Справа № 362/9628/25
Провадження № 1-кс/362/835/25
10 грудня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання т.в.о. дізнавача СД ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025116140000249 від 04.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
09.12.2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області поштою надійшло клопотання т.в.о. дізнавача СД ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025116140000249 від 04.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, в якому він просить накласти арешт на посвідчення тракториста-машиніста виданого на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 видане ДІСГ Вінницькій області від 17.04.2015 року із забороною користуватися та розпоряджатися даним майном.
Слідчий суддя, перевіривши клопотання на предмет його відповідності вимогам кримінального процесуального закону, прийшов до висновку, що воно не відповідає вимогам, передбачених ст. 171 КПК України.
Положеннями ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Як вбачається із вимог ч. 1 ст. 171 КПК України вбачається хто має право звернутися до слідчого судді із клопотанням із вказаної норми закону не передбачено, що т.в.о. дізнавача має право на звернення із даним клопотанням.
Відповідно до вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
У порушення вимог п.1 ч. 2 ст.171 КПК України, у клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності арешту майна з огляду на те, що метою його застосування є збереження речових доказів, зокрема щодо відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а також не обґрунтовано на підтвердження яких фактів та обставин воно слугуватиме речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий не вказав у чому власне вбачається необхідність накладення арешту на майно, добровільно виданого ОСОБА_6 органу досудового розслідування, згідно його заяви враховуючи завдання арешту майна.
Окрім того, у клопотанні не зазначено фактичних даних щодо адрес фізичних, чи юридичних осіб, які є власниками вказаного майна, що позбавляє слідчого суддю можливості виконати вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України щодо судового виклику власників майна для розгляду даного клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його слідчому, прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не відповідає вимогам, які до нього ставляться, визначеними ч. 1, 2 ст. 171 КПК України, а тому клопотання про арешт майна слід повернути саме прокурору, якій уповноважений на звернення із даним клопотанням для усунення недоліків та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 171, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання т.в.о. дізнавача СД ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025116140000249 від 04.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - повернути прокурору Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4 та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Текст ухвали оголошено 10.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_7