таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Між тим, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Наведені положення цивільного процесуального законодавства України означають, що закон установлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, як це закріплено положеннями ч. 4 ст. 83 ЦПК України.
За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на наведене вище, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, наданих суду позивачем, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають підстави вважати, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова