Справа № 640/13287/22 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
11 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зменшення щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати і виплатити позивачу доплату з 01.07.2021 у розмірі 2000,00 гривень щомісячно із врахуванням попередніх виплат з виплатою компенсації втрати частини доходу до дати фактичного виконання судового рішення;
- зобов'язати Державну казначейську службу України списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 30000 гривень у відшкодування моральної шкоди за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві і Державну казначейську службу України подати до суду звіти про виконання судового рішення в цій справі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зменшення щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати і виплатити позивачу доплату з 01.07.2021 у розмірі 2000,00 гривень щомісячно із врахуванням попередніх виплат з виплатою компенсації втрати частини доходу до дати фактичного виконання судового рішення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві) 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду, в якій просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 р. в адміністративній справі № 640/13287/22, за наслідками розгляду якого у відкритому судовому засіданні за участю його представника і ОСОБА_1 в разі невиконання цього рішення або неподання звіту про його виконання накласти на його керівника штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- постановити окрему ухвалу щодо порушення закону Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві і Пенсійним фондом України, яку направити Міністерству соціальної політики України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, і притягнення до відповідальності посадових осіб цих суб'єктів владних повноважень, в якій зазначити закони та інші нормативно-правові акти (у тому числі їх статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач не виконує належним чином.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 р. у задоволенні вищезазначеної заяви відмовлено.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом подання заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення суду не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому, відповідно, у такий спосіб неможливо повністю захистити чи відновити права позивача.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку ухвалу, прийняти нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у листі від 21 серпня 2024 р. Відповідач-1 проінформував Позивача про перерахунок і виплату йому з 01 вересня 2024 р. на виконання рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2024 р. пенсії у розмірі 16 420 грн, але відмовився від виплати боргу у розмірі 21 363,60 грн і компенсації втрати частини доходів у розмірі 3260,60 грн. Відтак, 26 вересня 2024 р. Позивач подав через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю за виконанням його рішення від 24 квітня 2024 р., до якої додав вказаний вище лист Відповідача-1 та яка була зареєстрована цим судом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Між тим, зміст поданої заяви фактично зводиться до незгоди заявника з бездіяльністю відповідача 1, яка, як зазначив сам заявник, полягає у рішенні відповідача 1 про виплату боргу у розмірі 21 363,60 грн. за період з липня 2021 р. по серпень 2024 р. включно і компенсації втрати частини доходів за цей період у розмірі 3 260,60 грн. в порядку «черговості». Часткове виконання рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2024 р. заявник не оспорює і підтверджує його виконання випискою по картковому рахунку позивача в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» від 05 вересня 2024 р., коли відповідач 1 виплатив йому пенсію у розмірі 16 420 грн.
Водночас, слід зауважити, що частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме:
- невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (стаття 382 КАС України);
- обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (стаття 383 КАС України).
Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.
При цьому, для застосування вказаного способу судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Окремо необхідно зазначити, що відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом є завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.
Відповідно до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
У постановах від 18.01.2024 у справі №160/2888/23 та від 30.04.2025 у справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України.
Таким чином, суд не може підміняти собою орган виконавчої служби та перебирати на себе їх повноваження.
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Проте, в даному випадку відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки незгода позивача з бездіяльністю відповідача на виконання рішення суду не є підставою для встановлення судового контролю у розумінні статті 382 КАС України.
Крім того, колегія суддів зауважує, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та витребувано справу із суду першої інстанції для апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 р. і на час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення судом першої інстанції, апеляційне провадження ще тривало, отже рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 р. ще не набрало чинності та не підлягало примусовому виконанню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України у даній справі та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 р. про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк