Р I Ш Е Н Н Я
11.12.2025
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Діденко (Колісник) І.Ю., Петренко Ю.С.,
Справа № 629/711/25
Номер провадження 2/629/485/25
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області
третя особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу про позбавлення батьківських прав
Представник позивачки звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, в обґрунтування вимог якого посилалася на те, що з 13 листопада 2008 року відповідач та матір позивача ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у березні 2012 року, після розірвання шлюбу остання відновила дівоче прізвище « ОСОБА_4 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 . 02.08.2017 року мати позивача зареєструвала другий шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». 16.06.2021 року цей шлюб було розірвано. Після розлучення батьків позивача, з липня 2013 року по липень 2021 року відповідач проживав в іншому місті України, не підтримував контакт з дитиною, не цікавився потребами доньки, не приймав участь у вихованні та в матеріальному забезпеченні дитини, фінансового не допомагав, кошти на утримання доньки не сплачував. У липні 2021 року, коли мати позивача сильно хворіла, вона попросила відповідача проживати з ними, виключно для здійснення догляду за нею, хворою матір'ю дитини. Весь час спільного проживання відповідач не працював, фактично його утримувала хвора матір позивача за власні заощадження. Відповідач зловживав алкоголем, не займався допомогою хворій колишній дружині, не виконував батьківські обов'язки - не виховував, не брав участь у розвитку дитини, не був долучений до освітнього процесу, не забезпечував доньку. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_6 померла. Відповідач добровільно погодився на проживання доньки у подруги матері позивача - ОСОБА_7 . Протягом місяця проживання позивача у ОСОБА_7 , відповідач не цікавився, який психологічний стан у доньки, чи є кошти на харчування та одяг для дитини. Відповідач не забезпечував і не забезпечує дитину першочерговими потребами - їжею, одягом, засобами гігієни, не забезпечує рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Позивач проживає з липня 2022 року у квартирі опікуна ОСОБА_8 , виключно опікун виконує батьківські обов'язки відносно позивача - дбає про належний рівень життя ОСОБА_9 , забезпечує фізичний, інтелектуальний, моральний, культурний, духовний і соціальний розвиток, несе всі витрати на забезпечення позивача. Відповідач добровільно самоусунувся від виконання всіх обов'язків, в тому числі і фінансового забезпечення. Відповідач в період з 07.2022 року (місяць, коли померла мати ОСОБА_9 ) по 30.01.2025 року сплачував на потреби дитини кошти: серпень 2023 року - 1000,00 грн., жовтень 2023 року - 1000,00 грн., листопад 2023 року - 600,00 грн., 500,00 грн., грудень 2023 року - 500,00 грн, 500,00 грн., січень 2024 року - 1000,00 грн., лютий 2024 року - 100,00 грн., березень 2024 року - 200,00 грн., травень 2024 року - 600,00 грн. Тобто батько за 25 місяців сплатив на потреби дитини лише 6000,00 грн., що в середньому становить по 240,00 грн. на місяць. Станом на 01.01.2025 розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів становить 45620,61 гривень. Через рік з того часу, як дитина проживає із опікуном ОСОБА_8 , відповідач подав позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу у вихованні, спілкуванні з дитиною, яким фактично підтвердив свою згоду на те, щоб дитина проживала із опікуном але хотів визначити для себе порядок спілкування. Проте, 03.06.2024 року за заявою ОСОБА_2 даний позов залишений без розгляду. В той час, як позивач проживала в квартирі опікуна на повному забезпеченні, відповідач проживав у успадкованій позивачем 2-кімнатній квартирі разом із співмешканкою та двома її малолітніми дітьми. Відповідач змінив замки в квартирі, позбавивши доньку права користуватись власною квартирою та виключивши можливість доступу до квартири, у якій позивач зареєстрована та зберігає свої особисті речі. Позивач неодноразово направляла відповідачу вимоги щодо негайного звільнення відповідачем та його співмешканкою та її дітьми квартири позивача. Відповідач ігнорував такі вимоги. Відповідач не сплачував за житлово-комунальні послуги. 14.04.2024 року позивач в супроводі опікуна ОСОБА_8 , адвоката Щербини Я.М. не змогла потрапити до квартири, у якій зареєстрована, і має право проживати, у якій знаходилися деякі її особисті речі, оскільки ключі від квартири, які були надані відповідачем після того, як він самостійно, без відома позивача замінив замки, не підходили до замка, що зафіксовано відео записом. Позивач виявила, що умови проживання у квартирі, що їй належить, і де в період з 07.2022 року по 25.05.2024 року проживав відповідач, стали жахливими. У її дитячій кімнаті, її ліжком користується ОСОБА_2 і його співмешканка, у другій кімнаті виявила поламане ліжко. На кухні на кухонному столі, за яким раніше їла позивачка, знаходяться інструменти та інше приладдя відповідача, фактично місце для прийняття їжі, стало відсутнім, було захаращено та заставлено різними речами. В туалеті позивач виявила звалище недопалків, оскільки відповідач палив у туалеті. Просить позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до його неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник відповідача в наданому суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що 02 лютого 2023 року позивач ОСОБА_8 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року по справі № 754/1575/23 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року було залишено без змін. Під час розгляду вказаної справи були встановлені обставини справи, а саме, що позивачем ОСОБА_8 не доведено, що поведінка Відповідача відносно своєї доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист її інтересів шляхом саме позбавлення батька по відношенню до доньки батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини. Суд встановив, що відповідач виявляє бажання піклуватися про свою доньку, а матеріали справи не містять доказів його винної поведінки та умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно доньки. Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_10 , а також неповнолітня ОСОБА_1 , зокрема підтвердили, що саме відповідач допомагав ОСОБА_6 на її прохання під час хвороби, не залишав її без догляду та піклувався про неї та їх спільну доньку. Сторонами не заперечується той факт, що дитина тимчасово влаштована в сім'ю позивача ОСОБА_8 , де проживає з липня 2022 року, психологічний зв'язок з батьком втрачений, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_8 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу у вихованні, спілкуванні з дитиною. Також суд першої інстанції встановив, що Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації не надала належних та допустимих доказів, які слугували підставою для прийняття наказу про тимчасове влаштування малолітньої дитини в сім'ю ОСОБА_8 , зокрема: акту, складеного за результатами обстеження умов перебування дитини Службою у справах дітей разом із працівниками уповноваженого підрозділу органу Національної поліції та охорони здоров'я, із зазначенням дати, місця проведення обстеження, відомостей про дитину, її батьків, інших осіб, з якими вона проживає, умов утримання дитини та стану її здоров'я, за яких обставин та з яких причин дитина залишилась без батьківського піклування, а також заходи, що були вжиті для захисту прав дитини. Неодноразові звернення відповідача в поліцію із заявами про те, що його доньку забрала ОСОБА_8 та не повертає, передували прийняттю рішення про тимчасове влаштування дитини в сім'ю ОСОБА_8 , що свідчить про передчасність прийнятого Службою у справах дітей та сім'ї рішення. Так час під час розгляду справи № 754/1575/23 Відповідач, звертав увагу, що він працює не офіційно майстром по ремонту мобільних телефонів, надав на огляд суду мобільний телефон про здійснення ним грошових переказів на рахунок картки, яка була відкрита на ім'я дитини ОСОБА_1 , намагався налагодити взаємостосунки зі своєю дитиною шляхом телефонних дзвінків та смс повідомлень, через месседжер Вайбер. Також Відповідач зазначив, що знаходиться у відповідній групі, де спілкуються між собою батьки та вчителі, щодо стану навчання свої дітей, таким чином в деякій мірі знає про шкільне життя своєї дитини. Зазначив, що сама дитина ОСОБА_1 під час її допиту зазначала, що відповідач безпосередньо пропонував неодноразово їй повернутися до нього для спільного проживання, налагодження стосунку та пропонував їй зустрітися для спільних прогулянок, однак ОСОБА_1 не була особливо зацікавлена у цьому, оскільки має негативне ставлення до Відповідача та інколи разом з ОСОБА_11 , влаштовувала провокації відповідачу.
В наданій відповіді на відзив представник позивача зазначив, що всі докази, які були зібрані ОСОБА_12 з серпня 2023 року по січень 2025 року не долучались до справи № 754/1575/23, яка була розглянута Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року, що, відповідно, і призвело до ухвалення рішення, яке суперечить дійсним обставинам. Вказала, що твердження відповідача про неофіційне працевлаштування не є доказом того, що відповідач дійсно працює і має стабільний дохід. Щодо сплати відповідачем грошових коштів на утримання/на щоденні, нагальні потреби доньки, позивач підтверджує у позовній заяві, що відповідач в період з 07.2022 року (місяць, коли померла мати позивачки) по 30.01.2025 року сплачував на потреби дитини кошти: серпень 2023 року - 1000,00 грн., жовтень 2023 року - 1000,00 грн., листопад 2023 року - 600,00 грн., 500,00 грн., грудень 2023 року - 500,00 грн, 500,00 грн., січень 2024 року - 1000,00 грн., лютий 2024 року - 100,00 грн., березень 2024 року - 200,00 грн., травень 2024 року - 600,00 грн. Тобто батько за 25 місяців сплатив на потреби дитини лише 6000,00 грн., що в середньому становить по 240,00 грн. на місяць. Як правило, ці кошти Відповідач сплачував на потреби власної дитини напередодні виключно судових засідань, з метою переконати суд у виконанні ним своїх батьківських обов'язків. Відповідач ігнорує зазначені позивачем обставини, що через відсутність будь якого утримання з боку батька, позивачка вимушена була звернутись до Дніпровського районного суду м.Києва із заявою по видачу судового наказу та стягнення з батька аліментів у розмірі 1/4 від його доходу. Станом на 01.01.2025 року розмір заборгованості Відповідача по сплаті аліментів становить 45 620,61 грн. Відповідач давно і повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, позивачка з 1 вересня 2024 року навчається у іншій школі, тому не має сенсу відповідачу перебувати у вайбер-групі попередньої школи доньки. Жодного разу, жодних ОСОБА_13 не влаштовувала батьку, лише вимагала виконувати свої батьківські обов'язки, в тому числі в частині матеріального утримання. Зазначила, що відповідачем не доведено, не підтверджено жодним доказом те, що відповідач проводив з донькою в досудовому порядку мирним шляхом врегулювання даного спору. Жодних дій, жодного справжнього інтересу до дитини, до її потреб - не було, крім інтересу до нерухомості дитини, яку вона успадкувала після смерті матері. Показовим є те, що у відзиві на позовну заяві відповідач не прокоментував, не спростував, не заперечив обставини та події, що доводять свідоме, довготривале, винне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Заборгованість по сплаті аліментів наявна, відповідач нічого не сплатив від дати подання даного позову до суду у якості аліментів. Жодного документу, який би підтверджував регулярний або періодичних дохід відповідача, ним не надано. Відповідачем не прокоментовано факти чинення ним перешкод власній дитині у проживанні і користування належною позивачу квартирою, яку він самовільно зайняв для спільного проживання із співмешканкою та двома її неповнолітніми дітьми. ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачці виповнилось 15 років. Як і всі попередні дні народження, батько не привітав доньку, не ініціював спільного святкування, не подарував подарунку. Станом на сьогодні, як і всі попередні роки, відповідач не знає - який розмір одягу та взуття у доньки, чим захоплюється дитина, який графік навчання, дозвілля, який стан здоров'я, яке оточення, подруги у позивачки. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних.
В наданих запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що відповідач сплачував аліменти на утримання дитини, але не у повному обсязі. Посилання на несплату аліментів відповідачем, та не проживання з ним, як на підставу позбавлення його батьківських прав, не є обґрунтованим, так як не знаходить свого об'єктивного підтвердження життєвими обставинами відносин відповідача та позивача.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності на підставі зібраних доказів, враховуючи висновок органу опіки та піклування, із найкращим урахуванням інтересів дитини.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області Т.Лобенко у судове засідання не з'явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог у повному обсязі не заперечує.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Щербина Я.М. у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі. Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що постійно доглядала за хворою матір'ю, батько нічим не допомагав і не допомагає, не підтримував її після втрати мами, вона має на батька глибоку образу, батько не приймав участі у зміні місця її навчання, телефонує лише перед судовими засіданнями, знецінює її бажання, успіхи, творчі захоплення, не цікавиться нею, не дбає про неї, вона соромиться батька, батько створив умову, що буде нею піклуватися лише у разі якщо вона з ним буде проживати. Вона ніколи не отримувала від нього подарунків на день народження. Має бажання залишитися проживати у ОСОБА_7 , не хоче мати ніяких зв'язків з батьком, а тому має ще намір змінити своє прізвище і по-батькові.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Константинов О.Г. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. Відповідач ОСОБА_2 зазначив, що дитина відмовляється з ним спілкуватися. 08.07.2022, після похорон його колишньої дружини, він разом з дитиною та ОСОБА_14 поїхали додому, де ОСОБА_14 запропонувала та запитала його дозволу на те, щоб дитина тиждень відпочила у неї, на що він та дитина погодилися. Він дозволу на тривале проживання дитини у ОСОБА_14 не надавав. Після цього донька спитала дозволу залишитися у ОСОБА_14 ще на тиждень. На третій тиждень дитина поїхала до матері ОСОБА_14 . Потім ОСОБА_14 повідомила, що дитину не поверне, у зв'язку з чим він звернувся до працівників поліції. Працівники поліції повідомили йому, що у ОСОБА_14 є всі права на те, щоб дитина проживала у неї, оскільки Службою у справах дітей було видано акт про проживання дитини разом з ОСОБА_14 , про який йому не було відомо. З даного питання він звернувся до Служби у справах дітей, де йому повідомили, що зі слів дитини, він не піклується про дитину. В період з 08.07.2022 по 01.09.2022 ним було надано дитині грошові кошти на відпочинок у розмірі 3000 гривень. В період часу, коли він почав проживати з дитиною та колишньою дружиною, він офіційно не працював, мав тимчасові заробітки з ремонту комп'ютерної техніки, телефонів, іншої техніки. За червень 2025 року він мав дохід близько 5000 гривень. В період, коли дитина почала проживати з ОСОБА_14 , він фізично дитину не бачив, ним був відкритий на ім'я дитини картковий рахунок у Монобанку, на який він близько пів року перераховував грошові кошти на її утримання на загальну суму близько 8000 - 9000 гривень, поки картковий рахунок не було закрито дитиною. З лютого 2023 року він намагається зв'язатися з дитиною, але дитина не відповідає. В письмовому вигляді донька повідомила номер карткового рахунку, на який він повинен був перераховувати грошові кошти на її утримання. Судомим наказом з нього було примусово стягнуто аліменти на утримання доньки, але з моменту відкриття виконавчого провадження, ним не було жодного разу перераховано кошти на утримання дитини, оскільки він не має матеріальної можливості це зробити. З липня 2022 року вихованням дитини він не займається, у зв'язку з тим, що ОСОБА_14 чинить перешкоди у вихованні дитини. Факт вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною він не фіксує. Він намагався поліпшити відносини з дитиною, направляв SMS-повідомлення, але дитина не відповідає. Останній раз бачив доньку приблизно рік тому. В квітні 2024 року він зустрівся в парку з дитиною, пропонував повернутися додому. З березня 2024 року він ніяк не утримував дитину, оскільки йому не дають можливості це робити. Після досягнення дитиною 14 років, він не займався питанням щодо оформлення їй паспорту громадянина України, ним було надано дозвіл на оформлення паспорту дитині. Йому не відомо в якій школі навчається дитина, оскільки без його дозволу та відома дитину було переведено до іншого навчального закладу. Вважає, що опікун ОСОБА_14 налаштовує дитину проти нього з корисливих мотивів. Він бажає спілкуватися з дитиною, зустрітися з нею, але насильно він це не робить. Він не чекає на зустріч з дитиною біля школи або місця її проживання, оскільки це може бути розцінено як переслідування. Коли дитина навчалася у попередній школі, він телефонував класному керівнику та цікавився у неї успіхами дитини. Він не звертався з запитами до управління освіти з приводу того, де на теперішній час навчається дитина. Дитину з п'ятнадцятиріччям він привітав шляхом направлення повідомлення на її номер телефону, подарунку не передавав. Він звертався до служби у справах дітей з приводу сприяння у проведенні зустрічі з дитиною. Ним було змінено замки на вхідних дверях квартири, яка належить дитині, оскільки побоювався потрапляння у квартиру сторонніх осіб. Після зміни замків, ним не було надано доньці дублікат ключа, у зв'язку з його відсутністю. На обліку у лікаря нарколога не перебуває. Він звертався до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу у вихованні, спілкуванні з дитиною. В квартирі, де він мешкає, є одна житлова кімната, в якій він проживає разом зі своєю співмешканкою, для дитині створені умови для проживання: наявний стіл для заняття, ліжко, кухня, ванна кімната.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_15 , яка працює учителем в школі № 249 та є класним керівником позивача, проводить у класі позивача сім уроків на тиждень, показала, що з серпня 2024 року вона є класним керівником класу, де навчається ОСОБА_1 . Відомості про батьків обліковуються в електронному журналі. Вона півроку тому телефонувала, за наданими номерами телефонів, батькові позивачки, але він не відповів та не перетелефонував. З приводу шкільного життя ОСОБА_16 вона спілкується лише з ОСОБА_17 . Вона була очевидцем події, коли батько телефонував позивачу, остання плакала, була засмучена, коли з ним розмовляла. Вона чула, як батько погрожував донці. Дитина говорить, що батько її принижує, кричить на неї, жодного разу не ділилася позитивними враженнями щодо батька. В її присутності ОСОБА_9 спілкувалася з батьком два рази по телефону, обидва рази після розмови була засмучена.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_18 , яка є другою дружиною дідуся позивача, показала, що з ОСОБА_1 часто спілкується, приблизно 4 рази в місяць під час шкільного процесу, та 10-15 разів в місяць під час канікул. В цей час, коли дитина з нею, вона не була очевидцем, щоб відповідач телефонував дитині. Знає, що після смерті матері дитини, відповідач проживав в квартирі померлої, але не сплачував комунальну послуги. Вона особисто допомагала матеріально дитині. Декілька разів вона особисто спілкувалася з відповідачем з приводу успадкованої дитиною нерухомості, під час спілкування відповідач вів себе агресивно. Відповідач дитиною не цікавиться, вважає, що він має інтерес лише до нерухомості дитини, яку та успадкувала після смерті матері. Дитина творча, малює, пече, всі витрати з утримання ОСОБА_1 несе ОСОБА_17 . Зі слів дитини їй відомо, що вони з матір'ю ховали грошові кошти від відповідача, щоб харчуватися.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 , в сім'ю якої влаштована дитина, показала, що з матір'ю дитини - ОСОБА_19 вона познайомилася у 2020 року та почала дружити. Знає дитину з її 11 років. Коли мати позивачки захворіла, свідок допомагала по господарству. Хвора потребувала постійної допомоги, у зв'язку з чим вона попросила про допомогу біологічного батька дитини. Перші два місяця, після того, як відповідач почав жити з хворою матір'ю та донькою, він добре себе поводив. Після спливу двох місяців, відповідач змінив поведінку, не приймав участі у сім'ї, всім займалася свідок ОСОБА_8 та дитина. Свідок ходила в магазин за покупками, купувала ліки у аптеці, купляла одяг дитині та засоби гігієни. Відповідач не працював, в сім'ї відбувалися сварки, відповідач ображав дитину, її матір та свідка. В квартирі було брудно, відповідач забороняв дитині співати та танцювати, творчо розвиватися, погрожував, що відвезе доньку до своїх батьків у м. Лозова. Відповідач неналежно турбується про стан здоров'я дитини. Похованням матері позивача займалася свідок. З 09.07.2022 дитина проживає разом зі свідком, потім ночувала у батька лише 13.07.2022, і знов почала проживати у свідка. В липні 2022 року на проханням дитини свідок звернулася до Служби у справах дітей. Дитина попрохала свідка не віддавати її батькові, просила знайти іншу сім'ю або влаштувати до інтернату. Свідку відповідач не телефонував з приводу проживання, утримання дитини, її стану здоров'я, відповідач не пересилав дитині кошти на харчування, одяг, шкільне приладдя, тощо. Дитина боїться відповідача, боїться навіть спілкуватися з ним по телефону. Після звернення свідка до Служби у справах дітей, дитині самостійно довелося забирати з квартири правовстановлюючі документи на квартиру. Після цього відповідач замінив замки на вхідних дверях квартири, яка належала померлій матері дитини, дублікат ключів дитині не надав. Відповідач передав дитині ключі від квартири лише, коли були залучені працівники поліції, але після цього знову замінив замки. Відповідач проживав в квартирі, яка успадкована дитиною, разом з співмешканкою та її дітьми, витрати за комунальні послуги не сплачував. Відповідач перераховував дитині кошти у розмірі 500 -600 грн. лише перед судовими засіданнями по іншій справі. Внаслідок стресових ситуацій дитина мала підвищений цукор, також дитина страждає на вроджену ваду зору, викривлення суглобів. Спілкуванням з вчителями, контролюванням учбового процесу займається свідок. Дитина не називає відповідача батьком, попросила свідка не вести з нею розмови про батька. Дитина відвідує психолога з весни 2022 року, має жахливі сни про те, що її забирають до батька. У свята відповідач жодного разу не дарував дитині подарунків, не телефонував, присилав лише SMS-повідомлення.
Дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
У відповідності до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заслухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.
Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).
Судом встановлено, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_20 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 09.07.2022 /том 1 а.с. 11 з обороту/.
01.03.2012 шлюб між батьками позивачки розірвано.
Позивачка та її представник вказували, що з липня 2013 року по липень 2021 відповідач не підтримував контакт з дитиною, не приймав участі в її вихованні, кошти на утримання дитини не сплачував, що відповідачем при розгляді справи не спростовано.
З липня 2021 на прохання ОСОБА_20 у зв'язку з її хворобою відповідач почав проживати з колишньою дружиною та донькою - позивачкою у справі за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 матір дитини ОСОБА_20 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 09.07.2022 /том 1 а.а. 13/.
Похованням матері позивачки відповідач не займався.
19.08.2022, ОСОБА_1 звернулася з заявою до начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та надала згоду на проживання в родині ОСОБА_8 . Зазначила, що ОСОБА_2 її вихованням та утриманням не займається /том 1 а.с. 13 з обороту/, що також підтверджується актом про згоду дитини на тимчасове влаштування до сім'ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) /том 1 а.с. 14 з обороту-15/.
ОСОБА_21 звернулася з заявою до начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням тимчасово влаштувати в її сім'ю ОСОБА_22 /том 1 а.с. 14/.
Як вбачається з наказу № 22 від 30.08.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасово влаштовано в сім'ю ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення питання постійної форми влаштування /том 1 а.с. 16 з обороту/.
14.09.2022 ОСОБА_2 звертався до Служби із заявою щодо повернення його доньки ОСОБА_1 на подальше виховання, утримання, захист її майнових прав, як спадкоємці, а також проведення психологічної роботи щодо доньки, рпро що свідчить лист Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.07.2025, /том 2 а.с. 33/.
12.04.2023 ОСОБА_2 звертався до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації з заявою щодо повернення йому дитини ОСОБА_1 , що підтверджується листом Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 03.07.2025, /том 2 а.с. 32 з обороту/.
ОСОБА_2 подав до Деснянського районного суду міста Києва позов про скасування наказу Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про тимчасове проживання неповнолітньої ОСОБА_1 в родині ОСОБА_7 та повернення раніше відібраної дитини.
08.10.2024 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування наказу та повернення раніше відібраної дитини. 13.02.2025 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва зупинено провадження в цій справі до набрання законної сили рішенням у даній справі № 629/711/25 про позбавлення батьківських прав.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).
У рішенні від 30 червня 2020року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом під час розгляду справи були встановлені відсутність перешкод у реалізації відповідачем його батьківського обов'язку по вихованню дитини, свідоме нехтування ним своїми обов'язками і не було встановлено, що відповідач дійсно піклується про сімейні зв'язки між ним та дитиною, що відповідач прагне і вчиняє будь-які реальні дії для возз'єднання сім'ї.
Питання щодо наявності підстав за п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав вже було предметом розгляду судів.
Так, судове провадження здійснювалося за позовом ОСОБА_7 , в сім'ю якої було тимчасово влаштовано ОСОБА_1 , справа 754/1575/23. Рішенням Діпровського районного суду місті Києва від 19.03.2024, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.10.2024, в задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, було відмовлено. При апеляційному перегляді рішення суду було залишено без змін. Судами було встановлено, що поведінка відповідача загалом свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов'язки. Зокрема, неодноразове звернення до поліції з приводу повернення дитини, участь відповідача у судових засіданнях в суді першої інстанції, категоричне заперечення проти позбавлення його батьківських прав, залучення адвоката для належного представництва його інтересів в суді, подання відзиву на позов, а також звернення з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з донькою, свідчать про його інтерес до дитини, бажання брати участь у її вихованні. Батько намагається повернути свою дитину, обмежити вплив сторонніх осіб на неї та налагодити з донькою нормальний родинний психологічний контакт, тобто відновити сім'ю. /том 1 а.с. 118-131/.
Однак, вирішуючи питання щодо подальшого прояву реального інтересу батька до дитини, бажання брати участь у її вихованні, щодо реальних дій, направлених на повернення своєї дитину, налагодження з нею нормального родинного психологічного контакту, дій для відновлення сім'ї, суд врахував обставини, які відбулися в подальшому.
Так, в подальшому позов ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою, про який вище йдеться, відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03.04.2024, за заявою представника ОСОБА_2 був залишений без розгляду /том 1 а.с. 32 з обороту/.
З питань щодо своєї дитини ОСОБА_2 до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації потім звертався лише 29.04.2025 із заявою про надання копії акту обстеження умов проживання за фактичним місцем свого проживання, про що свідчить лист Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.07.2025. , /том 2 а.с. 33/.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_18 , яка є другою дружиною дідуся позивача, показала, що з ОСОБА_1 часто спілкується, приблизно 4 рази в місяць під час шкільного процесу, та 10-15 разів в місяць під час канікул. В цей час, коли дитина з нею, вона не була очевидцем, щоб відповідач телефонував дитині. Знає, що після смерті матері дитини, відповідач проживав в квартирі померлої, але не сплачував комунальну послуги. Вона особисто допомагала матеріально дитині. Декілька разів вона особисто спілкувалася з відповідачем з приводу успадкованої дитиною нерухомості, під час спілкування відповідач вів себе агресивно. Відповідач дитиною не цікавиться, вважає, що він має інтерес лише до нерухомості дитини, яку та успадкувала після смерті матері. Дитина творча, малює, пече, всі витрати з утримання ОСОБА_1 несе ОСОБА_17 . Зі слів дитини їй відомо, що вони з матір'ю ховали грошові кошти від відповідача, щоб харчуватися.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 , в сім'ю якої влаштована дитина, показала, що з матір'ю дитини - ОСОБА_19 вона познайомилася у 2020 року та почала дружити. Знає дитину з її 11 років. Коли мати позивачки захворіла, свідок допомагала по господарству. Хвора потребувала постійної допомоги, у зв'язку з чим вона попросила про допомогу біологічного батька дитини. Перші два місяця, після того, як відповідач почав жити з хворою матір'ю та донькою, він добре себе поводив. Після спливу двох місяців, відповідач змінив поведінку, не приймав участі у сім'ї, всім займалася свідок ОСОБА_8 та дитина. Свідок ходила в магазин за покупками, купувала ліки у аптеці, купляла одяг дитині та засоби гігієни. Відповідач не працював, в сім'ї відбувалися сварки, відповідач ображав дитину, її матір та свідка. В квартирі було брудно, відповідач забороняв дитині співати та танцювати, творчо розвиватися, погрожував, що відвезе доньку до своїх батьків у м. Лозова. Відповідач неналежно турбується про стан здоров'я дитини. Похованням матері позивача займалася свідок. З 09.07.2022 дитина проживає разом зі свідком, потім ночувала у батька лише 13.07.2022, і знов почала проживати у свідка. В липні 2022 року на проханням дитини свідок звернулася до Служби у справах дітей. Дитина попрохала свідка не віддавати її батькові, просила знайти іншу сім'ю або влаштувати до інтернату. Свідку відповідач не телефонував з приводу проживання, утримання дитини, її стану здоров'я, відповідач не пересилав дитині кошти на харчування, одяг, шкільне приладдя, тощо. Дитина боїться відповідача, боїться навіть спілкуватися з ним по телефону. Після звернення свідка до Служби у справах дітей, дитині самостійно довелося забирати з квартири правовстановлюючі документи на квартиру. Після цього відповідач замінив замки на вхідних дверях квартири, яка належала померлій матері дитини, дублікат ключів дитині не надав. Відповідач передав дитині ключі від квартири лише, коли були залучені працівники поліції, але після цього знову замінив замки. Відповідач проживав в квартирі, яка успадкована дитиною, разом з співмешканкою та її дітьми, витрати за комунальні послуги не сплачував. Відповідач перераховував дитині кошти у розмірі 500 -600 грн. лише перед судовими засіданнями по іншій справі. Внаслідок стресових ситуацій дитина мала підвищений цукор, також дитина страждає на вроджену ваду зору, викривлення суглобів. Спілкуванням з вчителями, контролюванням учбового процесу займається свідок. Дитина не називає відповідача батьком, попросила свідка не вести з нею розмови про батька. Дитина відвідує психолога з весни 2022 року, має жахливі сни про те, що її забирають до батька. У свята відповідач жодного разу не дарував дитині подарунків, не телефонував, присилав лише SMS-повідомлення.
В судовому засіданні відповідач підтвердив, що з липня 2022 вихованням своєї доньки не займається. Останній раз бачив доньку особисто в квітні 2024. У відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України ним не підтверджені належними та допустимими доказами його ствердження про неможливість виконання батьківського обов'язку через те, що йому чиняться перешкоди для виховання доньки з боку ОСОБА_8 .
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва № 755/6908/24 від 03.09.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття /том 1 а.с. 21 з обороту/.
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/6908/24 від 03.09.2024 ВП № 76276302 /том 1 а.с. 22/.
Відповідачем на утримання доньки було перераховано грошові кошти: 24.10.2023 - 1000 грн., 12.11.2023 - 600 грн., 14.11.2023 - 500 грн., 25.10.2023 - 500 грн., 23.12.2023 - 500 грн., 09.01.2024 - 1000 грн., 26.02.2024 - 100 грн., 11.03.2024 - 200 грн./том 1 а.с. 17/ Перерахування вказаних коштів відповідач підтвердив в судовому засіданні. Як вбачається з постанов старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.10.2024 та 23.04.2025, в рамках виконавчого провадження ВП № 76276302, у зв'язку з несплатою боржником заборгованості за виконавчим документом, накладено арешт на все майно, грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, a також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 , встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, у праві полювання, у праві керування транспортними засобами /том 1 а.с. 23-24, а.с. 177-179/.
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 01.01.2025 заборгованість за судовим наказом № 755/6908/24 від 01.10.2024 становить 45620,61 грн /том 1 а.с. 25-26/.
Відповідно до довідки-розрахунку, станом на 23.04.2025 заборгованість по аліментах згідно з судовим наказом № 755/6908/24 від 01.10.2024 становить 66175,68 грн. /том 1 а.с. 175-176/.
Як вбачається з довідки Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.01.2025, ОСОБА_1 в період більше 8 місяців, а саме, з 19.04.2024 по 01.01.2025 не отримувала аліменти на своє утримання з ОСОБА_2 /том 1 а.с. 26 з обороту/.
Відповідач в судовому засіданні вказував, що перераховує кошти на утримання доньки в тому розмірі, в якому має фінансову можливість. З моменту відкриття виконавчого провадження за судовим наказом ним не було жодного разу перераховано кошти на утримання дитини, оскільки він не має матеріальної можливості це зробити. З липня 2022 року вихованням дитини він не займається. У відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не підтверджені його доводи щодо наявності перешкод для реалізації ним свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини. Відповідач не заперечував, що не знає зріст, вагу, розмір одягу та взуття дитини, не придбаває їй одяг, взуття, речі побутового вжитку та для навчання, не забезпечує необхідного харчування дитині, тощо. З приводу дня народження дитини направляв смс-повідомлення. Не ініціював спільного святкування, не дарував подарунки.
Щодо дій відповідача, які стосуються реалізації права проживання, користування його донькою житлом, то позивачка та її представник посилалися на те, що батько не давав доступу своїй неповнолітній доньці до належної останній квартири (за адресою АДРЕСА_1 ), проживав в цій квартирі зі своєю співмешканкою та дітьми співмешканки, змінив замки в квартирі, ключів своїй доньці-позивачці у справі не дав. 20.03.2024, 19.04.2024 неповнолітня ОСОБА_1 направляла своєму батьку вимоги про звільнення квартири і сплату наявної заборгованості за житло-комунальні послуги /том 1 а.с. 33/, яка за довідкою від 11.04.2024 станом на 01.04.2024 складала: з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій УБПТ - 4870,92 грн., вивезення твердих побутових відходів ТПВ, вивезення великогабаритних відходів ВГбВ - 566,97 грн., постачання гарячої води ГВ (ГВП) - 4443,31 грн., плата за абонентське обслуговування ГВ (внески за обслуговування ВКО) - 276,30 грн., постачання теплової енергії ТЕ (ЦО) - 11567,33 грн., плата за абонентське обслуговування ТЕ )внески за обслуговування ВКО) - 559,26 грн., централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (холодна вода) ЦВВ (ХВ), централізоване водовідведення (гаряча вода) ЦВ (ГВ), плата за абонентське обслуговування - 6442,34 грн. /том 1 а.с. 34/.
З приводу виконання відповідачем-батьком обов'язків із забезпечення належних умов проживання позивачки-доньки суду було надано постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2024, яка була залишена в силі постановою Київського апеляційного суду від 14.10.2024, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, справа 755/7170/24. /том 1 а.с. 39-41/. Судом було встановлено, що 14.04.2024 неповнолітня ОСОБА_1 прийшла до себе в квартиру, в якій вона раніше проживала разом із матір'ю, яка померла, і в якій вона зареєстрована одна. Ця квартира належить їй на праві спадщини. З липня 2022 року у квартирі проживав її батько зі своєю співмешканкою та двома її неповнолітніми дітьми. Ключі від квартири їй батько не надав. У квартирі виявила безлад та антисанітарію. Намагалася відчинити двері квартири, проте ключі не підходили, після чого вона стукала у двері, на що батько двері не відчиняв та почав погрожувати. З переглянутих в судовому засіданні відеозаписів убачалося, що батько відчинив двері квартири тільки після приїзду працівників поліції. З пояснень батька, наданих працівникам поліції, убачалося, що він не заперечує факту належності квартири його неповнолітній доньці, проте від ключі квартири надавати останній відмовляється, посилаючись на відсутність додаткового комплекту. З переглянутих судом відеозапису, зокрема, відображаючого стан квартири убачається, що квартира знаходиться у стані безладу та у стані, не придатному для нормального проживання та розвитку у ній дитини. Суд визнав, що батьком неповнолітньої ОСОБА_1 не забезпечується виконання ним обов'язків із забезпечення належних умов проживання дитини, що свідчило б про прояв поваги до останньої та бажання батька забезпечити її фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, що є порушенням норм Закону України «Про охорону дитинства» та норм сімейного законодавства. Суд дійшов висновку, що в діях батька вбачається об'єктивна та суб'єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, яка передбачає ухилення батька від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої доньки, а саме, перешкоджання вільному доступу до помешкання.
В подальшому відповідач належну доньці квартиру звільнив і став проживати за адресою: АДРЕСА_3 . В цій квартирі відповідно до акту № 45 від 13.03.2025 обстеження умов проживання відповідач орендує одну з двох кімнат площею 15 м2, в якій розташовані 2 дивани, шафа тумба і стіл, а також кухню, ванну і туалет, проживає з ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Умови для проживання дитини на момент обстеження створено частково, відсутнє окреме місце для відпочинку дитини /том 1 а.с. 190/.
Як вбачається з листа Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.05.2024, на заяву ОСОБА_1 щодо можливо невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 , перешкоджання у користуванні і управлінні квартирою за місцем реєстрації, а також обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 та інших питань, працівниками Служби проведено профілактично-роз'яснювальну роботу з ОСОБА_2 . Останній пояснив, що не чинить перешкод у користуванні вищезазначеною квартирою. У подальшому він має намір приймати активу участь у спілкуванні та вихованні. Він звернувся до суду з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу у вихованні, спілкуванні з дитиною. Він вважає, що ОСОБА_8 чинить перешкоди у спілкуванні з донькою /том 1 а.с. 49/. Однак суд бере до уваги, що вже 03.04.2024 позов ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою за ухвалою Деснянського районного суду м. Києва за заявою представника ОСОБА_2 був залишений без розгляду /том 1 а.с. 32 з обороту/.
Як вбачається з висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 .
За вказаною адресою спеціалістом Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та фахівцем із соціальної роботи Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб проведено обстеження житлово побутових умов проживання та з'ясовано, що умови для проживання та виховання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , створені. У дитини окрема кімната, наявне окреме спальне місце, письмовий стіл, шафа для одягу, також наявні дитячі речі.
В судовому засіданні відповідач вказував, що вирішить питання щодо створення належних умов для проживання доньки у приміщенні, яким він користується, у разі якщо донька буде з ним проживати.
Вирішуючи питання щодо належного виконання батьком обов'язку забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, то згідно з характеристикою СЗШ № 158 м. Києва, ОСОБА_1 навчалася в цій школі з 1 вересня 2017 року. Під час навчання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. Володіє навчальним матеріалом на достатньому та середньому рівні. Виявляє образне та творче мислення. Має здібності до вивчення предметів гуманітарного напрямку. Учениця має спокійний і м'який характер. Не схильна до суперечок в шкільному колективі, має друзів. Зовнішній вигляд дитини охайний. Без поважної причини заняття в школі не пропускає. Дівчинка чемна, добра, спокійна, чутлива, врівноважена. Домашнім вихованням дитини займалася покійна мама. Тато не брав участі у вихованні доньки, так, як з матір'ю розлучилися, коли дитині було 3 роки. Дитина тимчасово влаштована у сім'ю ОСОБА_7 . ОСОБА_7 піклується про дитину, учениця вчасно ходить до школи, охайна, не пропускає заняття, виконує домашні завдання та добре відгукується про жінку /том 1 а.с. 48/.
За повідомленням гімназії № 158 Дніпровського району у місті Києва Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.06.2025, ОСОБА_24 навчалась в гімназії № 158 Дніпровського району у місті Києва в період з 01.09.2017 по 21.08.2024. В період з 01.07.2022 по 28.06.2025 ОСОБА_2 , батько ОСОБА_1 до Гімназії № 158 з будь-яких питань, що стосуються його неповнолітньої доньки ОСОБА_1 не звертався /том 2 а.с. 34/.
Відповідно до інформації спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 294 Деснянського району міста Києва, в якій ОСОБА_1 навчається з 01.09.2024 по теперішній час, дитина зарекомендувала себе як організована, відповідальна, вихована, старанна учениця. На уроках уважна, розсудлива, грамотна, всебічно розвинена, мас навчальні досягнення переважно достатнього рівня. На уроки не запізнюється, домашні завдання виконує систематично. Скромна, чесна, порядна, привітна. У стосунках з однолітками дружелюбна, чуйна, завжди готова прийти на допомогу. Має багато друзів серед учнів класу, користується їхньою повагою. ОСОБА_25 будує з ними товариські стосунки. З повагою ставиться до вчителів, дорослих та однокласників. З радістю виконує громадські доручення та бере активну участь у житті класу. Дуже любить малювати та приділяти цьому захопленню багато часу. До навчального закладу дитину привела ОСОБА_7 , яка й здійснює догляд за дитиною, бере активну участь у її житті, відвідує батьківські збори, попереджає класного керівника, якщо дитина себе погано почуває або захворіла. ОСОБА_26 контролює успішність у навчанні ОСОБА_9 , допомагає з домашнім завданням. Спілкується з вчителями щодо навчання та досягнень ОСОБА_9 . ОСОБА_1 до школи завжди приходить охайна, доглянута, чиста, дитина забезпечена всім необхідним для навчання та розвитку. За період навчання дитини батько ОСОБА_2 , жодного разу в навчальному закладі не з'явився, не спілкувався з класним керівником та вчителями, зокрема й у телефонному режимі. Батько не цікавиться навчанням доньки, не бере участі у її шкільному житті.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_15 , яка працює вчителем в школі № 249 та є класним керівником позивача, проводить у класі позивача сім уроків на тиждень, показала, що з серпня 2024 року вона є класним керівником класу, де навчається ОСОБА_1 . Відомості про батьків обліковуються в електронному журналі. Вона півроку тому телефонувала, за наданими номерами телефонів, батькові позивачки, але він не відповів та не перетелефонував. З приводу шкільного життя ОСОБА_16 вона спілкується лише з ОСОБА_17 . Вона була очевидцем події, коли батько телефонував позивачу, остання плакала, була засмучена, коли з ним розмовляла. Вона чула, як батько погрожував донці. Дитина говорить, що батько її принижує, кричить на неї, жодного разу не ділилася позитивними враженнями щодо батька. В її присутності ОСОБА_1 спілкувалася з батьком два рази по телефону, обидва рази після розмови була засмучена.
Відповідач в судовому засіданні зазначав, що не знав, в якій школі навчається його донька. Суд зауважує, що 17.04.2025 року відповідач був присутній на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, де було розглянуто питання щодо надання до суду висновку про доцільність/недоцільність позбавлення його батьківських прав і з 17.04.2025 йому було відомо, в якій школі навчається його донька. Однак, з 17.04.2025 і до часу ухвалення рішення у справі батько в навчальному закладі не з'явився, не спілкувався з класним керівником та вчителями, ні очно, ні у телефонному режимі, не цікавиться навчанням доньки, не брав участі у її шкільному житті. Відповідач не знає і не докладає зусиль, щоб дізнатися, чим захоплюється дитина, який має графік навчання, дозвілля, яке має оточення, з ким підтримує дружні відносини.
Вирішуючи питання щодо належного виконання батьком обов'язку піклуватися про здоров'я дитини, то відповідно інформації наданої КНП «Центр первинної до санітарної допомоги № 1» Дніпровського району міста Києва медико неповнолітня дитина, ОСОБА_1 обслуговується в даному центрі. При зверненні до лікаря педіатра дитину супроводжує, ОСОБА_7 , з 28.08.2022. Медичні зобов'язання щодо дитини ОСОБА_7 , виконуються в повному обсязі.
Згідно консультативного висновку офтальмолога ТОВ «БЕБІ» від 27.03.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страждає на гіперметропію слабкого ступеню обох очей /том 2 а.с. 34 з обороту/.
Як вбачається з консультативного висновку ортопеда-травматолога ТОВ «БЕБІ» від 24.04.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страждає на вальгусну деформацію нижніх кінцівок (Genu Valgum) обох боків /том 2 а.с. 35/.
Відповідач не заперечував, що не обізнаний зі станом здоров'я доньки, вважав її стан здоров'я задовільним. З часу, як дізнався під час розгляду справи про стан здоров'я доньки і установи, де обслуговується дитина, і до часу ухвалення рішення відповідач до медичних установ не звертався, не спілкувався з лікарями ні очно, ні у телефонному режимі, не цікавиться станом здоров'я доньки, не вчиняв жодних дій щодо діагностики, лікування або профілактики захворювань дитини. Відповідач не піклується про фізичний стан і розвиток своєї дитини, не забезпечує мінімально необхідного медичного догляду, лікування дитини, профілактики захворювань.
17.04.2025 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було розглянуто питання щодо надання до суду висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_2 , стосовно малолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На комісії були присутні неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько малолітньої дитини, ОСОБА_2 . Неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомила, що свої позовні вимоги підтримує та просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 . Також повідомила, що ні морально ні матеріально батько її не підтримує. Вона і надалі продовжує проживати в родині ОСОБА_7 , в якій почувається захищено і комфортно. ОСОБА_2 повідомив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки. Одноголосним рішенням комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було рекомендовано органу опіки та піклування надати до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_2 , стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі вищевикладеного, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації діючи виключно в найкращих інтересах дитини, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_2 , стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /том 1 а.с. 209-212/.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 року справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.
Верховний Суд наголосив, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).
Неповнолітня дитина ОСОБА_1 має право на врахування її думки і була заслухана судом з питання, що торкаються її інтереса, її позову. Дитина описувала час, починаючи з дитинства і до часу, як стала більш зрілою. Неповнолітня ОСОБА_1 , сама ініціювала питання про позбавлення батьківських прав свого батька, досягнувши 14 років вона звернулась до суду з даним позовом. Неповнолітня ОСОБА_1 була здатна сформулювати свою думку, висловити свої погляди і описати почуття, які вона має до батька. В судовому засіданні зазначила, що має глибоку образу на батька, з моменту як батько став проживати з її матір'ю, яка захворіла, та нею і до теперішнього часу, тобто протягом тривалого часу її ставлення до батька не покращилося, залишається негативним і незмінним. До хвороби матері батько в її житті участі не приймав, під час хвороби матері очікуваної допомоги ні їй ні матері не надавав, саме вона постійно доглядала за хворою матір'ю. Батько її після втрати мами морально не підтримував, в її квартирі став проживати з іншою жінкою та її дітьми. Змінив в квартирі замки, не надавав їй доступу до квартири, яку вона успадкувала. Батько не приймає участі в жодній сфері її життя, вона не відчуває від нього любові, піклування, інтересу до її життя, її внутрішнього світу, стану здоров'я, її захоплень, навчання, він не брав участі у зміні місця її навчання, він знецінює її бажання, успіхи, творчі захоплення, не цікавиться нею, не доглядає за нею, вона соромиться батька. Батько матеріально не утримує її, не сплачує на її утримання аліменти. Вона ніколи не отримувала від батька подарунків на день народження. На її думку, батько цікавиться нею лише під час перебування судових проваджень у суді при проведенні судових засідань, телефонує або присилає смс лише перед судовими засіданнями. Батько штучно створив умову, що буде про неї дбати і виховувати її лише у разі якщо вона з ним буде проживати разом, а поки вона з ним не проживає, він про неї не турбується. Вона не бажає проживати з батьком, спілкуватися з ним. Дитина бажає залишитися проживати у сім'ї ОСОБА_27 , в яку її тимчасово влаштовано. Дитина не хоче мати ніяких зв'язків з батьком, а тому має ще намір змінити своє прізвище і по-батькові.
Як вказує Європейський суд з прав людини у справі SUUR v. Estonia, яка порушувала питання відновлення стосунків між заявником та його сином після відсутності спілкування протягом кількох років, після заслуховування всіх сторін, зокрема місцевих органів влади, терапевта та представника дитини, суди дійшли висновку, що такий підхід відповідав найкращим інтересам дитини, оскільки R. S. не бажав підтримувати зв'язок із батьком, а примус міг би мати зворотний ефект. Крім того, саме мати виховувала дитину постійно, а заявник втратив контакт із сином ще у 2011 році. ЄСПЛ виснував, що мотиви, наведені національними судами, були релевантними та мали достатню доказову основу для ухвалення рішення про те, щоб не примушувати R. S. до зустрічей із батьком проти його інтересів. Водночас не виключалося, що такі зустрічі можуть проводитися в майбутньому, якщо дитина подолає своє небажання, за умови згоди та відома матері дитини. Крім того, національні суди не обмежили інших форм спілкування між заявником та його сином. Суд зазначив, що оскільки обставини можуть змінюватися з часом, національне законодавство не виключало можливості для заявника подати в майбутньому іншу заяву про перегляд порядку спілкування, включно з фізичними зустрічами між ним та його сином. Тому Суд дійшов висновку, що порушення статті 8 Конвенції не було.
Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Кожен із зазначених факторів мав місце по відношенню з боку відповідача до дитини. Відповідач самоусунувся від виховання та утримання доньки, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Психологічний зв'язок з батьком втрачений. Дитина не може бути примушена до зустрічей із батьком проти її інтересів. В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини. Відповідач не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Така поведінка батька є винною по відношенню до дитини. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини при наявності винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків, не здатний забезпечити доньці відчуття безпеки й добробуту, дитина відчуває до нього страх. Відповідач не довів прагнення здійснювати належне піклування за дитиною та реальність своїх намірів. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав, участь його у судових засіданнях не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Свідома бездіяльність батька, свідоме нехтування своїми обов'язками призвели до розриву зав'язків між ним і дитиною, і до того , що сімейні стосунки неможливо врятувати. Дитина категорично не бажає мати з батьком жодних стосунків, має явне бажання бути розлученою з батьком.
Ураховуючи, що відповідач у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, суд доходить висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, що є необхідним в якнайкращих інтересах дитини.
При цьому суд вказує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Суд роз'яснює, що ч. 1 ст. 166 СК України передбачає, що особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Поновлення батьківських прав відбувається на підставі ст. 169 СК України, згідно якої мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 813, складений 23 березня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
третя особа - Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ 26421259, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Олега Куцина, буд. 10А, к. 17
третя особа - Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37397237, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 4А
третя особа - Службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37501695, місцезнаходження за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 21-Г
Повний текст рішення виготовлено 11.12.2025.
Суддя: Карина ХАРАБАДЗЕ