Справа № 369/7069/24
Провадження № 2/369/2196/25
08.12.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/7069/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики.
Свої вимоги мотивувала тим, що 29 серпня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого Позикодавець передала у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі 350 000,00 (триста п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, а Позичальник зобов'язалася повернути зазначену суму не пізніше 01 січня 2023 року без сплати відсотків.
06 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №2226. Після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання за договором позики від 29 серпня 2019 року, грошові кошти у встановлений строк позикодавцю не повернула, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 350000,00 грн, а також судовий збір у сумі 3 500,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнала у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за N 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Прийнявши визнання позову відповідачем та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Так, судом встановлено, що 29 серпня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується копією вказаного договору та власноруч підписаною ОСОБА_2 розпискою про отримання коштів за договором позики від 29 серпня 2019 року.
06 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2226. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 отримала прізвище - « ОСОБА_5 ».
Відповідно до п. 1 Договору, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) грн 00 коп., а Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 2 Договору, на момент його укладення грошові кошти в сумі 350 000,00 грн Позикодавець передав Позичальнику в повному обсязі, що підтверджується розпискою про отримання позики.
Згідно з п. 3 Договору, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти (у такій самій сумі, що були передані) до 01 січня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , або за фактичним місцем проживання позикодавця на момент повернення коштів.
Відповідно до п. 4 Договору, сторони домовилися, що договір позики є безвідсотковим, при цьому Позичальник має право достроково повернути суму позики.
Згідно з п. 5 Договору, сплата позики повинна підтверджуватися Позикодавцем розписками про одержання грошових коштів, які він зобов'язаний видавати Позичальнику одночасно з отриманням платежів. Після повного повернення позики Позикодавець зобов'язаний повернути Позичальнику оригінал розписки про отримання позики.
Відповідно до п. 6 Договору, Позичальник має право повернути, а Позикодавець зобов'язаний прийняти суму позики до закінчення строку, визначеного договором.
Згідно з п. 7 Договору, у разі якщо Позичальник не поверне позику у строк, визначений пунктом 3 Договору, Позикодавець має право пред'явити договір до стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Територіальна підсудність при зверненні до суду визначається за місцем виконання Договору, яким є фактичне місце проживання позикодавця.
Станом на час ухвалення рішення суду не надано доказів щодо повного виконання ОСОБА_2 умов договору позики та повернення грошових коштів.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).
Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів.
Як вбачається із тексту розписки від 29 серпня 2019 року, в ній зазначено, що « Я, ОСОБА_2 , отримала від ОСОБА_3 в борг 350 000,00 грн та зобов'язуюсь повернути грошові кошти в повному обсязі до 01 січня 2023 року».
Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачу згідно з договором позики від 29 серпня 2019 року судом не встановлено.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.
Відтак, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов'язання не виконала, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на її користь борг у розмірі 350 000,00 грн.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 500, 00 грн.
Відповідно до ст.ст. 203, 549, 551, 625, 1046, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 206, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА