Справа № 366/2580/25
Провадження № 2/366/876/25
10 грудня 2025 року Іванківський районний суд Київської області, в складі головуючого - судді Гончарука О.П., секретаря судового засідання Іванової І.С., представника відповідача Приходька І.С., Кришталь О.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Зелена Хвиля», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс» про розірвання договорів оренди землі та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками,
В провадженні Іванківського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє адвокат Шурубор Вячеслав Ігорович до ТОВ «ВП «Зелена Хвиля», ТОВ «ВП «Полісся», ТОВ «Техресурс» про розірвання договорів оренди землі та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками.
12 серпня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, призначено справу до судового розгляду на 22 вересня 2025 року на 11 год. 00 хв. в порядку спрощеного позовного провадження.
22 вересня 2025 року ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Техресурс» адвоката Приходька І.С. про роз'єднання позовних вимог у справі №366/2580/25 - відмовлено. Окрім того, витребувано у Вишгородської районної державної адміністрації Київської області докази по справі та відкладено розгляд справи на 15 жовтня 2025 року об 11 год. 00 хв.
15 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивачів, адвоката Шурубора В.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку з хворобою.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року розгляд справи перенесено на 10 грудня 2025 року о 13 год. 30 хв.
19 вересня 2025 року від представника відповідача ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» - адвоката Широкова О.О., до суду, через систему «Електронний суд», надійшла заява про неналежність відповідача ТОВ «ВП «Зелена Хвиля».
Також, від представника відповідача ТОВ «ВП «Полісся» - адвоката Приходька І.С., надійшла заява про неналежність відповідача ТОВ «ВП «Полісся» та заперечення проти позову, в якому представник стверджує, що у ТОВ «ВП «Полісся» наразі відсутнє право оренди через його відчуження (продаж) новому орендареві ТОВ «Поділля Агропродукт» та посилається на Лист Торгово-Промислової Палати від 28.02.2022 року щодо військової агресії рф проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), яка і є причиною несплати орендної плати.
09 грудня 2025 року від представника позивачів адвоката Шурубора В.І. до суду, через систему «Електронний суд», надійшло клопотання про виключення у справі співвідповідача ТОВ «ВП «Зелена Хвиля», а також заперечення на заяву про неналежність відповідача ТОВ «ВП «Полісся».
В обґрунтування клопотання про виключення у справі співвідповідача ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» представник позивачів адвокат Шурубора В.І. зазначає, що після отримання від Вишгородської РДА витребуваних документів, а саме: договорів оренди землі та додаткових угод до зазначених договорів, стало відомо, що ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» є неналежним відповідачем, оскільки на підставі додаткових угод про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди, було замінено орендаря ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» на нового - ТОВ «ВП «Полісся». Про те, що співвідповідач ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» не є більше орендарем земельних ділянок позивачів адвокатові стало відомо під час розгляду справи, а саме після надходження витребуваних документів від Вишгородської РДА.
У своїх запереченнях на заяву про неналежність відповідача ТОВ «ВП «Полісся» представник позивачів зазначає, що саме ТОВ «ВП «Полісся» допустило порушення (невиконання) умов договорів оренди землі у вигляді систематичної несплати орендної плати і саме на нього покладається цивільно-правова відповідальність за вказане порушення. Також зазначає, що посилання представника ТОВ «ВП «Полісся» на Лист Торгово-Промислової Палати від 28.02.2022 року щодо військової агресії рф проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), яка і є причиною несплати орендної плати, є необґрунтованим, оскільки ним не було надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що у 2022 - 2024 роках відповідач дійсно не мав об'єктивної можливості виконання договорів оренди, не користувався та не обробляв належні позивачам земельні ділянки саме з причин - форс-мажору (обставин непереборної сили) військової агресії РФ проти України, через що не сплачував оренду плату позивачам. Лише самі посилання відповідача на оголошення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану - є безпідставними. Окрім того, зазначає, що ТОВ «ВП «Полісся» продаючи право оренди третій особі ТОВ «Техресурс» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №23 від 15.04.2025 року, діяв недобросовісно, намагаючись перекласти свою відповідальність на іншу юридичну особу, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Просить суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «ВП «Полісся» адвоката Приходька І.С. про неналежність відповідача ТОВ «ВП «Полісся» у справі №366/2580/25.
Позивачі та представник позивачів в судове засідання не з'явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У прохальній частині позовної заяви та у своїх запереченнях на заяву просив суд розглядати справу без участі позивачів та їх представника - адвоката Шурубора В.І.
Представники відповідачів не заперечували щодо задоволення клопотання про виключення у справі ТОВ «Виробниче підприємство «Зелена Хвиля» та наполягали на задоволенні клопотання про неналежного відповідача ТОВ «Виробниче підприємство «Полісся». У задоволенні клопотання щодо неналежного відповідача відмовити.
Дослідивши письмові докази які наявні у матеріалах справи у межах ініційованого питання про виключення у справі співвідповідача ТОВ «ВП «Зелена Хвиля», всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, суд прийшов до висновку, що зазначене клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач, при цьому, позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді, в свою чергу, відповідачем в цивільному процесі є особа, до якої позивачем пред'явлено матеріально-правову вимогу, при цьому, позивач вважає, що саме ця особа, як відповідач, порушила охоронювані законом права та інтереси позивача.
Відповідно до ст.46-47 вказаного Кодексу, сторони повинні володіти цивільною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.
Положеннями ч.2 ст.50 ЦПК України передбачено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов'язку.
Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов'язків.
Статтею 51 ЦПК України передбачено можливість здійснення заміни неналежного відповідача, у випадку, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
Відповідно ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За ч.3 ст.51 ЦПК України після спливу цих строків, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, про те що співвідповідач ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» не є більше орендарем земельних ділянок позивачів адвокатові Шурубору В.І. стало відомо під час розгляду справи, а саме після надходження до суду від Вишгородської районної військової адміністрації договорів оренди землі та додаткових угод до зазначених договорів.
Згідно із ч.4 ст.51 ЦПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Перевіривши матеріали справи та клопотання, виходячи, при цьому, з положень ч.1,3 ст.51 ЦПК України, а також ст.4 ЦПК України, яка гарантує право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому ЦПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивачів про виключення ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» з кола співвідповідачів у справі, оскільки судом встановлено, що співвідповідач ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» є неналежним відповідачем у даній справі.
Окрім того, дослідивши письмові докази які наявні у матеріалах справи у межах ініційованого питання про неналежність відповідача ТОВ «ВП «Полісся», дослідивши заперечення проти позову, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, суд прийшов до висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Положеннями ч.2 ст.50 ЦПК України передбачено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Водночас у пункті д) частини 1 статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що між позивачами та ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» було укладено договори оренди землі та додаткові угоди до них, якими було замінено орендаря ТОВ «ВП «Зелена Хвиля» на нового - ТОВ «ВП «Полісся».
Таким чином, до ТОВ «ВП «Полісся» перейшли всі права та обов'язки первісного орендаря, в тому числі і обов'язок по своєчасній сплаті орендної плати.
Оскільки ТОВ «ВП «Полісся» допустило порушення (невиконання) умов договорів оренди землі у вигляді систематичної несплати орендної плати, то саме на нього покладається цивільно-правова відповідальність за вказане порушення.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).
Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивачі розраховували на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.
Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Несплата орендної плати, а також невиконання обов'язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.
Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24).
Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договорами. Водночас, позивачі послідовно й обґрунтовано заперечують факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу ГУ ДПС у Київській області.
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.
Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ВП «Полісся») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Суд вважає, що факт перебування вказаних земельних ділянок на території, яка в певний період часу в 2022 році входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, сам по собі також не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем їх у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з орендної плати. Адже самі по собі лише посилання на вказаний факт без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за договором оренди землі не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов'язань.
Крім того, з боку представників ТОВ «ВП «Полісся» не було направлено орендодавцям жодних повідомлень про неможливість використання вказаних земельних ділянок, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивачів доведені не були.
З огляду на викладене суд вважає, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачені договорами сторін обов'язок з виплати позивачам орендної плати за 2022 - 2024 роки.
Таку саму позицію із вказаних питань підтримує і колегія суддів Верховного Суду, що має відображення у постанові від 23 квітня 2025 року № 916/5400/23.
Окрім того, варто зазначити, що ТОВ «ВП «Полісся» продаючи право оренди третій особі ТОВ «Техресурс» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №23 від 15.04.2025 року, діяв недобросовісно, намагаючись перекласти свою відповідальність на іншу юридичну особу, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Метою цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, і цей захист неможливий без залучення до процесу всіх осіб, прав та інтересів яких стосується спір. Розгляд справи без участі первісного орендаря ТОВ «ВП «Полісся» не дозволить досягти правової визначеності та може призвести до необхідності ініціювання нових судових проваджень. Таким чином, задоволення заяви представника відповідача унеможливить ухвалення рішення, яке буде поширювати свою дію на всіх осіб, чиїх прав та обов'язків воно стосується.
Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про неналежність відповідача ТОВ «ВП «Полісся» не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.51 ЦПК України, про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 49, 51 ЦПК України, суд, -
1.Клопотання представника позивача адвоката Шурубора Вячеслава Ігоровича про виключення співвідповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Зелена Хвиля», - задовольнити.
2.Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Зелена Хвиля» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34911556, місцезнаходження: 11101, Житомирська область, Овруцький район, с. Радчиці, вул. Шевченка, 39) неналежним відповідачем та виключити його з кола відповідачів у цивільній справі №366/2480/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Зелена Хвиля», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс» про розірвання договорів оренди землі та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками.
3.У задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» адвоката Приходька І.С. про неналежність відповідача ТОВ «ВП «Полісся» у справі №366/2580/25, - відмовити.
4.Копію даної ухвали направити сторонам.
5.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
6.Заперечення на дану ухвалу можуть включатися до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлений 10 грудня 2025 року.
Суддя Олексій Гончарук