Справа № 640/7248/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
11 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови у наданні майору запасу, інваліду війни ІІ групи, статусу інваліда війни відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статус інваліда війни з 12.11.2020 відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення інваліда війни.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірності дій Відповідача щодо не видачі Позивачу посвідчення інваліда війни ІІ групи, позбавляючи його права користування встановленими пільгами для інвалідів війни ІІ групи передбачені законодавством України.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що як видно з довідки про обставини травми від 22.11.2019 № 1535 позивач є інвалідом війни 2 групи, однак доказів встановлення такого статусу не надано.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначає, що позивачем не надано документів, що підтверджують інвалідність, пов'язану з пораненням, контузією або захворюванням, одержаними під час захисту Батьківщини, виконанням інших обов'язків військової служби, пов'язаних із перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами, що дають право на встановлення статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має інвалідність ІІ групи з 12.11.2020, травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, огляд інваліда проводився первинно, дата чергового переогляду 01.12.2022, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 445425 від 12.11.2020 (а.с. 10).
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 794856 від 21.10.2021 позивачу підтверджено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: «травма, так, пов'язана із виконанням обов'язків військової служби», огляд інваліда проводився повторно (а.с. 12).
Відповідно до довідки Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 1535 від 22 листопада 2019 року позивач за обставин « 23.10.2019 близько 16:00 год перебуваючи на робочому місці у службовому приміщенні, в робочий час, встаючи з-за робочого столу втратив рівновагу і вдарився головою об одвірок вхідних дверей, а при спробі підвестися відчув сильний біль та втратив свідомість. Травма отримана під час виконання обов'язків військової служби» (а.с. 14).
Згідно з Свідоцтва про хворобу № 1245 від 17.03.2020 « 23.10.2019, перебуваючи на службі, впав, вдарився головою, отримав закриту черепно-мозкову травму: струс головного мозку (згідно довідки про обставини травми виданої 22.11.2019 № 1535). Лікувався стаціонарно. Надавалось звільнення від виконання службових обов'язків на 15 календарних днів. Направлений начальником Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на медичний огляд ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я» (а.с. 16)
Наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України № 74 від 13.05.2020 Позивача було звільнено з військової служби у запас за пп. «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
Отримавши первинно 12.11.2020 інвалідність внаслідок війни 2 групи позивач у грудні 2020 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням встановити йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 (надалі - Закон № 3551-XII).
Листом Відповідача № 100/06-11704 від 09.12.2020 позивача повідомлено про те, що не має правових підстав для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідно посвідчення (а.с. 23).
Також, представник позивача 22.11.2021 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з адвокатським запитом про встановлення позивачу статусу інваліда війни та видати відповідне посвідчення у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII.
Листом відповідача № 100/06-12228 від 26.11.2021 надано відповідь на адвокатський запит про звернення Позивача із заявою від 08.12.2020 та надання на неї відповіді за № 100/06-11704 від 09.12.2020 (а.с. 22).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні майору запасу, інваліду війни ІІ групи, статусу інваліда війни відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 7 Закону № 3551-XII, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявна відповідна довідка МСЕК, тому останній має право на отримання статусу «інвалід війни ІІ групи».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:
2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;
11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до змісту позовної заяви позивач вважає, що на нього поширюється п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII «…осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами».
Суд першої інстанції посилається на п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до п. 6 Рішення Конституційного Суду України №20-РП/04 від 01.12.2004 «за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону (3551-12) визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами».
Отже, віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону № 3551 безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 Закону № 3551, а також роз'яснено у Рішення і Конституційного Суду України № 20-РП/04 від 01.12.2004 згідно положень, яких ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Крім того, статус особи з інвалідністю певної групи та статус інваліда війни є принципово різними правовими категоріями, а отримання травми під час проходження військової служби автоматично не свідчить про наявність у особи статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. У цьому контексті положення статті 7 Закону № 3551 необхідно тлумачити таким чином, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю внаслідок війни, у тому числі отриманої під час виконання інших обов'язків військової служби, є факт участі особи у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
У матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, позивач у позовній заяві не зазначає про те, що він брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та з посиланням п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII вважає, що він належать до осіб з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
За встановленими обставинами, інвалідність позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час перебування на робочому місці у робочий час, що підтверджується довідкою Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 1535 від 22.11.2019.
Колегія суддів зазначає, що встановлення медико-соціальною експертною комісією ІІ групи інвалідності з формулюванням «травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби» не є безпосередньо підставою для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог та з підстав, визначених Законом № 3551.
Враховуючи, що травма, яку отримав позивач під час проходження військової служби та внаслідок якої встановлено інвалідність ІІ групи, не пов'язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, колегія суддів вважає, що правових підстав для надання статуту особи з інвалідністю внаслідок війни позивачу та як наслідок видачі позивачу посвідчення на підтвердження такого статусу немає.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18 та від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а.
Також, Верховний Суд України у постановах від 20.01.2015 у справі №21-528а14 та від 06.11.2013 у справі №21-377а13 дійшов висновку про те, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону №3551-XII, а одержана внаслідок виконання службових обов'язків.
За наведених обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про відмову задоволенні позовних вимог..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 11.12.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна