Справа № 639/7001/25
Провадження № 2/639/2380/25
11 грудня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Рубіжного С.О..
за участю секретаря судового засідання Чубенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
17.09.2025 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мойсюка А.М., звернулася до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано наступними обставинами.
Так позивач вказує, що від шлюбу у сторін народилося два сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Старший син ОСОБА_5 , змінив прізвище на " ОСОБА_6 ", що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 видане Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №44.
Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 30.06.2020 року по справі №639/3310/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Після розірвання шлюбу Відповідач, добровільної матеріальної допомоги на утримання синів не надавав, духовним та фізичним розвитком дітей не займався, станом здоров'я та лікуванням не цікавився.
Так, у провадженні Богодухівського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №62532350, відкрите на підставі судового наказу виданого Жовтневим районним судом м.Харкова по справі №639/3195/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з дня подачі заяви - 26.05.2020 до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 старшому сину - ОСОБА_4 - виповнилося 18 років, тобто досягнуто повноліття. У зв'язку з чим нарахування аліментів на утримання дітей за виконавчим провадженням №62532350 - припиняється з 13.09.2025, зокрема і на молодшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, наразі дитина - ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні, лікуванням та забезпеченням сина займається виключно мати. Самостійне утримання дітей покладає на Позивачку надмірний фінансовий тягар, оскільки всі витрати на забезпечення їхніх життєвих потреб -харчування, одяг, медичне обслуговування, навчання та інші необхідні потреби -лягають виключно на неї. Внаслідок чого, наявні обґрунтовані підстави для стягнення аліментів з Відповідача на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини доходу Відповідача. Таким чином, часткова участь Відповідача у фінансовому забезпеченні дітей є необхідною для їхнього повноцінного розвитку та підтримки належного рівня життя.
Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До початку судового розгляду по суті представником позивача подано письмову заяву про розгляд без його та участі позивача по справі.
Відповідач до суду не з'явився, копія ухвали про відкриття провадження та судові повістки надіслані рекомендованим листом за адресою його місця реєстрації та реєстрації ВПО що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України; відзив на позовну заяву відповідачем не подавався.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що на підставі судового наказу Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.05.2020 у справі № 639/3195/20, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви - 26.05.2020 до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.27).
Старший син ОСОБА_5 , змінив прізвище на " ОСОБА_6 ", що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 18.05.2024, видане Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №44 (а.с. 17).
Станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 старшому сину - ОСОБА_4 - виповнилося 18 років, тобто досягнуто повноліття.
Позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується копією паспорта, який містить всі ідентифікаційні дані особи та відповідає даним, які містяться у судовому рішенні.
Як зазначає представник позивача в позові, після досягнення старшою дитиною повноліття, припинилось стягнення аліментів на дітей, в тому числі на молодшу дитину. Оскільки відповідач не здійснює утримання молодшої дитини, просить стягнути з нього аліменти. Такі твердження суд оцінює критично, оскільки суперечать ч. 3 ст. 183 СК України, відповідно до якої якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Оскільки позов про стягнення аліментів подано на загальних підставах, що в неповній мірі відповідає вимогам законодавства та правовідносинам, враховуючи вимоги законодавства, суд з метою недопущення інтересів дитини, вважає необхідним розглянути справу в межах позовних вимог відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 СК України.
Згідно з частиною 2 статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №158/1638/18.
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов слід частково задовольнити та визначити розмір стягуваних зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Слід зазначити, що частина друга статті 183 СК України спрямована на забезпечення надійного захисту права дітей на утримання їх батьками. Зокрема, передбачено, що у випадку стягнення аліментів на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Таким чином, закон встановлює та гарантує, що частки усіх дітей, на яких судом стягуються аліменти, у єдиній загальній частці від заробітку (доходу) того з батьків, на кого покладається обов'язок сплачувати аліменти, що визначається судом, є рівними. Причому таке правило діє лише до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Після досягнення найстаршою дитиною повноліття, матір або батько, той, з яким проживають інші діти платника аліментів, на яких також стягуються аліменти, має право звернутися до суду з позовом про визначення розміру аліментів на цих дітей.
Разом з тим, колегія суддів відкреслює, що відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Оскільки аліменти стягуються з дня подання заяви про видачу судового наказу, змінений розмір аліментів підлягає стягнення з дня подачи позову до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, відсутність інших дітей на утриманні, вік дитини, виходячи з засад розумності та справедливості, а також дотримання балансу інтересів сторін, а також те, що розмір аліментів на утримання дитини має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За даних обставин, суд вважає, що заявлена вимога щодо стягненню аліментів частковому задоволенню шляхом визначення розмір аліментів, які стягуються за судовим наказом.
Щодо доводів сторони позивача
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судових збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1211, 20 гривень.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню на підставі судового наказу Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.05.2020 у справі № 639/3195/20 зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову - 17.09.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_3
Повний текст рішення складено 11.12.2025.
Суддя С.О. Рубіжний