Справа № 541/3560/25
Номер провадження 2-а/541/94/2025
іменем України
28 листопада 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Дністрян О.М.,
при секретарі Докуніній А.С.,
за участю представника позивача - адвоката Чернюка В.Д., представника відповідача - Паламаря Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свій позов мотивував тим, що постановою інспектора Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції Кропивного Руслана Вікторовича від 29 серпня 2025 року серії ЕНА № 5601905 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за статтями 121 ч. 5, 122 ч. 2, 126 ч. 1, 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 510 гривень, а не в неоподатковуваному мінімумі, доходів громадян, що суперечить змісту санкції цієї норми закону. Згадану постанову вважає незаконною та такою, що порушує його права. Незаконність оскаржуваної постанови обґрунтував наступними обставинами. 29 серпня 2025 року у денний час доби, по вулиці Хорольській в м. Миргороді Полтавської області, тобто в межах населеного пункту, він дійсно керував легковим автомобілем, будучи пристебнутим, як він, так і його пасажир, пасками безпеки, не порушуючи жодних правил дорожнього руху, та був зупинений працівниками поліції, які звинуватили його в керуванні транспортним засобом поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар, у не користуванні ременем пасивної безпеки та без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто в порушенні п.п. 2.3в, 9.8 та 2.1г Правил дорожнього руху України. Позивач не вважав і не вважає себе винним у порушенні жодних правил дорожнього руху. Як видно з описової частини оскаржуваної постанови, його звинуватили в порушенні Правил дорожнього руху України під час керування автомобілем по вулиці Хорольській, 50, в місті Миргороді, тобто в населеному пункті. Разом з тим у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази (фото, відеофіксація, схема технічної прив'язки відповідних координат) того, що таке керування до моменту його зупинки поліцейськими здійснено поза межами відповідного населеного пункту, позначеного дорожніми знаками 5.45, 5.46 Правил дорожнього руху України (початок, кінець населеного пункту). Звинувативши його в порушенні вимог пункту 9.8 Правил дорожнього руху України, поліцейський, яким винесено оскаржувану постанову, не послався у ній на жодний із шести конкретних підпунктів, який нібито був ним порушений, що робить його звинувачення не конкретним при бланкетній диспозиції відповідної норми КУпАП. Також позивч зазначив, що на момент керування транспортним засобом він та його пасажир були пристебнуті ременями безпеки. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Що стосується страхового полісу, то такий поліс існував у електронному виді і поліцейські не були позбавлені можливості в цьому переконатися. Більше того, оскільки він не порушив жодного пункту Правил дорожнього руху на момент зупинки керованого ним транспортного засобу та не був причетний до будь-якої дорожньої пригоди, зважаючи на приписи ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», за якою водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Оскільки ніяких порушень Правил дорожнього руху України він не допустив, дорожньо-транспортних пригод не скоював, що б підтверджувалося відповідним судовим рішенням, підстав вимагати у нього поліс страхування та інших документів у відповідача не було, тим більше накладати за це стягнення. Окрім того, дії поліцейського, яким винесено оскаржувану постанову в момент спілкування з ним, не відповідали вимогам закону. Справа про адміністративне правопорушення відносно нього з додержанням вимог ст. 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення поліцейським фактично не розглядалася, що може бути підтверджено наявними відеозаписами з бодікамер поліцейських та автореєстратора. Відповідні права ОСОБА_1 роз'яснювалися вже після того, як постанова була роздрукована та знаходилася на капоті поліцейського автомобіля, а не до того. Перед винесенням оскаржуваної постанови поліцейським навіть не заслуховувалися пояснення ОСОБА_1 відносно хоча 6 одного пункту його адміністративного звинувачення, що має бути зафіксовано на відеозаписах, не заслуховувалися показання свідка, який перебував у автомобілі, не досліджувалися відеозаписи порушень, в яких його звинувачено. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд: постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5601905, винесену 29 серпня 2025 року інспектором Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Кропивним Русланом Вікторовичем, про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень, визнати не чинною і скасувати її, закривши провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на його користь 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат по оплаті позову судовим збором.
Ухвалою суду від 09.09.2025 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.09.2025 на адресу суду від відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 29.08.2025 приблизно о 16:53 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Ford Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Миргород по вул. Хорольська, 50, та в подальшому виїхав за межі міста Миргород на автомобільну дорогу Миргород-В.Багачка Т1719 та був зупинений працівниками поліції, відповідно до п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». В подальшому працівником поліції встановлено, що позивач керував ТЗ, який обладнаний засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.121 КУпАП, також за межами населеного пункту не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив п. 9.8 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП, а також не мав поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП. З'ясувавши всі обставини справи інспектором Миргородського РВП Кропивним Р.В. роз'яснено позивачу його права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП та строк на оскарження за ст. 289 КУпАП і прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 СУпАП. Оскільки позивачем було вчинено 2 адміністративних правопорушення, відповідно до статті 36 КУпАП вони були об'єднані та накладено стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Крім того, з наданих відеозаписів ГУНП в Полтавській області вбачається, що позивач дійсно керував транспортним засобом та вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Також звернув увагу, що позивач жодного разу не заперечував факт свого порушення. Від позивача жодних клопотань під час розгляду справи не надходило. Крім того зазначив, що на початку відеозапису №20250829164613 MEDIA_IDKravchuk_S_20250830131403 позивач сам повідомляє, що ним дійсно не було увімкнуто ближнє світло фар після виїзду з міста Миргород, тобто за межами населеного пункту. На 01:28 хв. вищезазначеного відеозапису зафіксовано, що поліцейський запитує у позивача: Страховка є? Позивач відповів: Немає. В подальшому на відеозаписі №20250829165113MEDIA_IDKravchuk_S_20250830133226 зафіксовано початок розгляду справи, повідомлено позивачу, що саме ним було порушено та роз'яснено позивачу його права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП. На запитання поліцейського: Вам все зрозуміло? Позивач відповів: Так. Таким чином, відповідно до статті 252 КУпАП, поліцейським правомірно було складено постанову серії ЕНА № 5601905 від 29.08.2025 (орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю), так як позивач жодного разу не заперечив того факту, що ним дійсно було порушено ПДР України. Також повідомив, що позивач рухався на вищезазначеному ТЗ по вул. Хорольська м. Миргород та зупинився на вимогу поліцейського вже за межами населеного пункту (м. Миргород). Таким чином відповідно до постанови серії ЕНА № 5601905 від 29.08.2025 розгляд справи відбувався на а/д Миргород - В. Багачка Т1719. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві розгляд справи просив провести у його відсутність.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позові. Пояснив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5601905 від 29.08.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 510 грн. 29.08.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD FIESTA д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Хорольській в м.Миргород, при цьому був пристебнутий паском безпеки, ближнє світло фар не вмикав, оскільки здійснював рух в межах населеного пункту. Зазначив, що у працівників поліції не було підстав вимагати у ОСОБА_1 страховий поліс на автомобіль. Позивач пройшов медичний огляд в установленому законом порядку на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який не підтвердив стан сп'яніння. Перед винесенням оскаржуваної постанови поліцейським не заслухано пояснення позивача, фактично розгляду не було. Просив скасувати оскаржувану постанову та стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Пояснив, що працівниками поліції було зупинено позивача у зв'язку з тим що останній рухався поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар. Після зупинки з'ясувалося, що ОСОБА_1 не був пристебнутий паском безпеки та не мав при собі страхового поліса. Позивач на місці зупинки транспортного засобу з усім погодився та не спростовував факту вчинення адміністративних правопорушень. Щодо відсутності відповідного дорожнього знаку, який позначає населений пункт, зазначив, що ОСОБА_1 проживає у цій місцевості і повинен знати де починається і де закінчується згаданий населений пункт
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5601905 від 29.08.2025 вбачається, що 29.08.2025 о 16:53:42 (м.Миргород, вул.Хорольська, 50) водій ОСОБА_1 в м.Миргород по вул.Хорольська керував т/з FORD FIESTA д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п.2.3в ПДР України, ч.5 ст.121 КУпАП; за межами населеного пункту не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив п.п.9.8 ПДР України, ч.2 ст.122 КУпАП; не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п.2.1ґ ПДР України, ч.1 ст.126 КУпАП. Дані порушення об'єднано згідно ст.36 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підпунктом «в» пункту 2.3 ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 9.8 ПДР на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Санкцією частини 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Згідно підпункту «ґ» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка».
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно частини 2 статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, посадовою особою, яка розглядала справу, із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП на ОСОБА_1 накладено стягнення в межах санкції, передбаченої частиною 5 статті 121 КУпАП.
Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною п'ятою статті 121, частиною другою статті 122, частиною першою статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектор у п.7 постанови зазначив номери бодікамер №L 49100542 та №L 49100540 із зафіксованим відеозаписом.
Судом досліджено відеозаписи з вказаних технічних пристроїв, а також відеозапис «VID 20250829-WA0055», надані представником відповідача разом з відзивом.
На відеозаписі з бодікамери поліцейського №L 49100542 зафіксовано момент після зупинки транспортного засобу працівниками поліції, позивач перебуває на водійському місці та пристебнутий ременем безпеки.
Зміст вказаних відео з бодікамер, які зазначені як додатки до оскаржуваної постанови, не дозволяє встановити чи використовував під час руху транспортного засобу водій та його пасажир ремені безпеки. За таких обставин вказане відео не підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Крім того, на відеозаписі «VID 20250829-WA0055» зафіксовано момент рух автомобіля FORD FIESTA д.н.з. НОМЕР_1 , на якому не ввімкнено ближнє світло фар.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , з поміж іншого, порушив пункт 9.8 ПДР, ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: поза межами населеного пункту не ввімкнув ближнє світло фар. Водночас, посадовою особою, яка розглядала справу, в оскаржуваній постанові зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення - м.Миргород, вул.Хорольська, 50, тобто в межах населеного пункту.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.
З долученого до матеріалів справи представником позивача адвокатом Чернюком оптичного диску з відеозаписом маршруту, який був подоланий позивачем ОСОБА_1 29.08.2025 до моменту зупинки керованого ним транспортним засобу поліцейським та далі, станом на 16.10.2025 зафіксовано відсутність по напрямку руху на виїзд з м.Миргород дорожнього знаку 5.46 (кінець населеного пункту) ПДР.
Крім того зі змісту довідки КП «Спецкомунтранс» від 21.10.2025 №05-23/818, долученого до матеріалів справи представником позивача, вбачається, що станом на 29.08.2025 та станом 29.10.2025 на вулиці Хорольській при виїзді з міста Миргород в напрямку села Гаркушинці Миргородського району (селища Велика Багачка), зправа по напрямку руху в сторону згаданих населених пунктів, дорожній знак 5.46 Правил Дорожнього руху України (кінець населеного пункту)відсутній.
Окрім того, слід зазначити, що в спірній постанові відсутнє посилання на докази місця вчинення, місця знаходження дорожніх знаків 5.49, 5.50, 5.51, 5.52 та зони їхньої дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги, що надало б можливість встановити фактичні обставини вчинення правопорушення.
Враховуючи викладене, у розглядуваному випадку стороною відповідача не доведено, що ОСОБА_1 був зобов'язаний увімкнути ближнє світло фар.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Що стосується оскарження постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП суд зазначає наступне.
В оскаржуваній постанові посадовою особою, яка розглядала справу, зазначено, що ОСОБА_1 , з поміж іншого, порушив п.п.2.1ґ ПДР, ч.1 ст.126 КУпАП, а саме: не мав поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивачем до позовної заяви долучено Поліс № ЕР-230638112 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цей поліс є індивідуальною частиною Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.07.2025. Забезпечений транспортний засіб за Договором - автомобіль FORD FIESTA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 р.в.. Дата та час початку дії Договору - 00:00 08.07.2025, дата закінчення строку дії Договору - 07.07.2026 включно.
Відповідно до пунктів 21.2, 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).
Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Пунктом 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, в тому числі відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі № 161/7068/16-а.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
З наданого відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозапису судом встановлено, що після зупинки автомобіля позивача, поліцейський повідомив підставу зупинки: на транспортному засобі поза межами населеного пункту не було ввімкнено ближнє світло фар та запропоновано пред'явити документи для встановлення особи водія.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що є підставою для здійснення контролю за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, отже, будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія
Відтак, за вказаних обставин у інспектора поліції не було підстав для перевірки наявності у позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.1 «ґ» ПДР України.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Разом з тим суд звертає увагу, що інспектор мав можливість перевірити наявність страхового полісу через електронну систему, що не було здійснено відповідачем.
При цьому позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , на момент притягнення до адміністративної відповідальності останнього, був застрахований в установленому Законом порядку, про що свідчить Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-230638112 з терміном дії з 08.07.2025 по 07.07.2026.
Отже, правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні.
Таким чином, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що встановлена відсутність підтвердження належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем 29.08.2025 адміністративних правопорушень, передбачених, ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч. 1 ст.126 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5601905 від 29.08.2025 постановлену інспектором Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Кропивним Русланом Вікторовичем підлягає скасуванню, а провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, враховуючи правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі №9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення сплатив судовий збір, а тому виходячи із вище зазначеного, з відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 605,60 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 121, 122,126, 222, 247, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 5601905 від 29 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: О. М. Дністрян