Справа № 344/22033/25
Провадження № 1-кс/344/8550/25
10 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091010002050 від 08.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий ОСОБА_4 , звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , в якому просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання вказано про те, що досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, та вчинив новий умисний злочин, за наступних обставин.
Так, 08 грудня 2025 року, близько 20 год 10 хв, ОСОБА_5 зайшов у приміщення магазину «Продукти», який розташований по вул. Довженка, 14, в м. Івано-Франківську, зберігаючи в кишені своїх штанів розкладний ніж.
У цей час, поруч із входом до вказаного магазину знаходився ОСОБА_7 .
Зайшовши в приміщення магазину, ОСОБА_5 безпричинно висловився у сторону ОСОБА_7 словами ненормативної лексики. З метою з'ясування причин нецензурного висловлювання, ОСОБА_7 зайшов у приміщення магазину та звернувся до ОСОБА_5 , щоб той пояснив мотиви своєї поведінки.
У цей час, в ОСОБА_5 виник неправомірний умисел на вчинення хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій протиправний умисел на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та усвідомлюючи, що перебуває в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи вседозволеність та явну неповагу до встановлених в суспільстві правил і норм поведінки, в присутності сторонніх осіб, діючи з особливою зухвалістю, умисно наніс декілька ударів руками в ділянку голови ОСОБА_7 , після чого повалив останнього на підлогу.
Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вийняв із кишені своїх штанів розкладний ніж та, діючи умисно, проявляючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві під час перебування в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, з хуліганських спонукань, в присутності сторонніх осіб, з особливою зухвалістю наніс не менше двох ударів ножем в ділянку шиї зліва потерпілого ОСОБА_7 .
Хуліганські дії ОСОБА_5 , носили явно виражений характер, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, порушували суспільні відносини, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в побуті, безпечний громадський порядок, охорону здоров'я, честі та гідності людини, в результаті чого потерпілому ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, розлучений, депутатом та адвокатом не являється, на утриманні нікого немає, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , раніше судимий: 24.07.2025 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 129, ст. 59-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства; щодо якого 24.10.2025 року на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України.
08 грудня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
09 грудня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями які містяться, в протоколі огляду місця події, протоколах допиту потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, а також іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 4 ст. 296 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч. 4 ст. 296 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність та тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання. Більше того, про вказаний ризик свідчить той факт, що ОСОБА_5 не з'являється на судові засідання до Івано-Франківського міського суду, внаслідок чого суддею винесено ухвалу про примусовий привід від 12.11.2025 року у справі № 344/19201/25.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі їх контактні дані, місця їхніх проживань та місце роботи.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що у останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, він не працевлаштований, джерело його доходів невідоме, а також підозрюваний неодноразово притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, що свідчить про його не бажання ставати на шлях виправлення.
Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, та те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий підтримав думку прокурора, просив клопотання задоволити.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказав, що ризики наведені у клопотанні не підтверджені, підозрюваний має місце проживання, підозрюваний діяв з метою захисту власного життя та здоров'я.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Вказав, що не вчиняв жодних дій, які викладені у повідомленні про підозру, він захищав себе, а ніж використовує для відкривання дверей в своєму помешканні. Також повідомив, що у нього розлади психіки.
Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025091010002050 від 08.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.12.2025, 08.12.2025 о 22 год. 40 хв., ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
09 грудня 2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколі огляду місця події від 08.12.2025, протоколі допиту потерпілого від 09.12.2025, довідку від 08.12.2025 №4313 КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської облради» щодо зафіксованих тілесних ушкоджень потерпілому ( діагноз різана рана привушно-жувальної ділянки з переходом на кут щелепи, рекомендована госпіталізація) протоколів допиту свідків від 08.12.2025, протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.12.2025, протоколу допиту свідка від 09.12.2025.
Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність та тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання. Також, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.
Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Одні лише доводи захисника підозрюваного про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, та гарантією того, що підозрюваний буде дотримуватися відповідних процесуальних обов'язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінального правопорушення з урахуванням встановлених конкретних обставин саме даного кримінального провадження.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу. Так, одного лише твердження, прохання сторони захисту обрати інший більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, у зв'язку з необґрунтованістю на їхню думку клопотання, не достатньо для переконання, що він буде дотримуватися відповідних процесуальних обов'язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінальних правопорушень.
Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).
При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, середню освіту, розлучений, не працює, соціальні зв'язки відсутні; раніше судимий: 24.07.2025 вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 129, ст. 59-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства; щодо якого 24.10.2025 року на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України.
Разом з тим, відповідно до довідки №138 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» 08.12.2025 о 21 год. ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння, розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, інтоксикаційний с-м.
Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 4 ст. 296 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінальних правопорушень, за підозрою у вчиненні ним в умовах воєнного стану, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.
У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінальних правопорушень (характером кримінальних правопорушень згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.
Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
При вирішенні питання про можливість визначення застави, слідчий суддя враховує кваліфікацію кримінального правопорушення, що відноситься за своєю суттю проти громадського порядку та моральності, вчиненого із застосуванням холодної зброї для нанесення тілесних ушкоджень, зміст підозри повідомленої ОСОБА_5 , підстави і обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, наявність яких, на переконання слідчого судді, доведена, відтак слідчий суддя не знаходить підстав щодо застосування розміру застави.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04 лютого 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Строк дії ухвали до 04 лютого 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали - 11.12.2025.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1