Справа № 149/2502/25
Головуючий у 1-й інстанції: Павлюк О.О.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
11 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №246 від 04.03.2025 в справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року залишено постанову №246 від 04.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу - без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з"явились.
Представник позивача подав заяву про здійснення апеляційного розгляду без його участі.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 04.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову №246 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 17000 грн. штрафу.
Зі змісту вищенаведеної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації не уточнив свої облікові дані, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та абз. 2 підпункту 1, підпункту 7, абз. 4 підпункту 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Суд вважає, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому суб'єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає. Стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП накладено з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Згідно із ч.ч.1,3 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Так, абз. 4, 5 п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024 (надалі Закон 3633), установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що під час мобілізації інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Пунктом 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.02.2024 встановлено, що резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
За змістом вказаних норм, громадяни України, які перебувають на території України, знаходяться на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі, позивач наголошує на пропуску відповідачем строку притягнення його до адміністративної відповідальності, визначеного ст. 38 КУпАП.
Суд першої інстанції, в даному випадку дійшов висновку, що вчинене позивачем адміністративне правопорушення є триваючим та було виявлено в той момент, коли в посадової особи було достатньо даних вважати, що в діях чи бездіяльності позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме в день складення протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 24.02.2025. Таким чином, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що строки накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП визначені ст. 38 КУпАП не закінчились.
Даючи правову оцінку доводам позивача та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Положенням ч. 1 ст. 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Статтею|22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так, відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
Положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18.05.2024.
Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень 3аконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Згідно з абз. 4 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи уточнення призовниками, військовозобов'язаними та резервістами своїх персональних даних, а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, свої персональні дані призовники, військовозобов'язані та резервісти мали уточнити в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно- комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
За приписами частин 8, 9 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру , які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів) основними засадами ведення Реєстру є, крім іншого, обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, починаючи з 17.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як органу ведення Реєстру, могла бути відома інформація про несвоєчасне уточнення даних громадянами.
При цьому, з наданої відповідачем до відзиву інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вбачається, що ОСОБА_1 числиться як порушник правил військового обліку, починаючи з 26.09.2024, у зв'язку із чим уповноваженими особами ТЦК та СП було направлено звернення до органу Національної поліції за номером 8649/4. Тобто, 26.09.2024 відповідачу було відомо дані Реєстру відносно ОСОБА_1 і було виявлено порушення останнім правил військового обліку.
Відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210"1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов'язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21.11.2019 та № 149/2498/17 від 28.02.2019.
Таким чином, оскільки встановлено, що відповідач, як орган, уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП, виявив порушення позивачем норм законодавства 26.09.2024, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що з цього часу і повинен обчислюватись строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що станом на день розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - 04.03.2025, строк, визначений ст. 38 КУпАП, закінчився, тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відбулось з порушенням норм законодавства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив день складення протоколу про адміністративне правопорушення з днем виявлення адміністративного правопорушення.
Щодо посилання позивача на те, що він в період з 28.02.2025 перебував на військовій службі за призовом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та дату розгляду справи, вчиняв будь-які дії, спрямовані на те, щоб повідомити ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість прибути на розгляд справи про адміністративне правопорушення, відкласти розгляд справи з підстав перебування на лікуванні тощо. Тому, суд вважає, що за відсутності будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи та враховуючи, що у відповідності до ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2010 КУпАП, не є обов'язковою, а суб'єкт владних повноважень не зобов'язаний з'ясовувати причину неприбуття особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а лише перевірити, чи існують докази про її належне своєчасне сповіщення про час і місце розгляду справи, посадовою особою відповідача було правомірно винесено оскаржувану постанову за відсутності ОСОБА_1 .
Колегія суддів не погоджується з позицією суду в даному випадку з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а право бути заслуханим (почутим) під час розгляду справи є складовою права особи на захист.
В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду, що 24.02.2025, одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 був доставлений представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 до медичної установи для проходження ВЛК, а після проходження ВЛК - утримувався на режимному об'єкті при ТЦК та СП з 24.02.2025 по 28.02.2025 включно без права використовувати мобільний телефон, а вже 28.02.2025 позивач був прийнятий на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , де служить і по сьогоднішній день.
Також скаржник наголошує, що в перші тижні проходження військової служби, перебуваючи на полігоні, позивач не мав жодної можливості покидати військову частину та використовувати засоби зв'язку, адже використання мобільних телефонів в умовах воєнного стану може призвести до прослуховування та визначення геолокації ворогом. Таким чином, ОСОБА_1 , був позбавлений можливості подати до ІНФОРМАЦІЯ_4 будь-які заяви чи клопотання в межах розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, в тому числі, про відкладення розгляду справи.
За результатом аналізу наведених вище правових положень Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2020 р. у справі №685/1153/17 дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.
Судом першої інстанції перевірка дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не здійснювалась.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач був позбавлений можливості належним чином реалізувати свої права, визначені процесуальними нормами КУпАП, щоб спростувати під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інкриміноване йому обвинувачення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, у зв'язку із цим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Відповідно до частини першої та шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору до суду першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 жовтня 2025 року скасувати.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №246 від 04.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1514,60 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.