Справа № 640/31992/20
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, суддя Войтович І.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України та зобов'язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу,-
ОСОБА_1 звернулась 17 грудня 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оброни України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дочці загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, капітана ОСОБА_2 , викладене у пункті 2 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 14 від 04 лютого 2019 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 , дочці загиблого військовослужбовця Збройних Сил України капітана ОСОБА_2 , передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року в якому здійснюватиметься виплата.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що рішення Комісії Міністерства оборони України, яким було відмовлено їй у призначенні одноразової грошової допомоги як дочці загиблого військовослужбовця ЗСУ з підстав зазначених у даному рішенні, є протиправним, оскільки останні не підтверджені належними доказами, відсутні докази вчинення її батьком за місцем несення військової служби адміністративного проступку.
Як зазначає позивачка, смерть батька пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, що визнано 14.05.2018 військово-лікарською комісією Центрального регіону протоколом №143. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №58 від 01.02.2018 хвороба (патологічні) стани, що призвела до смерті зазначено «Проникаюче сліпе, кульове вогнепальне поранення грудної клітини з ушкодження серця. Ушкодження внаслідок пострілу з ручної вогнепальної зброї. Намір не визначений».
Отже, виходячи з положень ст. 16, ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, комісія Міністерства оборони України протиправно відмовила у виплаті коштів, незважаючи на те, що позивачем була подана заява із усіма необхідними документами.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києві від 16.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за ст.ст. 257, 262 КАС України.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дану справу було надіслано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
07.06.2023 адміністративна справа отримана Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.06.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 прийнято до провадження дану адміністративну справу № 640/31992/20, визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву Міністерство оборони України як відповідач у справі, (отримано судом 22.03.2021) зазначив про відсутність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смерті) її батька військовослужбовця враховуючи положення ст. 3, ст. 6 Сімейного кодексу України, ст. 16, ст. 16-1, п. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункти 3, 4, 10, 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі Порядок №975). Позивач не має права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги оскільки не є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та позивач не відноситься до жодної категорії осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) військовослужбовця (члени сім'ї утриманці військовослужбовця; військовослужбовця).
У поданих запереченнях на відзив Міністерства оборони України, позивач вказує на протиправність позиції відповідача та наполягає на явності у неї законодавчого права на призначення спірної одноразової грошової допомоги. Додає, що силу ст. 3 Сімейного кодексу України, правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 23.04.2020 у справі №686/8440/16, постанові від 26.05.2020 у справі №735/1417/16-а, за життя її батько, ОСОБА_2 спільно проживав, був пов'язаний спільним побутом, мав взаємні права і обов'язки з позивачем, своєю донькою, тобто позивач вказує, що була членом його сім'ї, отже має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». До того ж усі необхідні документи як того вимагає законодавство для призначення спірної одноразової грошової документи були надані. Застосовуючи серед іншого усталену практику ЄСПЛ щодо «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості», наполягає, що законодавство не породжує в неї обов'язок за відсутності такого покладення надавати інші документи.
Третьою особою у своїх поясненнях (отримані судом 19.03.2021) зазначено про відсутність законодавчих прав у позивача на призначення спірної одноразової грошової допомоги враховуючи положення п. 2 ст. 16-2, п. 9 ст. 16-3, ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013. Зазначає, що рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним, оскільки причиною смерті батька позивачки, капітана ОСОБА_2 є порушення правил поводження зі зброєю. Просить позовні вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.
Разом з тим, відповідач у поданих до суду першої інстанції письмових поясненнях, зазначив, що з доданої до позову фотокопії витягу із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону про встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв (протокол ЦВЛК від 14.05.2018 №143) вбачається, що: ПОРАНЕННЯ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ З ВИКОНАННЯМ ОБОВЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. Фактично, Військово-лікарською комісією Центрального регіону встановлений причинний зв'язок між смертю ОСОБА_2 та виконанням обов'язків військової служби у зв'язку із перебуванням останнього на військовій службі у Збройних Силах України. Але, не зважаючи на наявність причинного зв'язку між смертю ОСОБА_2 та виконанням обов'язків військової служби існують умови, при яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, які зокрема визначені в п. 19 Порядку №975, який передбачає подання заявником документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Відмітив, що позивач не має документів, доказів тому що загибель (смерть) її батька не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Доводи позивача, обставини загибелі (смерті) її батька військовослужбовця, докази причин загибелі (смерті), інші документи спростовують обгрунтованість очікування позивача на призначення спірної одноразової грошової допомоги. Міністерство оборони України приймаючи спірне рішення діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, викладене у пункті 2 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 14 від 04 лютого 2019 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_3 , члену сім'ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України капітана ОСОБА_2 передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року в якому здійснюватиметься виплата.
Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду, Міністерство оборони України 26.08.2025 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 визначено колегію суддів у складі: Бужак Н.П. - головуючий суддя, суддів Черпак Ю.К. та Кобаль М.І.
01 вересня 2025 колегією суддів прийнято ухвалу відповідно до якої відмовлено Міністерству оборони України у відстроченні сплати судового збору.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху та встановолено строк для усунення надоліків в термін протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
08.09.2025 від Міністерстіва оборони України надійшла заява про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору за подачу до суду апеляційної скарги.
Згідно з розпорядженням Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Черпака Ю.К. у відпустці, визначено колегію суддів: головуючий суддя Бужак Н. П., судді Мельничук В.П., Кобаль М.І.
Відповідно до ухвали колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року згідно ст. 300 КАС України відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, встановлено строк до 14 жовтня 2025 року протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання іншим учасникам справи та заперечення проти заяв і клопотань, якщо такі містяться в апеляційній скарзі.
Запропоновано учасникам справи у межах встановленого для подачі відзиву на апеляційну скаргу подати всі докази , на які вони посилаються.
Витребувано з Київського окружного адміністратмивного суду адміністративну справу №640/31992/20.
02.10.2025 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/31992/20 та 03 жовтня 2025 року передана до провадження годовуючого судді Бужак Н.П.
06.10.2025 від представника позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 309 КАС України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду протягом 60 днів з дня постановлення ухвали про відкриття провадження.
Разом з тим, оскільки справа, яка була розглянута у паперовому вигляді, надійшла до провадження суду лише 03.10.2025, з урахуванням розумних строків, судом було продовжено строк її розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року призначено справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого 04 червня 2021 року, ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 1996 року народження є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 10.01.2013, серії НОМЕР_1 .
Батько позивача капітан ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно довідки Житомирської квартирно - експлуатаційної частини Будинкоуправління МОУ №3 вбачається, що на день смерті разом із ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 його донька ОСОБА_3 , 1996 р.н. та протягом шести місяців з дня смерті за даною адресою зареєстровано місце проживання доньки ОСОБА_3 ..
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 01.02.2018, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у віці 43 років - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №58 від 01.02.2018, виданого обласним бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради, місце смерті ОСОБА_2 зазначено - «на території в/ч НОМЕР_4 », та згідно довідки про причину смерті - « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Ушкодження внаслідок пострілу із ручної вогнепальної зброї, намір не встановлений», місце та обставини - «смт. Озерне, на території в/ч НОМЕР_4 , обставини смерті - кулеве поранення.
Відповідно до постанови ГУ НПУ в Житомирській області від 30.03.2018 за ст. 110, п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060170000094 від 01.02.2018, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно витягу з протоколу засідання ВЛК Центрального регіону по встановленню причиного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, від 14.05.2018 №143 слідує висновок про «Проникаюче сліпе кульове вогнепальне поранення грудної клітини з ушкодженням серця», одержане 31.01.2018 року колишнім військовослужбовцем, капітаном ОСОБА_2 , 1974 року народження, під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджено актом службового розслідування по факту смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 , затвердженим командиром по факту смерті військової частини НОМЕР_4 , послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено довідкою про причину смерті №58, виданою 01.02.2018 року Житомирським обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим 01.02.2018 року Виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
Поранення та причина смерті, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.08.2018 №222, виданої доньці загиблого, вбачається інформація про те, що в особовій справі станом на 16.08.2018 в пункті 21 послужного списку зроблено запис - «розлучений: Склад сім'ї: донька - ОСОБА_5 , 1996 р.н. Виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_4 31 січня 2018 - в зв'язку зі смертю».
ОСОБА_3 , як донька загиблого військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 , звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо вирішення питання про призначення їй одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013, долучивши до заяви копії документів, зокрема: свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ; постанови про закриття кримінального провадження від 30.03.2018; довідки про причину смерті №58; лікарське свідоцтва про смерть №58 від 01.02.2018; витягу з протоколу ВЛК №143 від 14.05.2018.
Відповідно до Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.02.2019 №14, затвердженого Міністром оборони України 05.02.2019, розглянуто подані позивачем документи та прийнято рішення про відмову у призначення одноразової грошової допомоги, а саме:
«Дочці загиблого 31.01.2018 внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, капітана ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), оскільки причиною смерті є порушення правил поводження зі зброєю.
Відповідно до статті 172-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення є адміністративним правопорушенням.
Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей призначення і виплати одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння».
Позивач вважає оскаржуване рішення Комісії МО України протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а також порушує її права, а тому звернулась до суду з даним спором.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено матеріалами справи, спірним у даній справі є питання законності прийнятого Комісією Міністерства оборони України рішення щодо відмови доньці загиблого офіцера ЗСУ ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у виплаті одноразової грошової допомоги та наявність підстав у позивача на отримання такої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.
Згідно статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до норм статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Отже, саме на Державу покладається конституційний обов'язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.
Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За приписами положень частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
Відповідно до змісту частини третьої статті 16 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 16-1 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно частини 4 статті 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
За змістом статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно, враховуючи вищезазначене, зокрема, в розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого), та утриманці, якими вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Пунктом «а» частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
У відповідності до пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (п.6 статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Згідно із п.п. 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала:
1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві військовослужбовцем строкової служби, військовозобов'язаним та резервістом, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 10 Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
- заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей
- іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
- витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
- довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
- сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).
Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 14 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Згідно пункту 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Відповідно до пункту 19 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
- вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
- вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Зазначений пункт унормовується із положеннями ст.16-4 Закону №2011-XII.
Отже, Порядок №975 передбачає в собі дії які мають вчинити члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) для призначення їм одноразової грошової виплати, подавши відповідні документи, які в свою чергу є вичерпними за вказаним списком та розширеному тлумаченню не підлягають. Уповноважений орган, який розглядає подані документи відповідно приймає рішення про призначення даного виду допомоги чи відмову у її призначенні. За ст. 16-4 Закону №2011-XII, п. 19 Порядку №975 не підлягає призначенню та виплаті вказана допомога у випадках якщо причина смерті (загибелі) військовослужбовця є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом), подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Відмова може бути оскаржена в установленому законодавством порядку.
Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, позивач є донькою загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала на території в/ч НОМЕР_4 внаслідок пострілу з ручної вогнепальної зброї, що вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №58 від 01.02.2018 виданого обласним бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради, та згідно витягу з протоколу засідання ВЛК Центрального регіону від 14.05.2018 №143 поранення та причина смерті визначено таким, що «пов'язане з виконанням обов'язків військової служби».
Відповідно до постанови ГУ НПУ в Житомирській області від 30.03.2018 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060170000094 від 01.02.2018, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
З постанови слідчого вбачаються обставини допиту свідків, які були разом із померлим військовослужбовцем в добовому наряді 30.01.2018 та не вбачали за місцем події слідів боротьби, в поведінці чи з вигляду військового поганого настрою, самопочуття. З допиту родичів загиблого зі свідчень яких не встановлено слідчим обставин можливого вчинення військовослужбовцем самогубства, наявність висновку судово-медичної експертизи від 22.02.2018 №119 щодо смерті ОСОБА_2 , в якій зафіксовано що така наступила від проникаючого, вогнепального, сліпого кулевого поранення грудної клітини з пошкодженням серця. Зазначено також, що будь яких даних до Житомирського РВП не надходило, та під час досудового розслідування така версія не підтвердилась. Смерть ОСОБА_2 могла наступити внаслідок необережного поводження зі зброєю. Доказів навмисного вбивства не встановлено.
Разом з тим, відповідач своїм рішенням від 04.02.2019 розглянувши подані позивачем документи, відмовив дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, капітана ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 )оскільки причиною смерті вважає порушення правил поводження зі зброєю, визначає останнє адміністративним правопорушенням, кваліфікує за ст. 172-19 КУпАП, застосовуючи ст. 16-4 Закону №2011-XII вчинення адміністративного правопорушення або дій в стані алкогольного сп'яніння.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що причиною для відмови у виплті позивачу грошової допомоги стало те, що причина смерті є порушенням правил поводження зі зброєю, кваліфіковане відповідачем за ст. 172-19 КУпАП.
Разом з тим, як вірно зазначив суд, право на кваліфікацію вчиненого адміністративного проступку передбачено в разі настання таких обставин та наявності факту, що підтверджується складенням протоколу уповноваженим на те представником органу (стаття 255 КУпАП, статті ст. 172-19 КУпАП) та прийнятого на підставі нього судового рішення (стаття 221 КУпАП, статті 172-10 - 172-20 КУпАП).
Водночас, як убачається з матеріалів справи, протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 172-19 КУпАП відносно ОСОБА_2 не складався у зв'язку з його смертю, а тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними та непідтвердженими.
Так, Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно пункту 1.3 розділу І Положення №402 до основних завдань військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 21.9 Положення №402 унормовано, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.
Згідно з пунктом 21.30 Положення №402 Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Відповідно до пункту 21.31 військові комісаріати при зверненні до штатної ВЛК з питання причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) особи, яка звільнена з військової служби, видають довідку про проходження нею військової служби, вказують повну назву військової частини та її підпорядкованість, термін служби в ній і перебування у діючій армії, термін участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, випробуваннях ядерної зброї, проходження військової служби на забруднених територіях внаслідок Чорнобильської катастрофи, виконання регламентних робіт на ядерних боєприпасах, час і причину звільнення з військової служби.
Крім того, залежно від конкретного випадку військові комісаріати надають до ВЛК:
а) військово-медичні та військово-облікові документи, які підтверджують факт медичного огляду ВЛК колишнього військовослужбовця у період проходження ним військової служби, оригінал свідоцтва про хворобу або довідку ВЛК (або їх копії, завірені військовим комісаром), довідки з архівів про перебування у військових (цивільних) лікувально-профілактичних закладах, про медичний огляд ВЛК, медичну книжку військовослужбовця, книжку червоноармійця, прохідне свідоцтво, витяг із наказу по частині про звільнення, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток тощо;
б) інші документи, які є в наявності у військовому комісаріаті або у колишнього військовослужбовця, які прямо чи опосередковано підтверджують військову службу, перебування на лікуванні, медичному огляді у ВЛК;
в) військові документи, які підтверджують факт поранення, каліцтва, контузії, травми (витяги із наказів по частині, бойові, службові характеристики, атестації, нагородні листи);
г) медичні справи на інвалідність (акти медичного огляду) із МСЕК, пенсійні справи, особові (пенсійні) справи офіцерів, прапорщиків, мічманів, жінок-військовослужбовців, які перебувають у запасі або у відставці;
ґ) дані про захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) за матеріалами спецперевірки після звільнення із полону.
Таким чином, визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця проводиться штатними ВЛК за зверненнями та на підставі документів, які подаються ТЦК та СП (військові комісаріати).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, висновок ВЛК від 14.05.2018 №143 містить в собі чітке визначення причини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 «пов'язане з виконанням обов'язків військової служби», що не оспорюється відповідачем.
Враховуючи положення пункту 10 Порядку № 975 для членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, визначено перелік документів які додаються до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, який є вичерпним.
Витребовування від позивача додаткових документів, зокрема, доказів не вчинення її батьком під час несення служби 31.01.2018 адміністративного проступку (правопорушення) за ст. 172-19 КУпАП, є перевищенням повноважень відповідача і не відповідає вимогам чинного законодавства.
Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність постанови слідчого від 30.03.2018 про закриття кримінального провадження за №12018060170000094 від 01.02.2018, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не може використовуватись як доказ наявності у діях військовослужбовця ОСОБА_2 складу адміністративного проступку, та виходячи з її змісту, остання також не доводить наявність доказів необережного поводження військовослужбовця зі зброєю під час несення служби, чи вчинення самогубства.
Із протоколу засідання комісії від 04 лютого 2019 року №4 убачається, що підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової допомоги стало те, що причиною смерті, на думку комісії, було порушення правил поводження зі зброєю, а тому доводи скаржника про те, що позивач не є його членом сім'ї, є безпідставним.
Разом з тим, як вже було зазначено колегією суддів вище, згідно довідки Житомирської квартирно - експлуатаційної частини Будинкоуправління МОУ №3 вбачається, що на день смерті разом із ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 його донька ОСОБА_3 , 1996 р.н. та протягом шести місяців з дня смерті за даною адресою зареєстровано місце проживання доньки ОСОБА_3 , що виключає доводи відповідача про те, що позивач, зокрема, не належить до членів сім'ї загиблого військовослужбовця, які пов'язуються також із останнім спільним побутом в силу положень застосованих судом вище стаття 16-1 Закону № 2011-XII стаття 3 Сімейного кодексу України.
Доводи скарги щодо відсутності доказів про те, що позивач проживала з батьком однією сім'єю, є безпідставними, фактично трактуються скаржником на власний розсуд і не підтверджуються жодними доказами.
Також є безпідставними доводи скаржника про те, що позивач на день смерті батька досягла віку 31 рік, оскільки станом на 01.02.2018 позивачу виповнилось 21 рік.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Зміст положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть
Позивачка досягла повноліття, однак дана обставина не свідчить про те, що вона не мешкала разом з батьком, не вела з ним спільного господарства.
Фактично стосовно цього доводу скаржник також не надав жодного доказу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого комісією Міністерства оборони України від 04.02.2019 року рішення про відмову позивачці у нарахуванні та виплаті однарозової допомоги.
Щодо доводів апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства України, колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ в редакції, що діяла станом на день смерті батька позивача 31.01.2018 (редакція на 01.01.2018), визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Отже, законодавець чітко визначив, що одноразова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Як убачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зобов'язав Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року в якому здійснюватиметься виплата.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зобов'язавши Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року в якому здійснюватиметься виплата, оскільки ч.1 ст. 162-2 Закону №2011-ХІІ, яка діяла в редакції на день смерті батька позивача чітко визначено, що одноразова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Зміст положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачу спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть, а саме 31.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.09.2022 у справі №640/17148/20
Тому рішення суду в цій частині необхідно змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_6 ) відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України - капітана ОСОБА_2 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року».
В решті рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 315 КАС України, за нслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм провесуального права.
Оскільки судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення було невірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити абзац третій резолютивної частини такого рішення. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_6 ) відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України - капітана ОСОБА_2 в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.