Справа № 366/3900/25
Провадження № 2-з/366/13/25
про забезпечення позову
09 грудня 2025 року суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,-
Представник позивача адвокат Шурубор В.І. 04 грудня 2025 року звернувся до суду з указаним позовом, одночасно з яким подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме зобов'язати АТ «Райффайзен Банк» зупинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами, плати за погашення простроченого боргу по кредиту, штрафів, пені, тощо по картковому рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), який відкритий на ім'я ОСОБА_1 з 16 квітня 2025 року та до моменту прийняття остаточного рішення у справі.
Заява мотивована тим, що в результаті шахрайських дій 16.04.2025 року з належного позивачу банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк», без її відома та поза її волею було списано кошти в розмірі - 86 150,49 грн. Здійснення вказаних операцій відбулося за рахунок кредитних коштів, у зв'язку з чим відповідач за період з 16.04.2025 року по 23.10.2025 рік також списав відсотки за користування кредитом в загальному розмірі 18 913,46 грн. Про факт списання коштів позивачу стало відомо того ж дня, про що вона негайно 16.04.2025 о 15:50 год. повідомила відповідача. Окрім того, в підтвердження обставин шахрайських дій є порушення кримінального провадження, відомості про яке зареєстровані за заявою позивача в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ч. 4 ст. 191 КК України.
Станом на дату подання вказаної заяви відповідач продовжує нараховувати проценти у зв'язку із списанням коштів, що підтверджується повідомленням АТ «Райффайзен Банк» від 25 вересня 2025 року, в якому було зазначено, що Банк не має підстав для повернення коштів на картковий рахунок позивача та порекомендував звернутися до правоохоронних органів. Таким чином, триває нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також стягується плата за погашення простроченого боргу по кредиту, які були списані незаконно.
Окрім того, відповідачем направлено на електронну адресу позивача вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором. В даній вимозі відповідач вимагає від позивача сплатити суму списаних коштів в результаті несанкціонованих операцій, з урахуванням списаних банком відсотків та інших платежів в сумі 83 357, 80 грн.
Позивач зазначає, що у разі відмови у забезпеченні позову, з позивача може бути стягнуто зазначені кошти, що в свою чергу призведе до неможливості захисту законних інтересів позивача.
На підставі ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, вважаю, що заява підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.
Частиною першою та другої статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, при вирішенні цього питання суд має оцінити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такі висновки також сформовані колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. […] Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на ј частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту ј частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. […] Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що між сторонами існує майновий спір.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зобов'язання АТ «Райффайзен Банк» зупинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами, плати за погашення простроченого боргу по кредиту, штрафів, пені, тощо, у зв'язку з тим, що вона звернулася до правоохоронних органів з заявою про злочин, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ч. 4 ст. 190 КК України, та до банку з претензією щодо шахрайських дій третіх осіб та ненадійного захисту рахунку, однак АТ «Райффайзен Банк» продовжує списувати з її картки грошові кошти на погашення кредиту, тому вона звернулася до суду з позовною заявою про відновлення порушеного права внаслідок неправомірних дій надавача банківських послуг. Окрім того, відповідачем направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, в якій відповідач вимагає від позивача сплатити суму списаних коштів в результаті несанкціонованих операцій, з урахуванням списаних банком відсотків та інших платежів в сумі 83 357, 80 грн. Таким чином, позивач зазначає, що у разі відмови у забезпеченні позову, з позивача може бути стягнуто зазначені кошти, що в свою чергу призведе до неможливості захисту законних інтересів позивача.
Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї документи та враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, вважає за необхідне застосувати забезпечення позову шляхом зобов'язання АТ «Райффайзен Банк» зупинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами, плати за погашення простроченого боргу по кредиту, штрафів, пені, тощо по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
При цьому, суд вважає, що даний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і його невжиття дійсно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до неможливості захисту законних інтересів позивача, поновлення її порушеного права в майбутньому у випадку задоволення її позовних вимог.
Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує нарахування відсотків та інших платежів по картковому рахунку позивача.
З огляду на наведені висновки, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, адже їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Водночас, у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічних заходів забезпечення позову відповідно до ст. 154 ЦПК України.
Суд роз'яснює, що відповідач у відповідності до вимог статті 154 ЦПК України, після застосування судом заходів забезпечення позову не позбавлений права на подання до суду відповідного клопотання про зустрічне забезпечення позову.
Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Керуючись ст. ст.149-154, 157, 247, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Шурубора Вячеслава Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів, задовольнити.
2. Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме зобов'язати АТ «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: 01011, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А) зупинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами, плати за погашення простроченого боргу по кредиту, штрафів, пені, тощо по картковому рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), який відкритий на ім'я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 16 квітня 2025 року та до моменту прийняття остаточного рішення у справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала складена і підписана суддею 09.12.2025 року.
Суддя: О.П. Гончарук