Дата документу 09.12.2025Справа № 554/17444/25
Провадження № 1-кс/554/14440/2025
09 грудня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, по матеріалам досудового розслідування №12025170000000884, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2025 року,-
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 . В клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.12.2025 року, приблизно о 22 годині 36 хвилин, в темний час доби, за увімкненого міського електроосвітлення, по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини просп. Лесі Українки м. Кременчука Полтавської області, яка має по дві смуги руху в кожному напрямку, де смуги попутного напрямку визначені переривчатою лінією горизонтальної дорожньої розмітки - 1.5, а смуги зустрічних напрямків - подвійною суцільною лінією горизонтальної дорожньої розмітки - 1.3, зі сторони перехрестя просп. Лесі Українки та вул. Героїв України, в напрямку перехрестя просп. Лесі Українки та вул. Мрії, рухався автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Galant» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння та перевозив в якості пасажира - ОСОБА_7 .
Рухаючись в межах своїх смуг руху, вздовж будинку № 39 по просп. Лесі Українки водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п. 2.9 (а), п. 10.1., п. 12.1. «Правил дорожнього руху України», не впорався з керуванням автомобіля, виїхав в межі зустрічних смуг руху проїзної частини дороги, де допустив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «MB 100D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого відбувся наїзд на нерухому перешкоду у електроопори № 132.
Внаслідок наїзду на автомобіль та електроопору, пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та того ж дня помер в Комунальному некомерційному медичному підприємстві «ЛІЛ «Кременчуцька».
Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, є порушення вимог пункту ПДР України водієм ОСОБА_4 , а саме: 2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порушення вимог п. 10.1 та п. 12.1 ПДР України водієм ОСОБА_4 з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події.
ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної події, а саме уникнути виїзду автомобіля за межі проїзної частини та наїзду на нерухомі перешкоди, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати вимоги вищевказаних норм ПДР України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 , - вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України.
07.12.2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
07.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
З метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; слідчий просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати домашній арешт.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання з підстав, вказаних у письмових запереченнях. Зазначив, що злочин неумисний, ризики не доведені. Підозрюваний має двох неповнолітніх дітей на утриманні, хворіє, позитивно характеризується. Визнаний непридатним до військової служби, але постійно займається волонтерством. Потерпілий - його друг з дитинства, буде відшкодувати батькам шкоду. Просив застосувати цілодобовий домашній арешт, або визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Встановлено, що 07.12.2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
07.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
В матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою.
При цьому, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, в судовому засіданні стороною кримінального провадження надані докази, які на думку слідчого судді свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: а саме протоколом огляду місця пригоди, висновком освідування, протоколами допиту свідків;
- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.
Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує недоведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У відповідності до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Щодо клопотання сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного домашнього арешту, слідчий суддя вважає ці доводи безпідставними та необґрунтованими, такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 03 год. 38 хв. 07 грудня 2025 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 04.02.2026 року, 03 год. 38 хв.
Розмір застави визначити у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області , ЗКПО 26304855, р/р UA 398201720355289002000015950 В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1