Справа № 620/6160/25
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року, суддя Дубіна М.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, доведеного до його відома у листі від 16.05.2025 № 5975-5974/К-02/8-2500/25 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Винницькій області від 17.03.2025 № 974230820753 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області та ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати йому стаж роботи 30 років 09 місяців 02 дні до стажу державної служби;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області та ГУ ПФУ у Вінницькій області перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ з 10.03.2025 з урахуванням довідок управління освіти Чернігівської міської ради від 14.02.2025 № 77 та від 14.02.2025 № 78;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області виплатити заборгованість, що склалася з 10.03.2025.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачі незаконно відмовили йому у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, оскільки на момент звернення із заявою про переведення на цю пенсію, він досяг 72 років, має загальний страховий стаж понад 51 рік, із них більше 30 років стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, з мотивів того, що територіальним органом Пенсійного фонду України протиправно не зараховано до його стажу окремі періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, доведеного до відома ОСОБА_1 у листі від 16.05.2025 № 5975-5974/К-02/8-2500/25 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Винницькій області від 17.03.2025 № 974230820753 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Винницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення йому пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 302, 80 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 10.06.2025 № 19.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 302, 80 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 10.06.2025 № 19.
Не погодившись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з 02.12.2013.
10.03.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком №3723-ХІІ, додавши, зокрема, довідку управління освіти Чернігівської міської ради від № 77 14.02.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) - (додаток 4 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Порядок № 622)); довідку управління освіти Чернігівської міської ради від 14.02.2025 № 78 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (додаток 6 до Порядку № 622.)
Звернення позивача із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке прийняло рішення від 17.03.2025 № 974230820753 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ, яке обґрунтовано посиланням на Порядок № 622 та в якому зазначено, що довідка про складові заробітної плати державного службовця у випадку позивача має бути видана на 31.12.2023.
ГУ ПФУ в Чернігівській області направило позивачу повідомлення про направлення рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 17.03.2025 № 974230820753 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
13.05.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Листом від 16.05.2025 № 5975-5974/К-02/8-2500/25 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача про те, що за документами електронної пенсійної справи його страховий стаж складає 51 рік 06 місяців 04 дні (врахований по 31.01.2025). Стаж роботи на посадах державної служби становить 12 років 07 місяців 18 днів, тому права на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ у нього відсутнє.
Згідно із розрахунком страхового стажу позивача, наданого ГУ ПФУ в Чернігівській області, останнє зарахувало позивачу до стажу державної служби періоди роботи з 16.11.1988 по 10.02.1997, з 11.02.1997 по 25.05.1998, з 26.05.1998 по 03.07.2001.
При цьому, судом встановлено, що згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та довідки виконкому Чернігівської міської ради, позивач у періоди:
- з 14.11.1976 - 25.11.1977- проходив дійсну військову службу;
- з 06.09.1982 по 26.11.1985 працював на посаді інспектора шкіл Деснянського районного відділу освіти (підстава накази по міському відділу освіти № 4 від 03.09.1982 №54 від 12.11. 1985 та Деснянському відділі освіти № 46 від 06.09.1982);
- з 16.11.1988 по 10.02.1997 працював на посаді завідуючого Деснянським районним відділом народної освіти (підстава від 16.11.1988 накази №57 по Чернігівському обласному управлінню освіти);
- 03.05.1994 склав присягу державного службовця прийняв (підстава: протокол від 03.05.1994 №2;
- 26.04.1994 присвоєний 11 (одинадцятий) ранг державного службовця (підстава: рішення Деснянського райвиконкому від 26.04.1994 №24);
- з 11.02.1997 по 25.05.1998 працював на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Чернігівської міської Ради народних депутатів (підстава: рішення від 11.02.1997 № 21);
- 23.06.1997 - присвоєний 10 (десятий) ранг державного службовця (підстава: розпорядження голови виконавчого комітету Чернігівської міської Ради народних депутатів № 45-рос від 23.06.1997);
- з 26.05.1998 по 17.04.2002 працював на посаді начальника управління освіти Чернігівської міської ради (підстава: розпорядження Чернігівського міського голови від 22.05.1998 № 40-рос);
- 01.07.1999 - присвоєний 9 (дев'ятий) ранг державного службовця (підстава: розпорядження від 14.06.1999 № 36-рос);
- 11.07.2001 - прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-ІІІ) (підстава: присяга посадової особи місцевого самоврядування від 11.07.2001);
- 01.08.2001 - присвоєний 9 (дев'ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування відповідно до Закону № 2493-ІІІ (підстава: розпорядження Чернігівського міського голови від 30.07.2001 № 61-рос);
- з 18.04.2002 по 13.04.2006 працював на посаді секретаря Чернігівської міської ради, а саме: 18.04.2002 - обраний секретарем Чернігівської міської ради (підстава: рішення Чернігівської міської ради (перша сесія двадцять четвертого скликання) від 18.04.2002, розпорядження Чернігівського міського голови від 18.04.2002 № 45-рос);
- 18.04.2002 - присвоєний 7 (сьомий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (підстава: розпорядження від 18.04.2002 № 45-рос);
- 01.05.2004 - присвоєний 6 (шостий) ранг посадової особи місцевого самоврядування відповідно до Закону № 2493-ПІ (підстава: розпорядження від 09.04.2004 № 79-рос);
- 13.04.2006 - звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (підстава: рішення Чернігівської міської ради (перша сесія п'ятого скликання) від 13.04.2006);
- з 09.10.2006 по 07.12.2006- перебував на обліку у Чернігівському міському центрі зайнятості, як безробітний, отримував допомогу по безробіттю;
- 11.12.2006 по 12.01.2016 працював на посаді начальника управління освіти Чернігівської міської ради.
Разом з тим, згідно довідки виконкому Чернігівської міської ради №1831/1-02/вих/02/К-7995-1-09 від 30.12.2024 при поновленні на посаді начальника управління освіти Чернігівської міської ради 11.12.2006, ОСОБА_1 , установлена надбавка за вислугу років (21 рік 8 місяців 1 день) на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування в розмірі 30 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг.
10.04.2010 - установлена щомісячна надбавка за вислугу років на службі в органах місцевого самоврядування (25 років) у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (підстава: розпорядження Чернігівського міського голови від 20.01.2010 № 11-р).
Вважаючи протиправними рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області, доведеного до його відома у листі від 16.05.2025 № 5975-5974/К-02/8-2500/25 та рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 17.03.2025 № 974230820753 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли у колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист - є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно із Законом України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VII) та постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Водночас, статтею 37 Закону №3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, 01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого визначено визнати такими, що втратив чинність Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно з пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
При цьому, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством (пункт 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII).
Питання обчислення стажу державної служби у зазначений вище період регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), який набрав чинності 01.05.2016.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Пунктом 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2493-III дію Закону України «Про державну службу» поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.
Отже, законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом № 2493-III.
Статтею 14 Закон № 2493-III в редакції, яка діяла станом 01.05.2016 було визначено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
- перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
- друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
- третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст -обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
- четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
- п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників(консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
- шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
- сьома категорія посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Як встановлено судом першої інстанції ГУ ПФУ в Чернігівській області позивачу до стажу державної служби зараховано окремі періоди його роботи до 04.07.2001.
Водночас, не зараховано період проходження позивачем дійсної військову службу з 14.11.1976 - 25.11.1977; період роботи на посаді інспектора шкіл Деснянського районного відділу освіти з 06.09.1982 по 26.11.1985, без наведення мотивів їх незарахування, а також періоди роботи позивача: з 18.04.2002 по 13.04.2006 на посаді секретаря Чернігівської міської ради, з 11.12.2006 по 12.01.2016 на посаді начальника управління освіти Чернігівської міської ради, які мають бути зараховані до стажу державної служби позивача, як особи за якою зберіглось право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016.
За таких обставин, як вірно встановив суд першої інстанції, ГУ ПФУ в Чернігівській області безпідставно не зарахувало позивачу періоди його роботи в органах місцевого самоврядування, у зв'язку із чим суд вважає такі дії (бездіяльність) протиправними.
При цьому, щодо оспорюваного рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області від 17.03.2025 № 974230820753 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ, суд вважає за необхідне зазначити, що єдиним мотивом для відмови позивачу у переході на пенсію за віком відповідно до Закону № 3772-ХІІ було, на думку відповідача, те, що довідка про складові заробітної плати державного службовця у випадку позивача має бути видана, станом на 31.12.2023.
Суд зазначає, що положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
При цьому, цим пунктом визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто згідно із законодавством, територіальні органи Пенсійного фонду України зобов'язані сприяти в реалізації права на призначення особі пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків.
Тому, невідповідність довідки про заробітну плату державних службовців не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії за наявності у особи права на призначення пенсії.
У свою чергу, суд зазначає, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок № 622.
20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», якою, зокрема, абзац шостий пункту 4 Порядку №622 замінено абзацами такого змісту:
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.
Порядок №622 було доповнено, зокрема, пунктом 4-2, який передбачає. що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Вказаною постановою №823 також затверджено форми довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, серед яких, зокрема, довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за Додатком №4 до Порядку та довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за Додатком №6 до Порядку.Тобто, вимога щодо 31.12.2023 розповсюджується для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели кваліфікації посад державної служби.
Позивач надав довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), визначену додатком 4 до Порядку № 622, тому вона має бути врахована при призначенні йому пенсії.
У свою чергу, суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява №38722/02).
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, в національному законодавстві відсутні правові норми, які б врегульовували питання призначення/переведення з одного виду пенсії на інший в рамках різних законів.
Враховуючи, що Закон № 3723-ХІІ передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зауважує, що у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до положень Закону № 1058-IV, і в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, має місце саме призначення пенсії, а не переведення.
За змістом частин другої та четвертої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як убачається з матеріалів справи, заява позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 7732-ХІІ була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Вінницької області і оспорюване рішення від 17.03.2025 про відмову в переведенні на пенсію держслужбовця було прийнято саме вказаним пенсійним органом.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив у призначенні позивачу пенсію, а саме: ГУ ПФУ у Вінницькій області.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача в частині шляхом застосування положень частини другої статті 9 КАС України та зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 3772-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
Щодо іншої частини рішення суду, яким було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог, то в поданій апеляційній скарзі Головне управління ПФУ у Вінницькій області не надано своїх обгрунтувань того в чому полягає його неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі.
Разом з тим, позивач рішення суду в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог не оскаржив.
Отже в цій частині рішення суду слід залишити без змін.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського кружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.