Справа № 120/19442/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позову, позивач вказав на протиправність дій відповідача, щодо незарахування до стажу служби в поліції вислуги років у Державній кримінально-виконавчій службі та такими, що порушує його право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період його служби з 09.09.1999 по 20.10.2007 включно в органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період його служби з 09.09.1999 по 20.10.2007 в органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі.
Стягнуто на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи свою правову позицію апелянт зазначає, що ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає зарахування до поліцейського стажу службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби), а тому відповідач при розрахунку стажу діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 2 ос від 07.11.2015 року, з 07.11.2015 року проходив службу в Національній поліції України, на різних посадах, і на сьогоднішній час, як зазначив позивач, на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції особливого призначення “Вінниця» ГУ НП у Вінницькій області.
Перед прийняттям на службу в Національну поліцію позивач проходив службу в Міністерстві внутрішніх справ України на посаді начальника сектору Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області. Наказом УМВС України у Вінницькій області №165 ос від 06.11.2015 року, згідно з п. 9 розділу ХІ ЗУ “Про національну поліцію» за п. 64 “з», ОСОБА_1 звільнено з ОВС (у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства).
Відповідно до довідки від 14.11.2023 №13/47, виданої ДУ “Вінницька виправна колонія (№86) Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_1 в період з 09.09.1999 (наказ №45 о/с від 03.09.1999) по 20.10.2007 (наказ № 51 о/с від 22.10.2007) дійсно проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах молодшого начальницького складу.
Також вказано, що наказом начальника Вінницької виправної колонії управління ДДПВП України у Вінницькій області (№86) від 22.10.2007 № 51 о/с ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням відповідно до ст. 63 “ж» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга станом на день звільнення складає: у календарному обчисленні 09 років 06 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні 12 років 02 місяці 27 днів.
При цьому, вказано, що служба у Вінницькій виправній колонії (№ 86) зараховується до вислуги років у пільговому обчисленні 1 місяць служби за сорок днів.
23.11.2023 позивач звернувся до начальника ГУ НП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив зарахувати до стажу служби в Національній поліції України стаж служби в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України Міністерства юстиції України для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Листом від 30.11.2023 відповідач повідомив позивача про неможливість зарахувати до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, оскільки немає правових підстав.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII повинна зараховуватись до стажу служби в поліції.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Згідно з частиною 5 статті 23 Закону № 2713-IV, в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом № 580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях вказана частина передбачала, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє стверджувати, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII.
Крім цього, аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 дійшов висновку, що всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2023 року у справі № 240/30024/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20, від 06 лютого 2025 року у справі №140/856/24.
У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
З огляду на викладене, доводи апелянта щодо неврахування ним стажу роботи позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідає вимогам Закону № 580-VIII, оскільки такий вид служби відсутній у переліку, визначеному частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, що підтверджується вказаним вище висновком суду касаційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 09.09.1999 по 20.10.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України на посадах молодшого начальницького складу (а.с.29).
Отже, період з 09.09.1999 по 20.10.2007 підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період його служби з 09.09.1999 по 20.10.2007 в органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період його служби з 09.09.1999 по 20.10.2007 в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі.
Щодо доводів апелянта, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області є неналежним відповідачем, оскільки позивач наразі проходить службу ДПОП «ОШБ'ЛЮТЬ», суд апеляційної інстанції зазначає таке.
На момент звернення позивача до відповідача він перебував на посаді інспектора взводу №1 роти №2 БПС особливого призначення «Вінниця» ГУНП у Вінницькій області, та саме листом ГУНП Вінницькій області від 30.11.2023 позивачу відмовлено у зарахуванні стажу, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Тому ГУНП у Вінницькій області є належним відповідачем у справі.
Таким чином, подана апеляційна скарга не спростовує доводи, якими мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.