Справа №345/6515/25
Провадження № 2/345/3074/2025
10.12.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
13.11.2025 року до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовною заявою звернувся представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» Дідух Є.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість загальною сумою 40 000,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4 000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 23 900,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ' 12 100,00 грн., сплачений судовий збір 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 29.01.2024 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4340973 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 4 000,00 грн., строк кредиту 360 днів: з 29.01.2024 року по 23.01.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 4 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 23.09.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідачки. Станом на дату укладання договору факторингу, строк дії договору № 4340973 від 29.01.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 24.09.2024 року донараховано відсотки за (121 календарних днів) у сумі 12 100,00 грн.
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ані на рахунки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ані на рахунки первісного кредитора. Таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем за договором № 4340973 від 29.01.2024 загальною сумою 40 000,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 4 000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 23 900,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 12 100,00 грн. Ці обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.11.2025 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім того, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав клопотання у якому просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подала, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечував позивач, та що відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)
У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
29.01.2024 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4340973 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн. строком на 360 днів (п. 1.2, 1.3). Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 68277.
Згідно з п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.
Також 29.01.2024 відповідачка електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписала паспорт споживчого кредиту, яким останню до укладення договору про споживчий кредит було ознайомлено з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Згідно з листом директора ТОВ «ПАЙТЕК ТУКРАЇНА» вих. № 20241003-745 від 03.10.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було повідомлено про перерахування коштів, а саме: 29.01.2024 на суму 4 000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 .
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» скерувало на адресу суду лист, в якому зазначило, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та повідомив, що по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 4 000,00 грн. від 29.01.2024, платник: FUIB MoneyTransfer Visa Direct.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4340973 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.01.2024 станом на 23.09.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 29 900,00 гривень, з яких: 4 000,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 23 900,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та 2 000,00 гривень - заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам.
23.09.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з реєстром боржників від 23.09.2024 до говору факторингу № 23/09/2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4340973 від 29.01.2024 у розмірі 29 900,00 грн., кількість днів прострочення 209.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4340973 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.01.2024 за 121 календарних днів (24.09.2024 - 22.01.2025) сума нарахованих процентів становить 12 100,00 грн.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачка 29.01.2024 підписала договір № 4340973 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримала від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» суму позики в загальному розмірі 4 000,00 гривень на картковий рахунок. Доказів протилежного відповідачка не надала.
У вказаному договорі визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір нарахованих відсотків, які нараховуються на кредит, а також визначено графік платежів та загальна вартість кредиту, з чим відповідачка погодилася, підписавши його.
Як встановлено з розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідачки первісний кредитор надав останній можливість користуватися кредитними коштами, однак ОСОБА_1 не дотримувалася своїх зобов'язань щодо погашення кредиту у визначені строки, на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов'язань, у зв'язку з чим має заборгованість за кредитом у розмірі 40 000,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4 000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 23 900,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ' 12 100,00 грн.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй позикодавцем кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості, не заперечила щодо складових суми заборгованості, порядку та обґрунтованості їх нарахування.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачка істотно порушила умови укладеного нею договору № 4340973 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.01.2024, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашала кредит та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» є обґрунтованим, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в межах заявлених позовних вимог в розмірі 40 000,00 грн.
Щодо позовної вимоги: «В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.» необхідно вказати таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
З наведених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України(ч. ч. 10, 11ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд із урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За приписами п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 29.01.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
З огляду на викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3 % річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 11877 від 06.11.2025 р.
Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»; заявка на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; рахунок на оплату до договору про надання правничої (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).
Так,згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 4340973 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 03.11.2025 вартість наданих послуг за підготовку та подачу позовної заяви про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 за договором № 4340973 складає 10 000,00 гривень, які слід стягнути з відповідачки, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, ст.ст. 204, 207, 512, 514, 525, 526, 610, 612, 628, 639, 1048, 1049, 1050, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 137, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896) заборгованість загальною сумою 40 000,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4 000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 23 900,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ' 12 100,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та 10 000,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: