Справа № 640/18413/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мороко А.С.
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Ключковича В.Ю.
Суддів: Бужак Н.П., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень,
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 21 липня 2020 року за № 0005234403, № 0005244403 та № 0005254403.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що висновки контролюючого органу за наслідками перевірки не ґрунтуються на дійсних обставинах та приписах чинного законодавства. Так, вказує, що позивач дотримався всіх вимог, встановлених Податковим кодексом України, для бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зокрема, п.п. а, б п. 200.4 Податкового кодексу України, що підтверджується, в тому числі, і відповідачем в акті перевірки; чинним законодавством не встановлено правила визначення сум бюджетного відшкодування щодо окремого товару; висновок відповідача про невикористання у господарській діяльності маркетингових послуг, надання яких замовляв позивач у аптек, є необґрунтованим, оскільки надані послуги опосередковано пов'язані зі збільшенням збуту позивача, а тому є господарськими операціями для цілей застосування норм податкового законодавства; відсутня база для застосування штрафних санкцій на суму зменшення бюджетного відшкодування ПДВ. Також звертає увагу, що відповідач провів документальну податкову перевірку бюджетного відшкодування ПДВ на підставі п.п. 78.1.8 Податкового кодексу України за відсутності підстав, передбачених п.200.11 Податкового кодексу України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року замінено відповідача у справі №640/18413/20 з Офісу великих платників податків Державної податкової служби на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, місто Київ, вул. Кошиця, будинок 3, код ЄДРПОУ 44082145).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 №0005234403, яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» за березень 2020 року у сумі 17 463 767 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 №0005244403, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 078 901,76 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 519 125,44 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 №0005254403, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у сумі 3 400 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлене до відшкодування ПДВ сплачене позивачем при імпорті товарів, сплату ПДВ позивач підтвердив митними деклараціями, що не заперечувалося відповідачем та підтверджується доданими митними деклараціями до матеріалів справи. Враховуючи, що контролюючим органом не заперечується відсутність у позивача податкової заборгованості, наявність податкового кредиту з податку на додану вартість, що був сформований у минулих періодах, та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України при імпорті товарів (митні декларації), суд дійшов висновку, що контролюючим органом протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 21.07.2020 за №0005234403, яким виявлено відсутність права на врахування суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 17 463 767 грн. У матеріалах справи наявні всі первинні документи, які пов'язані з отриманням від аптек маркетингових послуг, у тому числі: копії договорів, актів прийому-передачі послуг, рахунків-фактур, податкових накладних та письмових звітів про надання послуг, які мають всі обов'язкові реквізити та відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 21.07.2020 за №0005244403 та №0005254403.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт наголошує на тому, що надані позивачем первинні документи носять лише інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства. Матеріали справи не містять доказів того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено. Таким чином, перевіркою не підтверджено економічну доцільність ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна», яка повинна виникати при укладанні договорів з підприємствами-надавачами послуг щодо просування товарів торгових марок замовника.
31 жовтня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 21.05.2020 за № 517 Офісом великих платників податків ДПС, на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78, п.п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» по декларації з податку на дану вартість за звітний (податковий) період березень 2020 року (реєстраційний номер 9084227799 від 17.04.2020 з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ) з метою перевірки відповідності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
За результатами перевірки складено акт від 19.06.2020 за №835/28-10-44-03/33696041, яким встановлено порушення позивачем:
- п.200.1, пп.«б» п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року 2755-VI, зі змінами та доповненнями, та вимог Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, зі змінами та доповненнями встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛСУКРАЇНА» за березень 2020 року на суму 17 463 767 грн.
- п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) від 02.12.2010 за № 2755-VI, в наслідок чого підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 078 901,76 грн та відсутня реєстрацій податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за березень 2020 року на суму 17 463 767 грн, оскільки імпортовані за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року товари станом на 31.07.2020 реалізовані, а тому при визначенні різниці між податковим зобов'язанням від їх реалізації та сформованого податкового кредиту при їх придбанні (імпорті) у Товариства не виникає від'ємного значення суми податку на додану вартість за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року, за операціями з імпорту відсутня сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Також контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено економічну доцільність ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» придбання у контрагентів послуг з просування товарів торгових марок замовника (маркетингових послуг). При цьому відповідач посилається на відсутність у позивача листів опитування, інформації про телефонні дзвінки та перелік телефонів, за якими проводились опитування.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2020:
- №0005234403, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» за березень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 17 463 767 грн;
- №0005244403, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 078 901,76 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 519 125,44 грн;
- №0005254403, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у сумі 3 400 грн.
Скориставшись правом на оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині доводів апелянта про відсутність права ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» на отримання бюджетного відшкодування за березень 2020 року на суму 17 463 767 грн, судова колегія враховує наступне.
Згідно з податковою декларацію з податку на додану вартість від 17 квітня 2020 року №9084227799 за березень 2020 року позивачем до бюджетного відшкодування заявлено 22 682 604 грн.
Відповідно до акту спірної перевірки, імпортовані товари станом на 31 березня 2020 року реалізовано, при визначенні різниці між податковим зобов'язанням від їх реалізації та сформованого податкового кредиту при їх придбанні (імпорті) у ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» не виникає від'ємного значення суми податку на додану вартість, а, отже, у періодах вересень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, по операціях з імпорту відсутня сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України визначено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.
Відповідно до пунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Як передбачено пунктом 200.4 та пунктом 200.1 ПК України, від'ємне значення ПДВ, яке може бути заявлене до бюджетного відшкодування, розраховується за попередній та звітний податковий період, а не щодо окремого товару чи поставки.
Суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що жодною іншою нормою Податкового кодексу України не передбачено, що від'ємне значення ПДВ розраховується щодо окремого товару, а не за звітний період.
При імпорті товарів бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах до Державного бюджету України, тому незалежно від факту реалізації імпортованого товару, суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів включаються до складу податкового кредиту та відповідно підлягають бюджетному відшкодуванню.
Тобто, сума від'ємного значення для бюджетного відшкодування визначається, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за звітний період, а не в розрізі окремих операцій.
За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.
Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.
Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 03 жовтня 2023 року у справі № 640/16289/22, від 14 червня 2022 року у справі № 870/4828/12.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у справі № 640/30798/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2020 року №00100040303 та №00099040303 щодо декларування бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2020 року за умови реалізації імпортованого позивачем товару протягом квітня - червня, серпня, вересня та грудня 2019 року, Суд вказав, що жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що від'ємне значення ПДВ розраховується щодо окремих операцій чи окремого товару; незалежно від факту реалізації імпортованого товару, суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів включаються до складу податкового кредиту та відповідно підлягають бюджетному відшкодуванню.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2020 року №0005234403, яким виявлено відсутність права на врахування суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 17 463 767 грн.
В частині доводів апелянта про заниження позивачем податкових зобов'язань на отримані маркетингові послуги з просування товарів, судом враховано наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ, згідно з визначенням, містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм у їх сукупності свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність та зміст таких операцій, а також спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» мало господарські операції з Приватною фірмою «Гамма-55», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ».
Згідно з актом перевірки 01.01.2019 між позивачем (замовник) та Приватною фірмою «ГАММА-55» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № НС 66/01/19, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.
Зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 66/01/19 від 01.01.2019.
Додатково між сторонами були укладені додатки до договору про надання послуг № НС 66/01/19 від 01.01.2019 за № 1 від 01.07.2019, № 2 від 01.10.2019, № 3 від 12.12.2019.
За договором № НС 66/01/19 від 01.01.2019 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №85284 від 31.03.2020, звіт про надання послуг від 31.03.2020 та складено податкову накладну №76 від 31.03.2020.
01.06.2018 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № НС02/06/18, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому Договорі.
Зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 02/06/18 від 01.06.2018.
Додатково між сторонами до договору № НС 02/06/18 від 01.06.2018 укладено додаткові угоди № 1 від 02.06.2018, № 2 від 01.06.2018, № 3 від 01.06.2018.
За договором № НС 02/06/18 від 01.06.2018 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 22746 від 16.03.2020, звіт про надані послуги від 16.03.2020 та складено податкову накладну №286 від 16.03.2020.
01.01.2020 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС» (виконавець) укладено договір про надання послуг № НС 38/01/20, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.
Зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 38/01/20 від 01.01.2020.
За договором № НС 38/01/20 від 01.01.2020 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №7820 від 16.03.2020, звіт про надані послуги від 16.03.2020 та складено податкову накладну №142 від 16.03.2020.
01.01.2020 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № НС40/01/20, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.
Зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 40/01/20 від 01.01.2020.
За договором № НС40/01/20 від 01.01.2020 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 23414 від 16.03.2020, звіт про надані послуги від 16.03.2020 та складено податкову накладну № 227 від 16.03.2020.
На підставі укладених договорів зазначені підприємства надавали маркетингові послуги позивачу, що полягали в проведенні опитування покупців щодо ТМ Нурофен платника: наскільки вони є популярними та впізнаними для потенційних споживачів.
Розрахунок на надані послуги проведено між сторонами у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.
Отже, послуги супроводжувались наступними етапами та підтверджуються дослідженими документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Зокрема:
1) послуги надавались на підставі договорів;
2) для узгодження виду маркетингових послуг та вартості таких послуг, контрагенти підписували з позивачем додатки та заявки до договорів, які містили перелік товарів, щодо яких надаються послуги та рекомендовані умови викладки товарів замовника, перелік торгівельних точок замовника;
3) після підписання додатків та заявок контрагенти виконували узгоджені умови та надавали послуги, які підтверджувались звітами про надані послуги;
4) на підставі звітів проведені розрахунки вартості наданих послуг та направлені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) для підписання;
5) після підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) були зареєстровані податкові накладні на виконані послуги та здійснена оплата.
З урахуванням означеного, надання маркетингових послуг є документально підтвердженими.
Так, у апеляційній скарзі відповідач наголошує на неможливості ідентифікації осіб, що проводили опитування для позивача та чи є такі особи співробітниками аптек; у позивача відсутні листи опитування, інформації про телефонні дзвінки та перелік телефонів, по яким проводились опитування; в опитуваннях брали участь торгові марки інших виробників/імпортерів, такі як Ібупрофен, Немісил, Цитрамон, і неможливо визначити чи не надавались ці ж послуги іншим замовникам.
Судова колегія зауважує, що вищенаведені доводи спростовуються умовами договорів з контрагентами, згідно яких не передбачено надання позивачу інформації про співробітників контрагентів або телефони номерів. Крім того, така інформація є конфіденційною інформацією про фізичну особу, доступ до якої позивачу не надавався.
Таким чином, господарсько-правові відносини між позивачем та аптеками не вимагають ідентифікації кожної особи, що робила опитування. Позивач не має відношення до трудових відносин між аптеками та їх працівниками, тому твердження відповідача щодо неможливості виконання маркетингових послуг для позивача за відсутності в первинно-бухгалтерських документах інформації про прізвища, імена, по-батькові та телефонні номери працівників контрагентів позивача, а також покупців суд першої інстанції відхилив обґрунтовано.
Щодо відсутності документів, що дали б змогу відстежити результат замовлених робіт (послуг), колегія суддів враховує, що у вищенаведених договорах між позивачем та аптеками закріплено перелік обов'язкових документів, які підтверджують факт надання послуг, зокрема: акти прийому-передачі послуг, рахунки-фактури податкова накладна та письмовий звіт про надання послуг.
З долучених до матеріалів справи звітів про надання послуг вбачається наявність інформації про обсяги наданих послуг, а саме: перелік поставлених питань респондентам, кількість відповідей щодо кожного запитання та загальна кількість опитаних респондентів, а також зазначена загальна вартість послуг.
У частині вимог апелянта про надання відомостей про конкретні результати наданих послуг, суд зауважує, що маркетингові послуги, які отримано позивачем від контрагентів Приватна фірма "Гамма-55", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ" пов'язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки маркетингові послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.
При цьому, дії з просування товару мають економічний ефект незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.
Вказані висновки відображені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 640/20363/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реккіт Бенкізер Енд Хелс Кер Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2020 року № 005444403, № 0005454403, № 0005464403. У вказаній постанові Суд досліджував господарські операції (надання маркетингових послуг) позивача з Приватною фірмою «Гамма-55», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Стріт» та виснував, що маркетингові послуги, які отримано позивачем від його контрагентів, пов'язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки такі послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельних мережах шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для платника.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо обов'язку доведення економічного ефекту від наданих послуг, колегія суддів враховує, що фактично одержаний позивачем економічний ефект за фактом отримання маркетингових послуг не має правового значення для податкового обліку витрат, за умови наявності ділової мети та документального підтвердження відповідних витрат.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2020 року за №0005244403 та №0005254403.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Н.П. Бужак
І.О. Грибан