Справа № 525/1336/25
Провадження №2-н/525/183/2025
11 грудня 2025 року селище Велика Багачка
Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В., вивчивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ», представник заявника Куць Валентина Костянтинівна, про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію та понесених судових витрат,
Представник ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та понесених судових витрат з ОСОБА_1 .
Згідно ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Таким чином, наявність договору про надання послуг є обов'язковою умовою для розгляду справи в порядку наказного провадження, оскільки на підставі нього може бути встановлено, чи виникло у заявника право на грошову вимогу до боржника.
У даному випадку зазначених вимог заявником не виконано. У заяві заявник посилається на те, що ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» надає ОСОБА_1 послуги з постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (договору про користування електричною енергією) від 26.10.2006; розрахунок заборгованості доданий до заяви про видачу судового наказу містить посилання на інший договір; копії договору на який посилається заявник до заяви про видачу судового наказу додано не було, заявником до заяви додано лише типовий договір, який не підписаний сторонами. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 приєднався до умов типового договору, шляхом споживання електричної енергії та її оплати за адресою: АДРЕСА_1 , заявником суду не надано, натомість, відповідно до отриманої судом інформації боржник за вказаною адресою не зареєстрований. Дані обставини унеможливлюють встановлення у порядку наказного провадження факту наявності або відсутності у заявника безспірного права на грошову вимогу до боржника.
Відповідно до п. п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу в разі, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України.
Відповідно до Узагальнення Верхового Суду України "Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні" поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Суди по різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами.
З урахуванням викладеного, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Наведене не позбавляє права заявника повторно звернутися до суду з такою самою заявою після усунення її недоліків, або ж подати позовну заяву в порядку позовного провадження. Заявнику слід врахувати правову позицію, висловлену у Постанові Верховного Суду по справі №216/5756/15-ц, згідно якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі. Таким чином, у разі відсутності укладеного договору між сторонами, для доведення фактичного користування боржником житлово-комунальними послугами, обсягу споживання таких послуг, їх вартості, розміру боргу, заявнику слід звертатися з позовом до боржника в порядку Розділу III ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 161-166, 354, 355 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ», представник заявника Куць Валентина Костянтинівна, про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію та понесених судових витрат.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, зазначених в цій ухвалі, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення її недоліків.
Копію цієї ухвали для відому направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Я.В. Прасол