Справа № 569/2002/25
11 грудня 2025 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява подана та підписана представником позивача адвокатом Мамай І.Є.
В позовній заяві представник позивача зазначила, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 2002 року, від якого мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною розірвання шлюбу стало те, що подружжя не зійшлося характерами, між ними виникають сварки та різні непорозуміння. На даний час вони разом не проживають, подружніх відносин не підтримують, не ведуть спільного господарства. Шлюб між сторонами фактично розпався, сім'я носить формальний характер, рішення про звернення до суду з даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню сторін. Подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та суперечитиме інтересам сторін.
Тому з цих підстав представник позивача просить суд позов задоволити.
В судове засідання позивачка не з'явилась, однак 09 грудня 2025 року подала до суду заяву у якій зазначила, що на момент розгляду справи 11 грудня 2025 року вона перебуватиме за кордоном, де проживає на даний час. Позовні вимоги підтримує.
В судове засідання відповідач не з'явився, однак 01 грудня 2025 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі з тих підстав, що у зв'язку з проходженням військової служби у Збройних Силах України особисто прибути до суду не має можливості. Спірних питань з позивачкою не має, проти розірвання шлюбу не заперечує, просить розглянути справу без його участі, за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 2002 року.
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданим 09 серпня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 одружились 09 серпня 2002 року, про що зроблено запис за №953. Прізвища після одруження: чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 .
Від даного шлюбу сторони мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства,
шлюб носить формальний характер, позивач вважає недоцільним надання терміну для примирення; подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, відповідач в свою чергу заявлені вимоги визнав та не заперечив проти їх задоволення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354
ЦПК України, ст.ст.110-112 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 09 серпня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне, актовий запис №953 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов