Справа № 640/10167/20 Суддя (судді) першої інстанції: Сіпака Андрій Васильович
11 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Вей" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Вей" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рух справи.
07.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп Вей" (надалі - ТОВ "Олімп Вей") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №02872615050105, №02882615050105, №02892615050105 від 19.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно з огляду на те, що посадовими особами контролюючого органу не були взяті до уваги всі обставини перевірки, а висновки відповідача спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем.
Вказаний позов, внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва, у січні 2025 року був направлений на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість спірних ППР та доведеність їх правомірності належними, достатніми та допустимими доказами.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви, а саме, що первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, що відповідачем порушено строк визначення грошових зобов'язань, встановлений ст.102 ПК України, і просить витребувати у відповідача додаткові докази.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав висновки суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Після надходження справи до апеляційного суду, ухвалою від 03.07.2025 слухання справи призначено у порядку письмового провадження.
Слухання справи продовжувалось з поважних причин.
У зв'язку з подачею позивачем клопотання про витребування додаткових доказів, вказане клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції, та 14.10.2025 відповідач подав витребувані документи.
Позивач з приводу додатково поданих документів письмових пояснень не надавав.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини встановлені судом.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у період з 17.01.2020 по 23.01.2020 на підставі наказу від 13.01.2020 року № 256 провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Екопром Лімітед» за листопад 2016 року, з ТОВ «Вессанс» за лютий 2017 року, з ТОВ «Паркінс Груп» за квітень 2018 року, з ТОВ «Місячна Долина» за вересень 2018 року показників податкових декларацій з податку на додану вартість за 2017, 2018 рік показників фанансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, ТОВ «Екопром Лімітед» за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства, за результатами цієї перевірки було складено акт № 40/26-15-05-01-05/35510577 (а.с.16).
Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 61641 грн., (2016 рік - 10755,00 грн., 2017 рік 552,00 грн., 2018 рік 50334,00 грн.);
- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40320,00 грн. (лютий 2017 року - 9650,00 грн., вересень 2018 року - 30670,00 грн.).
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення- рішення від 19.02.2020 (а.с.10, 12, 14).
Відповідно до податкового повідомлення рішення від 19.02.2020 № 02892615050105, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 50400,00 грн. (40320,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 10080,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Податковим повідомленням рішенням від 19.02.2020 № 02872615050105, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 74305,00 грн. (59444,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 14861 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Податковим повідомленням рішенням від 19.02.2020 № 02882615050105 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у розмірі 12201 грн.
Після оскарження позивачем зазначених ППР до Державної податкової служби України, скарга залишена без задоволення, ППР без змін (а.с.45).
Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).
Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Згідно з частиною другою статті 9 Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, з системного аналізу приписів Закону № 996-ХІV та Положення № 88 від 24.05.1995 вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей, зокрема: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця (п.п. «а» п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України).
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Висновки суду.
Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що певна позиція податкового органу щодо нереальності (безтоварності) здійснення підприємством господарської операції з конкретними контрагентами повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації підприємства з цими контрагентами, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано документи, проте їх не можна вважати належними, достатніми та допустимими доказами на спростування висновків податкового органу.
Судом першої інстанції ретельно було проаналізовано надані позивачем документи.
Так, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екопром Лімітед», ТОВ «Вессанс», ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна Долина».
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Вессанс».
Так, між ТОВ «Вессанс» (виконавець) та ТОВ «Олімп Вей» (замовник) укладено договір № 5/ПГ від 30.01.2017, предметом якого є виконання робіт по навантаженню і розвантаженню вантажів, послуг з транспортування вантажів в межі складу з метою раціонального його розміщення для нормальної роботи замовника, дроблення та розформування партій вантажів, формування вантажів.
На підтвердження виконання цього договору позивач надав документи: акт № ОУ-0000028 здачі-приймання робіт, податкову накладну від 09.02.2017 № 28, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, платіжне дорученням № 1033 від 01.03.2017, які підписані від імені ТОВ «Вессанс» особою Ткаченко М.С., як керівником та бухгалтером цього підприємства.
Проте, відповідачем при прийнятті спірних рішень прийнято до уваги протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 07.06.2017, відібраного ОУ Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно якого вказана особа повідомила наступне: «…Про те, що я являюсь директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Вессанс» чую вперше від працівників податкової міліції. Ніякої фінансово-господарської діяльності від мого імені, ні ТОВ «Вессанс» я не вела. Будь-яких податкових накладних, видаткових накладних, договорів я не підписувала. Хто є основні постачальники та покупці ТОВ «Вессанс» я не знаю. Будь-яких розрахункових рахунків, карткових рахунків в банківських установах я не підписувала. Договорів та електронну звітність я не підписувала, до ДПІ не подавала. Де знаходиться податкова адреса ТОВ «Вессанс» я не знаю. Статут ТОВ «Вессанс» я не складала та не підписувала. Де знаходиться печатка підприємства та хто нею користується від мого імені я не знаю. Податкову звітність я не підписувала та до ДПІ не подавала. Будь-яких довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності від мого імені я не підписувала….».
Крім того, податковий орган прийняв до уваги іншу інформацію, а саме те, що податкова звітність за лютий 2017 року від імені ТОВ «Вессанс» також була підписана ОСОБА_1 .
Таким чином, у сукупності аналізуючи вказані обставини, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу, що за результатами проведеного аналізу обставин та документації неможливо встановити походження послуги по навантаженню та розвантаженню вантажів, що були реалізовані ТОВ «Вессанс» на адресу позивача у лютому 2017 року, оскільки по ланцюгу постачання придбання зазначених послуг не встановлено.
Апелянт такий висновок суду першої інстанції не спростував, клопотань про виклик ОСОБА_1 у якості свідка не подавав.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Екопром Лімітед».
Між ТОВ «Екопром Лімітед» (виконавець) та ТОВ «Олімп Вей» (замовник) було укладено договір № 4/16 від 01.11.2016, предметом якого є виконання робіт по навантаженню і розвантаженню вантажів, послуг з транспортування вантажів в межі складу з метою раціонального його розміщення для нормальної роботи замовника, дроблення та розформування партій вантажів, формування вантажів.
На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав первинні документи: акт № ОУ-0000063 здачі-приймання робіт; акт № ОУ-0000088 здачі-приймання робіт; податкова накладна від 15.11.2016 № 88; податкова накладна від 15.11.2016 № 63; оборотно-сальдовою відомість по рахунку 631, платіжне дорученням № 931 від 13.12.2016.
Проте, всі зазначені первинні документи підписані ОСОБА_2 , який допитаний в якості свідка у межах кримінальної справи, повідомив про непричетність до діяльності ТОВ «Екопром Лімітед».
Зокрема, згідно із наявним у матеріалах справи протоколом допиту свідка від 21.01.2019, відібраного ОУ ГУ ДФС у Київській області, ОСОБА_2 пояснив наступне: «…ТОВ «Екопром Лімітед» мені не відоме, про дане товариство чую вперше. ТОВ «Екопром Лімітед» я не створював, ні від кого не отримував, статутний фонд не формував. Будь-які матеріальні цінності та грошові кошти в статутний фонд підприємства я не вносив. У мене не було на меті здійснювати будь-яку підприємницьку чи господарську діяльність. Установчі документи даного товариства я не оформляв та не підписував. Нотаріуса з метою оформлення статутних документів я не відвідував, нікого на це не уповноважував. Реєстраційні документи до податкового органу вказаного підприємства я не подавав та нікого на це не уповноважував. Державну реєстрацію товариства не здійснював. З заявою про отримання свідоцтва платника ПДВ не звертався та нікого не уповноважував. Із заявою до відповідних органів про отримання будь-яких дозвільних документів, а також печатки цього підприємства я не звертався, печатку я не отримував та нікого на це не уповноважував. Рахунки у банку ТОВ «Екопром Лімітед» не відкривав, грошовими коштами не розпоряджався, будь-які платежі не здійснював…. Бухгалтерські, податкові та будь-які інші документи від імені даного товариства я не складав, не заповнював, не підписував та нікого на це не уповноважував. Місцезнаходження бухгалтерських та податкових документів, печатки, а також службових осіб чи працівників ТОВ «Екопром Лімітед» мені не відомо...».
Крім того, податковий орган прийняв до уваги, що і податкова звітність за 2016 рік від імені ТОВ «Екопром Лімітед» підписано ОСОБА_2 .
Апелянт такий висновок суду першої інстанції не спростував, клопотань про виклик ОСОБА_2 у якості свідка не подавав.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Паркінс Груп».
Між ТОВ «Паркінс Груп» (виконавець) та ТОВ «Олімп Вей» (замовник) укладено договір № 7 від 02.04.2018, предметом якого є послуги по навантаженню і розвантаженню вантажів, що включають: підготовку вантажу до перевезення, тимчасове пакування, перепакування товару для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування; дроблення, розформування партій вантажів, його сепарування; організацію відправлень вантажів; укладання і кріплення вантажу, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування тощо.
На підтвердження виконання цього договору позивач надав первинні документи: акт № ОУ-0000014 здачі-приймання робіт; податкова накладна від 15.11.2016 № 88; податкова накладна від 13.04.2018 № 8; оборотно-сальдовою відомість по рахунку 631, платіжне доручення № 1622 від 17.05.2018.
Проте, всі ці первинні документи підписані ОСОБА_3 , яка була допитана в якості свідка у межах кримінальної справи і повідомила про непричетність до діяльності ТОВ «Паркінс Груп».
Зокрема, згідно із наявним у матеріалах справи поясненнями від липня 2018 року, відібраного ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_3 пояснила наступне: «…про те, що я являюсь директором, бухгалтером та засновником підприємства ТОВ «Паркінс Груп» дізналась зі слів працівників податкової міліції. Де знаходиться підприємство ТОВ «Паркінс Груп» мені не відомо. Де знаходяться електронні ключі, печатки та статутні документи вищевказаного підприємства мені не відомо. Чим займається вищевказане підприємство мені не відомо. Також невідомо хто подавав звітність підприємства кожного місяця…».
Крім того, встановлено, що податкова звітність за квітень 2018 року від імені ТОВ «Паркінс Груп» також була підписана ОСОБА_3 , і відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Паркінс Груп» зареєструвало на адресу ТОВ «Олімп Вей» у квітні 2018 року податкову накладну з номенклатурою послуги по навантаженню та розвантаженню вантажів.
Апелянт такий висновок суду першої інстанції не спростував, клопотань про виклик ОСОБА_3 у якості свідка не подавав.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Місячна Долина».
Між ТОВ «Місячна Долина» (виконавець) та ТОВ «Олімп Вей» (замовник) укладено договір № 11/ПГ від 01.08.2018, предметом якого є послуги по навантаженню і розвантаженню вантажів, що включають: підготовку вантажу до перевезення, тимчасове пакування, перепакування товару для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування; дроблення, розформування партій вантажів, його сепарування; організацію відправлень вантажів; укладання і кріплення вантажу, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування тощо.
Позивач надав документи на підтвердження виконання цього договору: акт № ОУ-0000051 здачі-приймання робіт; акт № ОУ-0000062 здачі-приймання робіт; акт № ОУ-0000078 здачі-приймання робіт; податкові накладні від 14.09.2018 № 56, від 19.09.2018 № 72, від 28.09.2018 № 77; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631; платіжні доручення № 1784 від 25.09.2018, № 1794 від 04.10.2018, № 1809 від 10.10.2018.
Проте, всі первинні документи підписані ОСОБА_4 , який допитаний в якості свідка у межах кримінальної справи, повідомив про непричетність до діяльності ТОВ «Місячна Долина».
Зокрема, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 16.10.2018 року, відібраного ГУ ДФС у м. Києві, надав покази, що ТОВ «Місячна Долина» йому не знайоме, до реєстрації та діяльності вказаного підприємства відношення не має.
Крім того, податкова звітність за вересень 2018 року від імені ТОВ «Місячна Долина» підписано також підписана Тютюнником О.І. і відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Місячна Долина» зареєструвало на адресу ТОВ «Олімп Вей» у вересні 2018 року податкову накладну з номенклатурою послуги по навантаженню та розвантаженню вантажів.
Апелянт такий висновок суду першої інстанції не спростував, клопотань про виклик ОСОБА_4 у якості свідка не подавав.
Отже, суд апеляційної інстанції дослідив всі документи, що були подані сторонами в ході слухання справи у суді першої інстанції і які були подані до суду апеляційної інстанції, і вважає правильними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача підстав для прийняття таких спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки надані позивачем документи не можна вважати належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження взаємовідносин позивача з його контрагентами.
Колегія суддів наголошує, що перелік наданих первинних документів у їх сукупності з іншою інформацією, не підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Екопром Лімітед», ТОВ «Вессанс», ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна Долина».
Крім того, позивач не надав документів на спростування інших висновків податкового органу.
Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що врахування відповідачем податкової інформації у цій справі є доречним і правильним, оскільки така інформація аналізувалась податковим органом у сукупності інших обставин встановлених перевіряючими під час перевірки.
Належними та допустимими доказами є первинна документація підприємства, яка повинна відповідати вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов'язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.
Тому, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Вей" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Вей" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк