Справа № 539/5170/25
Провадження № 2/539/2272/2025
(заочне)
10.12.2025
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Гуменюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Коновал Т.Г.
у відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулось до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4767234 від 26.06.2024 року в розмірі 64000 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4767234, за умовами якого товариство надало останньому грошові кошти у сумі 10000,00 грн., а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та виконати всі обов'язки, передбачені договором.
Позивач вказує, що кредитором виконано свої зобов'язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу Позичальник свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості за договором №4767234 від 26.06.2024 року становить 64000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 54000 грн. заборгованості за процентами
27.02.2025 за договором факторингу №27/02/2025 ТОВ «Лінеура Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» передало право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором №4767234 від 26.06.2024 року.
Позивач зазначає, що станом на дату укладення Договору факторингу строк дії договору №4767234 від 26.06.2024 року не закінчився, тож в межах строку дії договору у період з 26.06.2024 по 27.02.2025 було здійснено нарахування відсотків первісним кредитором за стандартною процентною ставкою, передбаченою пунктом 1.4.1 договору, за 165 календарних днів на суму 37050 грн. та з 27.02.2025р. за 113 днів 16950грн. відсотків нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції».
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №4767234 від 26.06.2024 року у розмірі 64000 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 37050 грн. нарахованих процентів первісним кредитором та 16950 грн. нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», а також сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн., 10000 грн. витрат на правничу допомогу, а також в порядку ч.10, 11 ст.265 ЦПК України органу, що здійснюватиме виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати та 3% річних.
22 жовтня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також витребувано у АТ «Універсал банк» інформацію щодо підтвердження належності карткового рахунку відповідачу та зарахування кредитних коштів.
03.11.2025 року до суду надійшла витребувана судом інформація.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві та клопотанні просить розгляд справи здійснювати у його відсутність, задовольнити вимоги у повному обсязі. Проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча своєчасно був повідомлений про час і місце судового розгляду, відзиву на позов не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі вимог ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.06.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4767234 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Даний договір підписаний електронним підписом 45162 26.06.2024 року ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.2. договору На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10000 гривень. Згідно з пунктом 1.3 договору - строк кредитування 360 днів., періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п.1.4.1 Договору). Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору - 2.1. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Пункт 2.2. договору регулює умову щодо строків перерахування коштів, зокрема встановлено, що суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 26.06.2024 або 27.06.2024.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком.
Зазначене повністю узгоджується копіями: договору №4767234 від 26.06.2024 року з додатками до нього, паспортом споживчого кредиту, з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).
Листом повідомленням за вих. № 1-0603 від 06.03.2024 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило, що відповідно договору про організацію переказу грошових коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 26.06.2024 16:21:12 на суму 10000грн., номер картки НОМЕР_2 Номер транзакції в системі НОМЕР_3 , призначення платежу: зарахування 10000грн на карту НОМЕР_4 .
Згідно витребуваної судом інформації з АТ «Універсал банк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , 26.06.2024 року на платіжну карту № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 10000 грн.
27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №27/02/2025, за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до п. 1.3. договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Згідно з реєстром боржників, що є додатком №1 до договору факторингу №27/02/2025від 27.02.2025 року, ТОВ «Українські фінансові операції» отримало право вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №4767234 на загальну суму 52050 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за Договором №4767234 від 26.06.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 27.02.2025 року заборгованість відповідача за період з 26.06.2024 по 27.02.2025 року становить 52050 грн. Відсотки за користування кредитом нараховувалися з 26.06.2024 року по 25.07.202 (15 днів) за відсотковою ставкою 0,01% та за період з 26.07.2024 по 27.02.2025 за відсотковою ставкою 1,5%.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за Договором №4767234 від 26.06.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту за період з 28.02.2025 по 20.06.2025 відсотки за користування кредитом нараховувалися за відсотковою ставкою 1,5% новим кредитором.
У зв'язку з вищевикладеним заборгованість відповідача за договором №4767234 від 26.06.2024 року, перед ТОВ «Українські фінансові операції» становить загальною сумою 64000 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 10000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 37050 грн. та 16950 грн. відсотків нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, суму кредиту не повернув.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідачем не виконано грошові зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості на користь позивача, якому на підставі договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання про обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором №4767234 від 26.06.2024 року у розмірі 64000 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 37050 грн. та 16950 грн. відсотків нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».
Щодо вимоги позивача про нарахування інфляції та 3% річних заст.625 ЦК України в порядку частин 10, 11ст.265 ЦК України на майбутнє то суд виходить з наступного.
Згідно із ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи . До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати , в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, який підлягає відшкодуванню відповідачем з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Нормами ЦПК України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для подання даної позовної заяви, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Дідух Є.О., з яким укладено відповідний договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024 року
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи об'єм та характер наданих послуг, їх складність, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог ч.4 ст.137 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 259, 263, 279, 280 - 282 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 26, 610, 611, 625, 634, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»заборгованість за кредитним Договором №4767234 від 26.06.2024 року в розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі)гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно- Корчуватська, буд. 27, приміщення 2;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя Г.М. Гуменюк