Справа № 357/16821/25
3/357/6636/25
09.12.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспортні дані відсутні в матеріалах справи, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 468034 від 29.09.2025 року: 29.09.2025 року о 07 год. 00 хв. м. Біла Церква, шосе М-05 78 км. ОСОБА_1 керував автомобілем «Audi 100» н.з. НОМЕР_2 , на автодорозі М.05 Київ-Одеса 76 км, в напрямку м. Київ, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки за згодою водія за допомогою приладу DRAGER Alkotest 6810 ARBL0387 тест, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 належним повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , вказавши, що ОСОБА_1 не має можливості прибути до суду.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю, тому суддя вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .
Адвокат Сіренко М.Ю., беручи участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції, вину ОСОБА_1 заперечив та просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Так, адвокат Сіренко М.Ю. вказав, що наявний протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом та складений з порушенням, оскільки в порушення вимог пункту 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735, у протоколі про адміністративне правопорушення не відображено результату огляду.
Крім цього захисник зазначив, що ОСОБА_1 просив повторно пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки не був згоден з результатами огляду, проте працівник поліції не роз'яснив ОСОБА_1 право на проходження повторного огляду в медичному закладі.
Також адвокат Сіренко М.Ю. зауважив, що фактично поліцейський не відсторонив ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та дозволив керувати автомобілем, а наявну в матеріалах справи було відібрано з формальних підстав.
Вислухавши пояснення адвокат Сіренка М.Ю. та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 468034 від 29.09.2025 року та його копію, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, роздруківку результату огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу від 29.09.2025, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розписку та письмові пояснення ОСОБА_1 від 29.09.2025, відеозапис, копію свідоцтва про повірку, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.2.9(а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.
Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається також Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735 (далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок).
У диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що 29.09.2025 року о 07 год. 00 хв. м. Біла Церква, шосе М-05 78 км. ОСОБА_1 керував автомобілем «Audi 100» н.з. НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції.
Відеозаписи відображають, що ОСОБА_1 проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Після завершення продування ОСОБА_1 спеціального технічного приладу, поліцейський виконує певні дії з приладом та зазначає, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Варто наголосити, що відеозаписи не охоплюють які дії вчинялись працівником поліції із спеціальним технічним приладом, після проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння. Крім цього на відеозаписах не відображено показань приладу результатів проведеного огляду та поліцейським також не було оголошено цифрового показника проміле алкоголю в крові ОСОБА_1 .
Суддя зауважує, що частиною 2 статті 266 КУпАП регламентовано, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Разом з цим суддя вказує, що застосування працівником поліції технічних засобів відеозапису під час проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, передбачає собою не формальне здійснення відеозапису під час огляду, а чітке фіксування поліцейським усієї процедури проведення огляду. Зокрема поліцейський має зафіксувати, що спеціальний технічний прилад перебував у належному стані, під час огляду було використано новий (запечатаний) одноразовий мундштук, було дотримано інструкції з використання приладу, особі було роз'яснено правила проходження огляду за допомогою спеціального технічного приладу, безпосередній процес проходження особою такого огляду та показання приладу та результатів проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Варто наголосити, що долучені відеозаписи не охоплюють всієї процедури проведення огляду ОСОБА_1 , а лише відображають продування ОСОБА_1 спеціального технічного приладу. Разом із цим, відеофіксація не відображає який мундштук було використано поліцейським, проведення перевірки чистоти приладу, які дії вчинялись працівником поліції із спеціальним технічним приладом, після проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння. Крім цього на відеозаписах не відображено показань приладу результатів проведеного огляду та поліцейським також не було оголошено цифрового показника проміле алкоголю в крові ОСОБА_1 .
За вказаних обставин суддя констатує про порушення процедури проведення огляду, а саме частини 2 статті 266 КУпАП, оскільки належним чином не було зафіксовано проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів водія ОСОБА_1 .
Разом із цим суддя вказує, що вимоги п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, регламентують, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, відеофіксація не здійснювалась працівником поліції безперервно, оскільки з аналізу відеозапису вбачається, що працівник поліції вибірково вимикав та знову вмикав портативний відеореєстратор.
Суддя зауважує, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Доводи сторони захисту вказують, що ОСОБА_1 не був згоден з результатом проведеного огляду, суддя зазаначає, що з матеріалів відеофіксації слідує, що після проведеного огляду ОСОБА_1 , без з'ясування ставлення водія ОСОБА_1 до результату огляду, зокрема його згоди чи незгоди з результатом проведеного огляду та без роз'яснення ОСОБА_1 , що у разі сумнівів та його незгоди з результатом проведеного поліцейським огляду, останній має право пройти огляд у закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога, поліцейський одразу вказав, що стосовно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а акт огляду на стан алкогольного сп'яніння складався поліцейським вже після того, як було складено протокол про адміністративне правопорушення.
При цьому о 07 год. 14 хв. відеофіксацію було припинено та її було відновлено лише о 08 год. 04 хв., коли поліцейський вже розпочав ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами.
Суддя зазначає, що матеріали справи не містять спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції у період часу з 07:14 год. по 08:05 год., а тому суд не виключає, що у проміжок часу коли не було здійснено відеофіксацію, ОСОБА_1 міг висловлювати свою незгоду з результатом проведеного огляду.
Враховуючи вищевказане, зокрема обставини того, що відеофіксація не була здійснена повно та безперервною, оскільки здійснювалась працівником поліції з перериванням, що є порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, та з урахуванням положень ст.62 Конституції України, суд не може прийняти докази надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у якості належних та допустимих, зокрема відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та суддя не виключає, що могло мати місце порушення вимог частини 3 статті 266 КУпАП.
Крім цього суддя критично оцінює роздруківку результату огляду ОСОБА_1 від 29.09.2025, оскільки дана роздруківку є не цілком читабельною та неможливо встановити її повний зміст та вказаної у ній інформації, зокрема номер приладу, принтеру, дату останньої повірки, калібрування, градуювання, температуру та інше.
Також суддя вказує, що пунктом 10 розділу ІІ Інструкції визначено, що результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Пункт 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС №1376 від 06.11.2025, серед іншого визначає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).
Тому суддя погоджується з адвокатом Сіренком М.Ю., що наявний протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом, оскільки у протоколі не було зазначено ані результату огляду, ані номеру тесту та переліку доказів, які долучаються до даного протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП автором протоколу про адміністративне правопорушення не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки не додано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суддя зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.
Європейський суду з прав людини притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, ст.221, ст.247, ст. 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяО.О. Гребінь