Справа № 346/5303/25
Провадження № 2/346/2913/25
01 грудня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю: секретаря Ковалюк А. І.,
представника відповідача адвоката Степанова М. С.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Смартком Технології» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення вартості товару,
в обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 17.05.2025 року він придбав у відповідача офісне крісло марки «GT Racer B-2509 Black" (№ 4820241178858) за ціною 5 899 грн. Через декілька днів позивач розпакував деталі цього крісла, зібрав його та помітив, що матеріал на сидінні мав сліди від використання, спинка сидіння не відкривалась на 140 градусів, підставка для ніг не висувалась. Позивач даним товаром не користувався та вважає, що ці недоліки існували на момент купівлі вказаного офісного крісла.
У зв'язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою про обмін товару або повернення сплачених за цей товар коштів. Однак, відповідач відмовив позивачу у задоволенні таких вимог, оскільки вказаний товар був у використанні, і тому його повернення неможливе.
Тому позивач просить розірвати договір купівлі-продажу, укладений між ним як покупцем та відповідачем як продавцем щодо вказаного товару, стягнути з відповідача на його користь вартість такого товару в розмірі 5 899 грн, а також судові витрати.
04.11.2025 року представник відповідача, адвокат Степанов Микита Сергійович подав через підсистему «Електронний Суд» відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. з наступних підстав.
Під час отримання товару жодних зауважень щодо стану вказаного товару (зокрема, що наявності слідів використання, комплектності та інших критеріїв) позивачем не було заявлено. Отже, товар був у належному стані, на підтвердження чого товар придбано позивачем без будь-яких претензій та зауважень.
Отже, позивач набув право власності на даний товар. З цього моменту, відповідно до норм Цивільного кодексу України до позивача як власника перейшов ризик випадкового пошкодження (псування) товару
Тому твердження позивача про наявність слідів використання на момент передачі товару є такими, що не доведені належними та допустимими доказами, оскільки позивач мав можливість перевірити якість товару та за очевидними слідами використання відмовитися від укладення вказаного договору.
Представник відповідача також зазначає, що згідно з висновком наукової санітарно-епідемологічної експертизи відповідність про санітарному законодавству від 15.01.2025 року № 2025/04/135, вказаний товар не становить ризику для здоров?я або безпеки людей, або іншим аспектам захисту суспільних інтересів та відповідає національним стандартам та технічному регламенту.
Таким чином, переданий позивачу товар є належної якості, а позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що на момент придбання товар був неналежної якості.
Крім того, повернення товару на підставі статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів» можливе виключно за умови одночасного дотримання всіх встановлених вимог, а саме: товар повинен бути належної якості; не використовуватися; мати збережений товарний вигляд, споживчі властивості, пломби та ярлики.
Отже, недоліки, на які посилається позивач, виникли вже після передачі товару у власність позивача, про що свідчить як час звернення зі скаргою, так і наявність слідів використання. Тому представник відповідача вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано вимоги вказаного ст. 9 Закону, оскільки належна якість товару не була збережена, товар, зі слів позивача, має чисельні сліди використання та технічну несправність.
У відзиві на позовну заяву також вказано, що позивач у письмових зверненнях від 28.05.2025 року та від 11.06.2025 року, а також у позовній заяві неодноразово зазначає, що товар має сліди використання та технічну несправність у роботі спинки крісла. При цьому, позивачем не надається жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що усі ці недоліки існували до продажу товару.
Крім того, у відповідь на зазначені заяви відповідач пропонував позивачу звернутись до продавця із заявою про передачу товару на сервісне обслуговування відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, з метою усунення виявленого недоліку в роботі крісла. Однак, позивач не скористався наданим йому законом правом на гарантійне обслуговування, не передав товар для перевірки якості та не надав жодних документів, які б підтверджували відмову сервісного центру в прийнятті товару чи неналежне виконання гарантійних зобов?язань.
Також представник відповідача вважає, що наведені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, відповідно до положень ст. 137 ЦК України (а. с. 31-37).
17.11.2025 року позивач подав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.
Після отримання товару та виявлення недоліків позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу обміну чи повернення коштів за даний товар. Станом на день формування відповіді на відзив (17.11.2025 року) товар перебуває у тому стані, в якому був після первинного збирання та подальшого пакування: розібраний і складений у коробку, без подальшого використання за призначенням.
Позивач вказує, що технічні регламенти встановлюють вимоги до безпеки продукції (відсутність ризиків для життя та здоров?я, допустимість матеріалів тощо), а документи про відповідність (сертифікати, декларації тощо) підтверджують загальну відповідність продукції певним нормативним вимогам. Однак, такі документи не містять висновків про працездатність механізмів саме конкретного примірника товару, який відповідач продав йому, не підтверджують відповідність фактичних функціональних характеристик (кут нахилу спинки, робота підставки для ніг тощо), заявлених при продажу, та не спростовують конкретних недоліків, на які вказує позивач. У розумінні ст. 6 та ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару означає можливість його нормального використання за призначенням з урахуванням заявлених характеристик. Посилання лише на загальні документи про відповідність не може замінити перевірку якості конкретного проданого товару.
Позивач також зазначає, що під час первинного звернення до відповідача він діяв як звичайний добросовісний покупець, який отримав товар без візуальних зауважень і мав підстави вважати його таким, що відповідає вимогам до товару належної якості. Саме тому він діяв відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права на обмін товару протягом 14 днів. Однак, після збирання крісла були виявлені фактичні, раніше приховані недоліки, що унеможливлюють його нормальне використання за призначенням (несправність механізмів, невідповідність заявленим характеристикам, наявність потертостей). Такі дефекти не могли бути встановлені під час короткого огляду при купівлі, оскільки виявляються лише після складання та перевірки механізмів. Саме виявлення прихованих технічних недоліків переводить спір у площину ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регулює вимоги щодо товару неналежної якості.
Позивач вказує, що зазначений стороною відповідача висновок санітарно-епідеміологічної експертизи не може вважатися належним доказом відсутності саме тих дефектів, які є предметом спору, і сам по собі не підтверджує належну якість товару у розумінні ст.8 вказаного Закону.
Також позивач вважає, що твердження сторони відповідача про наявність на вказаному товарі слідів його використання, є необґрунтованими, оскільки він не використовував товар за його функціональним призначенням, а лише здійснив його збирання. Збирання товару саме по собі не свідчить про його повноцінну експлуатацію, яка призводить до зносу. Сторона відповідача не надала жодного акту огляду, підписаного обома сторонами, незалежної експертизи, фото- чи відео-фіксації, які б підтверджували заявлені використання. Огляд товару, проведений відповідачем в односторонньому порядку, без участі позивача, не може вважатися належним та достатнім доказом у справі (а. с. 52-56).
Позивач в судове засідання не з'явився, 18.11.2025 року подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги (а. с. 58).
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві на позовну заяву доводи та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до даних фіскального чеку з (ІД 45574022) позивач 17.05.2025 року придбав у магазині відповідача, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , офісне крісло марки «GT Racer B-2509 Black (4820241178858 (а. с. 7)).
Відповідно до даних заяви на повернення товару, складеної позивачем 28.05.2025 року, останній звернувся до відповідача з вимогою обміняти або надати можливість придбати будь-який інший товар з наявного асортименту з відповідним перерахунком вартості, або повернути грошові кошти, сплачені за вказаний товар, на банківський рахунок позивача, оскільки такий товар мав істотні недоліки: спинка сидіння не тієї довжини, що заявлена, та не відкидається на 140 градусів, як було зазначено в описі товару; неналежний зовнішній вигляд (матеріал сидіння має сліди використання); підставка для ніг не висувається (а. с. 9, 10).
Згідно з відповіддю з вих. № 486/NS від 03.06.2025 року, наданої стороною відповідача на вказану заяву позивача, відповідач відмовив у згаданих вимогах позивача та зауважив, що після придбання товару ризик випадкового його пошкодження перейшов до позивача. В цій відповіді вказано, що позивачу надавалась можливість оглянути та перевірити товар, і позивач прийняв його без зауважень. Також сторона відповідача вказала, що зазначений товар був у використанні позивача, оскільки на сидінні крісла наявний ворс, пластмасова частина крісла має сколення та подряпини, а у місцях кріплення болтів фарба частково здерта. Тому відповідач запропонував позивачу звернутись з відповідною заявою про передачу товару на сервісне обслуговування для перевірки та усунення можливих недоліків (а. с. 11, 12).
Судом також встановлено, що згідно з даними письмової вимоги щодо неправомірної відмови у задоволенні вимог, складеної позивачем 11.06.2025 року, останній вказав, що придбаний ним товар мав ознаки користування, а саме: під спинкою крісла є видимі потертості, підставка для ніг не висувається належним чином, спинка не відкидається на заявлені 140 градусів, що свідчить про неналежну якість товару. Тому позивач вимагав надати можливість проведення незалежної експертизи товару (а. с. 13, 14).
Відповідно до даних відповіді № 525/NS від 20.06.2025 року, наданої стороною відповідача на вказану заяву позивача, станом на день звернення із заявою від 28.05.2025 року згадане офісне крісло перебувало у користуванні позивача 11 днів (з 17.05. по 28.05. 2025 року), при придбанні товару позивач не висловлював жодних претензій щодо його неналежної якості та прийняв товар у стані, який його задовольняв. сторона відповідача зазначила, що позивач не звертався із заявою про передачу товару до офіційного сервісного центру для проведення діагностики та обслуговування, тому наявність істотного недоліку не була підтверджена належним чином. При поверненні вказаного товару до магазину встановлено, що його товарний вигляд не було збережено, тому вимоги позивача задоволенню не підлягають (а. с. 15-17).
Таким чином, предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 17.05.2025 року, у зв'язку з постачанням товару неналежної якості.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають правообирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 цього Кодексу публічний договір це договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Частиною 2 ст. 653 вказаного Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст. 675 вказаного Кодексу товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 678 цього Кодексу передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Відповідно до ст. 679 вказаного Кодексу продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений ч. 2 ст. 679 ЦК України обов'язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві (якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України покладається на нього.
За правилами ст. 698 вказаного Кодексу за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Правовідносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 7 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що договір це усний чи письмовий правочинміж споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Пунктами 3, 4 та 18 ст. 1 цього Закону визначено терміни виконавець, виробник, продавець в такому значенні: виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Також пунктами 12 та 15 ст. 1 вказаного Закону визначено терміни істотний недолік та недолік товару: істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором; недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 цього Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону право на розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми за товар, виникає у споживача лише у разі наявності в товарі істотного недоліку. Так, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 цього Закону істотний недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.07.2018 року, винесеній у справі № 127/1010/17, зазначив, що відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовуеться. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов?язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості у момент його передачі від продавця до покупця. Це значає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема частиною другою гатті 678 ЦК України та частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов?язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального
У ч. 14 ст. 8 згаданого Закону визначено, що вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
Саме на споживача покладається обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.
Такий правовий висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 року, винесеній у справі № 755/5301/16-ц, від 27.02.2023 року, винесеній у справі № 569/222/21, від 26.02.2025 року, винесеній у справі № 619/3972/21.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року, винесеній у справі № 129/1033/13-ц, сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналізуючи викладені сторонами (їх представниками) доводи, надані позивачем докази, суд зазначає, що позивач стверджував про наявність дефектів товару, які він виявив вдома при зборі товару, а відповідач відмовився замінити такий товар аналогічним з наявного асортименту чи повернути грошові кошти. Проте докази, що підтверджують істотність таких дефектів, наявність їх станом на день придбання цього товару (17.05.2025 року), неможливість їх усунення, або те, що внаслідок цих недоліків офісне крісло стало непридатними для використання, позивачем суду не надано. Клопотання про призначення судової експертизи під час розгляду справи стороною позивача також не заявлялось.
Щодо наданих позивачем фотознімків, долучених до позовної заяви, суд вважає, що вони не можуть бути взяті до уваги як належні та допустимі докази, оскільки з них неможливо достовірно встановити наявність зазначених пошкоджень чи дефектів, а також незрозуміло, коли, за яких обставин та де саме вони були зроблені.
Отже, позивачем не доведено, що саме з вини сторони відповідача виникли заявлені недоліки продукції. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б однозначно свідчили про відповідальність виробника чи продавця за наявність дефектів. Враховуючи, що товар придбано особисто позивачем у згаданому магазині відповідача, він мав можливість оглянути товар та прийняти рішення, купувати його чи ні у відповідному стані та відповідної якості.
Як вказує позивач, недоліки виявлено лише після того, як товар було зібрано в іншому місці, визначення моменту та обставин виникнення недоліків ускладняються, що унеможливлює беззаперечне встановлення вини сторони відповідача щодо заявлених позивачем недоліків після придбання товару останнім.
Тому в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
На підставі викладеного, ст. ст. 2, 4, 5, 16, 205, 633, 653, 655, 675, 678, 679, 698 ЦК України, ст. ст. 1, 6, 8, 12 Закону України «Про захист прав споживачів», та, керуючись статтями 1-18, 76-81, 89, 141, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 , як покупця, до товариства з обмеженою відповідальністю «Смартком Технології» (місцезнаходження юридичної особи: 49107, м. Дніпро, вул. Ольгерда Бочковського (колишня назва - «Генерала Пушкіна»), буд. 1, код ЄДРПОУ: 45574024), як продавця, про розірвання договору купівлі продажу, укладеного 17.05.2025 року між вказаними сторонами, про купівлю-продаж офісного крісла марки «GT Racer B-2509 Black (4820241178858)» та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Смартком Технології» на користь ОСОБА_1 вартості цього товару в розмірі 5 899 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень, відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга рішення може бути подана особами, які беруть участь у справі, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення (ухвалення) рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.12.2025 року.
Суддя: Калинюк О. П.