Справа № 527/3498/24
провадження № 6/527/65/25
11 грудня 2025 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Свістєльнік Ю.М.,
з участю секретаря судового засідання - Мороз Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення,
28 листопада 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бурдужа А.В. звернулася до суду з заявою про відстрочення та розстрочення виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області у справі № 527/3498/24 від 03 липня 2025 року.
Заяву мотивувала тим, що рішенням від 18.02.2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2036171913 від 16 квітня 2021 року у розмірі 129790,51 грн, яка складається з: тіла кредиту у розмірі 66986,33 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 62804,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн.
Як вбачається з постанови Полтавського апеляційного суду від 19.11.2025 року по справі № 527/3498/24 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 2036171913 від 16.04.2021, зменшивши стягуємо суму з 129790 грн 51 коп до 129 446,67 грн, які складаються з: 66642,49 грн - заборгованості за тілом кредиту, 62804,18 грн - заборгованості за відсотками. Зменшено стягуєму суму судового збору з 3028 грн до 3020,13 грн, та витрати на професійну правничу допомогу з 9200 грн до 2500 грн. В іншій частині позовних вимог залишити без змін. Рішення суду набрало законної сили.
Зазначає, що сума, яка підлягає стягненню є значною для відповідача та значно перевищує його доходи. Заходи примусового характеру тільки ускладнюють виконання рішення суду призведуть до збільшення суми боргу за рахунок виконавчого збору та витрат виконавчого провадження та інших дій примусового характеру. Вказує, що відповідач має невеликий стабільний дохід в Бельгії (допомога по безробіттю), проте він не є достатнім для негайного виконання рішення суду. Відповідач не має офіційного доходу на території України, що підтверджується довідкою ОК-5. Відповідач зацікавлений самостійно виконати рішення суду, проте, через скрутне матеріальне становище прохає розстрочити виплату заборгованості за кредитним договором.
На підставі викладеного, представник заявника прохала суд розстрочити відповідачу виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року по справі № 527/3498/24 на дванадцять місяців зі сплатою коштів рівними частинами щомісячно у сумі 10787,2225 грн.
У судове засідання учасники не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, встановив наступне.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03.07.2025 року по цивільній справі № 527/3498/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2036171913 від 16.04.2021 року у розмірі 129790,51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9200 грн (а.с.19-24).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.11.2025 року апеляційну скаргу адвокатки Бардужи Анни Валеріївни, представниці ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 2036171913 від 16.04.2021, зменшивши стягуєму суму з 129790,1 грн до 129446,67 грн, які складаються з: 66642,49 грн - заборгованості за тілом кредиту та 62804,18 грн заборгованості за відсотками. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судового збору, зменшивши стягуєму суму з 3028 грн до 3020,13 грн. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрат на правничу допомогу, зменшивши стягуєму суму з 9200 грн до 2500 грн (а.с.25-30).
Як вбачається з виписок з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , руху коштів за період з січня 2024 року по січень 2025 року - не відбувалося. Баланс на кінець періоду - 1,41 (а.с.11-12).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, наданих у відповіді на запит в електронному вигляді від 27.11.2025 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останній запис зазначено за лютий 2025 року від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у сумі 20 890,00 грн - сума (основна), прощена (анульована) кредитором (а.с.14-15).
Як вбачається з форми ОК-5 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останній не отримує доходу з грудня 2021 року (а.с.17-18).
Ст. 129-1 Конституції України презюмовано, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відносини, що склалися між сторонами суд відносить до правовідносин щодо процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах і вважає за необхідне керуватися розділом VI ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За вимогами частини третьої цієї ж статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою цієї статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка та відстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
У той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вказана норма процесуального закону не ставить у залежність початок перебігу річного строку для розстрочення виконання судового рішення з моментом постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, виконання якого заявник просить розстрочити.
У відповідності до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне зобов'язання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Тобто, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, його виконання може бути або розстрочено на певних умовах, або відстрочено.
При вирішенні питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення повинні бути враховані інтереси стягувача та оцінені повідомлені боржником обставини, на які він вказує, як на підставу розстрочки або відстрочки виконання рішення та які повинні бути суттєвими, в залежності від чого встановлюється можливість задоволення такої заяви. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення суду лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Зазначена норма кореспондується із приписами ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України та ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти до висновку, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою або про відстрочку, або про розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо розстрочення чи відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.
При цьому, розстрочення виконання рішення суду не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача та не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для відповідача (боржника).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
Також, Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Водночас, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від суми та характеру, що визначено судом. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Як підставу для розстрочення виконання судового рішення ОСОБА_1 зазначає відсутність доходів з 2021 року, перебування за кордоном та відсутність працевлаштування.
За таких обставин, судом встановлено, що матеріальний стан ОСОБА_1 свідчить про те, що виконання судового рішення може бути ускладненим, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для його розстрочення в межах строку, встановленого ч. 5 ст. 435 ЦПК України, тому заява підлягає задоволенню.
Беручи до уваги викладене, аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів та враховуючи майнове право і інтерес позивача, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно немає можливості одноразово сплатити всю суму заборгованості, а тому вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців зі сплатою обов'язкового платежу (рівномірного кожен місяць).
При цьому, суд враховує, що відповідач не намагається ухилятися від виплати стягнення, а навпаки лише просить надати йому можливість сплачувати ці кошти поетапно, цим самим виявляє ініціативу до добровільного погашення заборгованості, що, на думку суду, однозначно в інтересах самого позивача.
За наведених обставин заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 260, 261, 353, 435 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03.07.2025 у цивільній справі № 527/3498/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на строк 12 (дванадцять) місяців зі сплатою коштів рівними частинами щомісяця у сумі 10 787,2225 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю. М. Свістєльнік