11.12.2025 Провадження по справі № 1-кп/940/182/25
Справа № 940/2307/25
11 грудня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111300000227 від 28.10.2025 за ч. 1 ст. 382 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клюки Тетіївського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, не депутата, на утриманні якого малолітні діти не перебувають, призовника, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України,
встановив:
За змістом обвинувального акту та угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 обвинувачується у наступному.
Так, відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України. Обов?язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Встановлено, що 08.06.2023 року Тетіївським районним судом Київської області, за результатами розгляду протоколу серії БАД №714787 від 08.12.2022 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, винесено постанову по справі №940/492/23 (провадження №3/940/268/23), яка вступила в законну силу 20.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років.
Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 28.10.2025 о 14:10 год. керував автомобілем марки «Daewoo Nexia» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Центральній в с. Хмелівка, Білоцерківського району, Київської області, де був зупинений працівниками поліції на підставі п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України».
Зазначеними діями ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Тетіївського районного суду від 08.06.2023 про позбавлення його права керування транспортними засобами, що набрала законної сили.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
20 листопада 2025 року між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 382КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість в інкримінованому йому діянні. Також сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які в присутності захисника роз'яснені обвинуваченому.
У судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити, вказуючи, що вона відповідає вимогам КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості. ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,беззастережно визнав, зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який буде застосований до нього в разі затвердження угоди про визнання винуватості судом.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, розглянувши угоду про визнання винуватості, перевіривши її на відповідність вимогам КПК України, суд вважає, що укладення угоди є добровільним, відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України, отже вона може бути затверджена судом, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Відповідно до положень ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання своєї вини та щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі статті 67 КК України, суд не встановив.
Разом з тим, враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працюючий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, існують достатні фактичні підстави для визнання винуватості, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим.
Виходячи з вищевикладеного, судвважає, що вказана угода про визнання винуватості між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 підлягає затвердженню з призначенням обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого в ній покарання.
Суд вважає, що призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень. Більш суворе покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення, призначаються лиш у випадку, якщо менш суворе покарання буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні відносно обвинуваченого запобіжні заходи не застосовувались та підстав для їх застосування немає.
Цивільний позов не заявлено.
Шкода кримінальним правопорушенням не завдана.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись статтями 373, 374, 376, 394, 395, 468, 469, 472-476 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні №12025111300000227 від 28.10.2025, укладену 20 листопада 2025 року між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 20 листопада 2025 року покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
За приписами ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_6